Лихо в Україні від того, що ми живемо в сучасному світі, а кадри у владі – старі
Олександр Розенфельд, відомий економіст та ректор Міжнародного Соломонового унівеситету — про українську національну державну ідею, пріоритети розвитку країни, незатребуваність професіоналів та складові відставання України від цивілізованих країн.
«Ми поволі відстаємо від розвинутого світу. Бо стоїмо на місці, а люди рухаються вперед. У той же час українська економіка має всі ознаки економіки великої держави. У світі шість-сім країн можуть самі виробляти літаки й ракетоносії, 20 — автомобілі й пароплави. Але ми не є великою державою і не можемо нею бути — з огляду на наш демографічний потенціал та геополітичну ситуацію. Зберегти це можна лише в інтеграції з кимось.
Нам треба змінювати всю економіку, щоб вона стала частиною чогось. Це колосальна робота, не на один рік.
(Необхідно — «Аргумент») ...прописати траєкторію руху до мети. Тоді ми знатимемо, що кожен елемент нашої політики, який лягає на цю траєкторію — корисний, який не лягає — шкідливий. Це колосальна робота, якої ніхто не виконує. Якщо в нас різко міняється точка прицілу, то змінюється й траєкторія руху до неї. І це проблема.
Треба визначити довгострокові перспективи, розуміти, що нам буде треба за 30 років — й від того відштовхуватися. Це у нас також не розуміють.
...В уряді нема економістів. Без сумніву, геолог-геофізик Микола Азаров, інженер-металург Сергій Тігіпко та гірничий інженер Андрій Клюєв — люди грамотні, багато в житті бачили. Але є одна річ, якої вони можуть не усвідомлювати. Економіка базується на врахуванні поведінкових реакцій населення. Тут не спрацьовує стандартна інженерна логіка, коли їй довіряють управляти економікою. Управляти нею з огляду на здоровий глузд неможливо, він тут не діє. Інженерне мислення: ми маємо цвях, малюємо на стіні хрестик, забиваємо цвях, вішаємо картину. Усе логічно. Але в економіці цвях має свою думку. Тому: як би вони по цих цвяхах не колотили — відхилення будуть. Якщо не враховують очікуваних відхилень, вони приречені від самого початку.
Нинішній прем\’єр-міністр виступає із кам\’яним виразом обличчя й говорить, що треба зупинити спекулянтів, усі мають працювати на заводах, платити гроші в пенсійний фонд. Ніби правильні речі каже. Але люди думають: у нас є ще заводи? А, ви хочете, щоб сотня людей володіли всіма підприємствами, 15 мільйонів працювали на них, а п\’ять мільйонів прикормлених псів наглядали за цими працівниками? Нічого у вас не вийде — ми підемо в тіньову економіку. Оцих реакцій народу влада не розуміє й не хоче розуміти, хоча й знає про їх існування.
Сьогоднішня економічна наука має враховувати й раціональні, й ірраціональні мотиви поведінки людини. Наші не вміють враховувати навіть раціональних.
Сучасна економіка виділяє п\’ять джерел ірраціональних реакцій: довіра, справедливість, зловживання, життєві історії, грошові ілюзії. Індекс довіри має колосальне значення. Позаторік на руках у людей були 50 мільярдів доларів, а зараз — 70. Що таке відсутність довіри? Це 20 мільярдів, які не прокрутилися в нашій економіці. У цей час влада мріє отримати 10 мільярдів траншу від Міжнародного валютного фонду. Хлопці, в нас дома 70 мільярдів. Ви в нас попросіть по-людськи, ведіть себе по-людськи — і гроші підуть в економіку без траншу МВФ.
Справедливість — не менш важлива. Коли в шахтарському селищі гірникам не платять зарплати, а директор їздить на Lexus — усе. Як після цього закликати людей затягнути паски, бо — криза?
...Тіньова економіка — це самозайнятість населення. Люди не просять ні в кого їсти, що вже добре. Десь 1996 року українці масово зрозуміли: якщо самі собі не допоможемо, то довго не протягнемо. З\’явилися бізнесмени, заповнилися базари. Не держава тоді врятувала людей від голодної смерті, а тіньова економіка. Якщо лікар отримує 1000 гривень, то чому він із голоду не помер? А чому в школах не попадала стеля? Врятували гроші, які пройшли повз бюджет.
