Сапери ЗСУ проти смертельних російських мінних «гамбургерів»

|
Версия для печатиВерсия для печати
Фото: село Нескучне на Донеччині після деокупації, липень 2023 року

Україна – найзамінованіша країна в світі. За даними The Washington Post, станом на літо 2023 року загальна площа замінованих тут територій складає понад 173 тисячі квадратних кілометрів. Аби розмінувати їх, за оцінками експертів, знадобляться сотні років і десятки мільярдів доларів.

Найщільніше заміновані Запорізька, Донецька, Луганська, Харківська та Херсонська області, де тривають бої і де триває наступальна кампанія Сил оборони України.  Хто першим йде уперед під час штурмів українських сил? І як росіяни мінують українські землі в районі нещодавно звільненого Роботиного на Запоріжжі? Видання Донбас Реалії (проєкт Радіо Свобода) розповідає в історіях саперів 47-ї ОМБр «Магура».

«Гамбургери» і «сюрпризи»

49-річний Сергій має позивний «Дід». До повномасштабного вторгнення чоловік жив в Оріхові на Запоріжжі. Тепер, за півтора року після початку великої війни, він воює поблизу свого дому. Сергій служить у саперному взводі 3-го батальйону 47-ї ОМБр «Магура».

Разом з іще десятьма побратимами у групах по 2-3 людини чоловік «пробиває» піхоті та техніці шлях уперед.

«Щоразу перед штурмом, – каже, – ми маємо розчистити для своїх проходи. Якщо ведемо за собою піхоту – міни можна і не знімати: просто позначаєш мітками небезпечні ділянки, і все, йдеш. А от для техніки, звісно, треба більше місця – у кілька метрів завширшки. Плюс стараємося робити реверс: щоб машина заїхала одним шляхом, відпрацювала і повернулася іншим. Залежно від складності замінування, така робота може тривати від пів години до кількох годин».

Розмінування може тривати від пів години до кількох годин, каже сапер Сергій з позивним «Дід»

Розмінування може тривати від пів години до кількох годин, каже сапер Сергій з позивним «Дід»

Те, що у новинах називають контрнаступом, для батальйону Сергія почалося 7 червня – наступного дня після підриву у сусідній Херсонській області дамби Каховської ГЕС.

Читайте також: Російські окупанти підривом дамби Каховської ГЕС знищили садівництво та овочівництво півдня України – експерти

На світанку 6 червня стало відомо про руйнування дамби Каховської ГЕС. Україна звинувачує у підриві греблі Каховської ГЕС Росію. Кремль називає руйнування греблі «навмисною диверсією» з боку Києва. Представники країн Заходу прямо не заявляли про те, що греблю підірвала Росія, проте все ж таки відзначали відповідальність Москви – оскільки саме Росія здійснила повномасштабне вторгнення в Україну 24 лютого 2022 року й окупувала частину Херсонської області (зокрема і Каховську ГЕС). Причиною руйнування Каховської ГЕС, найімовірніше, став вибух у тунелі бетонної основи греблі, написало 16 червня американське видання The New York Times, прямо вказуючи на те, що це зробила Росія.

Група «Діда» йшла перед штурмовими загонами та технікою. Між селами на Запоріжжі, у бік Роботиного, сапери працювали, як самі кажуть, «по сірому» – на світанку, коли ще не сильно розвиднилося, але вже й можна побачити мінні загородження без додаткового світла.

«Ми їздимо на MaxxPro (американський колісний бронетранспортер. – ред.), – розповідає чоловік, затягуючись сигаретою з фруктовою капсулою, – або під’їжджаємо на визначену точку простою автівкою. Далі йдемо кілька кілометрів пішки. Наші саперні групи працюють максимально тихо – так, щоб не привернути увагу противника. Через це ми, до речі, і не підриваємо міни – просто відставляємо їх у бік, щоб могла проїхати техніка. Якщо щось рвоне – росіяни знатимуть про нас і одразу ж «насиплять», тому це дуже відповідальна і дуже нервова робота. Я вже по дві пачки на день курю».

«Відсунуті» саперами міни біля Роботиного на Запоріжжі, вересень 2023 року

«Відсунуті» саперами міни біля Роботиного на Запоріжжі, вересень 2023 року

За останні три місяці «Дід» власноруч «відсунув» близько 60 мін. Більшість із них були ТМ-62 – радянськими протитанковими мінами.

Тут, на Запоріжжі, саме мінні загородження стали однією з основних проблем для українських військ.

Росіяни, як розповідають сапери, мінують тутешні землі цілими гектарами: за антитанковими мінами, викладеними у кілька рядів і довжиною в кілометри, одразу ж стоять протипіхотні міни, а поміж ними й поруч – «лепестки» (радянські протипіхотні міни – ред.) і різного штибу «розтяжки».

«Було ясно, – продовжує Сергій, – що тут буде багато мін, але такої кількості ніхто не очікував. Кажуть, противника не можна недооцінювати. І ми не грішимо таким – знали, що буде непросто, але щоб аж так – не уявляли навіть. Справа в тому, що росіяни на цій ділянці такі, можна сказати, достатньо креативні. Вони роблять подвійні, а інколи й потрійні мінування. Ми називаємо це «сюрпризами» або «гамбургерами». Знімаєш ТМку, а за нею ще одна така сама, чи ще інша міна».

На Запоріжжі російська армія, як розповідають бійці, мінує буквально кожен метр – якщо у росіян є час перед відходом з власних позицій, вони також заміновують траншеї та окопи, бліндажі й усе довкола них. Інколи мінують тіла своїх загиблих, а також тіла українських військових і підбиту у боях техніку Сил оборони.

«Раз було, коли наші хлопці, на жаль, загинули. Це була група Bradley (бойова машина піхоти США – ред.). Їх поцілили чимось, важко сказати, чим. І нас попросили забрати тіла. Тоді підійшли до авта, зачепили тросом двері і смикнули. Потім ще тіла екіпажа оглядали, щоб ніде під ними не було гранат. Обійшлося того раз без мінувань, але загалом для росіян це – нормальна практика: якщо в них є можливість щось замінувати – будьте впевнені, що це буде зроблено».

Читайте також: Як російські загарбники воюють проти довкілля в Україні: Затоплені землі та спалені ліси

«Ми мали перевірити хати»

Поруч із Сергієм під час нашої розмови сидить його колега – 25-річний сапер Артур. Разом із іншими бійцями 47-ї бригади «Магура» він 40 днів навчався у Німеччині. На військовій базі українців вчили, зокрема, інструктори із США: кожен із них відповідав за свій напрям роботи.

«Наш взвод, – розповідає Артур, – вчили саперній справі. Звісно, у реальному житті, особливо в наших умовах із дуже щільним замінуванням територій, все інакше. Але загалом особисто для мене отримані знання виявилися корисними. Запам’ятав, як інструктор казав, що «на вашому боці мають бути час, місцевість, обстановка, а також сили та засоби». Сапер повинен бути швидким, ідеально, аби місцевість була знайомою для нього і ще, аби не було обстрілу. Ну, з останнім у нас майже ніколи не складалося: якщо росіяни засікли нас чи техніку – точно «насипатимуть».

Артур навчався саперній справі у Німеччині. За його словами, набуті знання стали в нагоді

Артур навчався саперній справі у Німеччині. За його словами, набуті знання стали в нагоді

7 червня, коли «Дід» був із пішими саперними групами, Артура відкомандирували в одну зі штурмових рот. Разом з іще одним побратимом він пересувався на УР-77 – радянській розмінувальній машині, зробленій на базі самохідної гаубиці 2С1 «Гвоздика» і здатній після підриву заряду створювати проходи для піхоти і техніки шириною близько 6 метрів і довжиною до 90 метрів.