Найголовніше — із тіньовою економікою не треба боротися силовими методами. Це не має сенсу, бо це — боротьба із власним населенням. Економіку треба поступово детінізувати, виділивши речі, які заборонені законодавством. Ну, хочуть люди принести лікарю 100 доларів. Так зробіть платні консультації в професорів, і ми не будемо давати районним лікарям. Уведіть конкуренцію.
Ні, — каже нам влада, — ми краще зробимо ще один контролюючий бюрократичний орган до сотні вже існуючих, і він із чимось там боротиметься. Це все від того, що ми живемо в сучасному світі, а кадри у владі — старі. Радянські люди, які думають: що більше контролерів, то краще. Надзвичайно дорогий уряд, величезний державний сектор, який є джерелом корупції й дуже хабароємкий. Ми дійшли до парадоксів навіть у хабарництві.
Є у нас хвора ідея — відповідати за все має держава. Але не всі реформи вона повинна й може проводити. Для прикладу візьмемо назву одного з наших міністерств — регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ. Але ж це лебідь, рак та щука. Регіональний розвиток — функція держави, будівництво — приватного капіталу, а житлово-комунальне господарство — місцевої влади. Ми ж усім цим намагаємось управляти із Києва. Роль держави одна — створити умови, за яких щось буде вигідно, а інше — ні.
Мотором виходу із будь-якої кризи можуть стати потреби. Що змусить українців працювати більше й ефективніше? Житло. У нас багато молодих людей без житла і дуже маленькі обсяги його будівництва. Ось тут прихований резерв підйому України. Він відсутній у США та Європі. Нам треба почати зводити дешеве житло за спеціальними програмами, але не безкоштовне.
Цікавий досвід повоєнної Німеччини й економічної політики канцлера Людвіґа Ергарда. 1947-го країна була в руїнах. Жити — ніде, працювати — ніде, грошей — нема. Ми зараз у кращій ситуації. За 11 наступних років німці побудували 240 мільйонів квадратних метрів житла й розселили всіх людей. Вони отримали маленькі квартирки, це стимулювало до купівлі всього іншого в неї. Тобто — розкрутило економіку.
Це може стати базою нашої антикризової політики, потужним двигуном. Серед паралельних методів — стимулювання самозайнятості населення, імпортозаміщення, підтримка рівня споживання. Набір рецептів тут невеликий.
Нам потрібна вільніша й ліберальніша держава. Найбільша небезпека за кризи — перейти на ручне управління. Економіка має свої стабілізатори. Вони як маятник. Держава повинна тільки стежити, щоб маятник не злетів з осі. Наша ж зараз виконує не так регулювальну функцію, як фіскальну«.
Опубліковано в журналі «Країна»
Если вы заметили ошибку, выделите ее мышкой и нажмите Ctrl+Enter.
Новини
- 16:07
- Орбану знайшлася заміна
- 14:39
- ВАКС заочно арештував Гладковського-старшого, він втік
- 13:46
- Юрія Галушкіна знято з посади командувача ОТУВ "Харків". Раніше цей генерал провалив створення Сил ТРО
- 12:04
- За пів року Україна збила 46% російських ракет, порівняно з 73% за попередні шість місяців, а за останній місяць - лише 30%, - WSJ
- 10:02
- ПЦУ налічує 9000 громад і понад 80 монастирів
- 09:04
- Юрій Бутусов: Потрібна допомога для порятунку Вовчанська
- 08:00
- ГЕНШТАБ ЗСУ: ситуація на фронті і втрати ворога на 13 травня
- 07:26
- росіяни захопили ще три села і рухаються в бік Харкова – DeepState
- 21:30
- Путін замінив Шойгу на Андрія Білоусова
- 20:04
- У Буданова запевнили, що знали графік, за яким рф окупує 100 кв км України за дві доби. Дякуємо!
Важливо
ЯК ВЕСТИ ПАРТИЗАНСЬКУ ВІЙНУ НА ТИМЧАСОВО ОКУПОВАНИХ ТЕРИТОРІЯХ
Міністр оборони Олексій Резніков закликав громадян вести партизанську боротьбу і спалювати тилові колони забезпечення з продовольством і боєприпасами на тимчасово окупованих російськими військами територіях. .