Читайте також: Путінський «мінний терор»: «Заміновані іграшки, тварини та мертві тіла»

Сапери мали розчистити дорогу для техніки, зокрема й для Bradley, а також розмінувати територію для піхоти. УР-77, в якій був Артур, однією з перших заїжджала у Роботине на Запоріжжі – завдяки роботі саперів та штурмовиків тоді вдалося взяти та закріпитися на околицях селища.

Під час подібної задачі, але вже у серпні, загинув побратим Сергія та Артура – сапер Сергій Калашніков.

«Тоді ще Роботине було не наше. Ми мали перевірити хати, щоб там могла закріпитися піхота. Росіяни були вже на сусідній вулиці, почали нас масовано обстрілювати. Я майже одразу отримав контузію. Коли виходив на евакуацію, то поруч прилетіла, ймовірно, 82-мм міна, і мене ще раз контузило. Сергій Калашніков тоді продовжив роботу», – згадує Артур.

Про загибель Сергія він дізнався вже у шпиталі: «Хлопці сказали, що мій побратим кілька разів вибирався з-під завалів у хатах – казав, хай там що, має продовжити оглядати, і за потреби, розміновувати територію. Але черговий «приліт» став для нього останнім. Роботине ми звільнили за кілька тижнів після цього».

Ольга Омельянчук, опубліковано у виданні Донбас.Реалії


В тему: 


Читайте «Аргумент» в Facebook и Twitter

Если вы заметили ошибку, выделите ее мышкой и нажмите Ctrl+Enter.

Система Orphus

Новини

16:09
"Відома львівська фабрика і фабрика відомого конвертатора з Києва": БЕБ проводить обшуки у чотирьох виробників сигарет
14:12
Дружина одеського судді підчас війни купила апартаменти в Маямі за 12 млн грн. Офіційних доходів на це сім'я не має
12:04
Українцям варто готуватися до колапсу на АЗС та різкого подорожчання автопалива – експерт
10:02
ЗСУ відійшли біля Лук'янців та Вовчанська на Харківщині
09:58
Президент України скасував візити до Іспанії та Португалії через ситуацію на фронті. Про це чомусь повідомляє CNN, а не речник Зеленського чи його "телемарафон"
09:01
Українські чиновники, політики, судді та прокурори мають багатомільйонну нерухомість в ОАЕ - розслідування Dubai Unlocked
08:30
Втрати ворога станом на 15 травня
08:00
Україна атакувала у Севастополі, Ростовській області та Підмосков'ї
20:00
У середу хмарно з проясненнями, короткочасні дощі, прохолодно
18:07
Офіс генпрокурора збрехав про закриття 20% справ проти бізнесу за дорученням Зеленського

Підписка на канал

Важливо

ЯК ВЕСТИ ПАРТИЗАНСЬКУ ВІЙНУ НА ТИМЧАСОВО ОКУПОВАНИХ ТЕРИТОРІЯХ

Міністр оборони Олексій Резніков закликав громадян вести партизанську боротьбу і спалювати тилові колони забезпечення з продовольством і боєприпасами на тимчасово окупованих російськими військами територіях. .

Як вести партизанську війну на тимчасово окупованих територіях

© 2011 «АРГУМЕНТ»
Републікація матеріалів: для інтернет-видань обов'язковим є пряме гіперпосилання, для друкованих видань – за запитом через електронну пошту.Посилання або гіперпосилання повинні бути розташовані при використанні тексту - на початку використовуваної інформації, при використанні графічної інформації - безпосередньо під об'єктом запозичення.. При републікації в електронних виданнях у кожному разі використання вставляти гіперпосилання на головну сторінку сайту argumentua.com та на сторінку розміщення відповідного матеріалу. За будь-якого використання матеріалів не допускається зміна оригінального тексту. Скорочення або перекомпонування частин матеріалу допускається, але тільки в тій мірі, якою це не призводить до спотворення його сенсу.
Редакція не несе відповідальності за достовірність рекламних оголошень, розміщених на сайті, а також за вміст веб-сайтів, на які дано гіперпосилання. 
Контакт:  [email protected]