Фронтовий лікар про те що держава закриває лише найдешевші позиції, а ресурсів волонтерів недостатньо

Версия для печати

 Аптечка бойового медика, яка здатна врятувати життя пораненому бійцю, нині обійдеться щонайменше у 700 доларів: кілька сертифікованих турнікетів, пульсометри, кровоспинні засоби та оклюзійні наліпки. Однак держава закриває лише найдешевші позиції, зокрема бинти і джгути. Подекуди — радянських часів, які потрапляють у руки вже поцвілими.

Про те, які проблеми є з медичним забезпеченням і чи реально їх розв'язати на другому році повномасштабної війни, у виданні hromadske поговорили з Борисом Хмілевським — медичним інструктором та бойовим медиком, який з першого до останнього дня був на Майдані, а після нього пішов воювати за Україну.

У соцмережах ви прямо звинувачуєте Командування медичних сил ЗСУ в недбалому забезпеченні фронтової медицини усім — від бинтів до необхідних засобів, які можуть урятувати життя пораненому. Чи є на сьогодні взагалі якісь переваги у взаємодії КМС та бойових медиків? 

Плюсів у забезпеченні бойових медиків узагалі немає. Система завалена ще від початку повномасштабної війни (і навіть до неї була), бо Командування медичних сил було створене як центральний орган, який мав відповідати за забезпечення бойових медиків та всю медичну систему в Силах оборони, ще в лютому 2020 року. 

Через півтора року великої війни можна констатувати, що вони не просто не впоралися зі своїм завданням, а навіть не почали над ним працювати. Але донедавна серед військових медиків та інструкторів була умовна колективна згода, що не на часі роздмухувати конфлікт — мовляв, почалася повномасштабна війна, армія суттєво збільшилася, тому КМС не встигло відреагувати й усіх забезпечити необхідним. Їм вирішили дати час, щоб ці проблеми привести до ладу.

Але через півтора року ми в тій самій ситуації, з якої починали — у бойових медиків нічого немає. І якщо на початку війни ми мали проблеми з усім (наприклад, у нас не вистачало форми, зброї, техніки тощо), то зараз ми бачимо, що ті проблеми розв'язуються, а потреби фронтової медицини — ні.

Читайте також: Бойовий медик Маша Назарова про нашу тактичну медицину, її героїв та способи їй допомогти

Наскільки великі проблеми із забезпеченням бойових медиків за півтора року війни? Що вони ще отримують від держави, а на що розраховувати не варто?

Забезпечення, яке отримують медики на фронті, залежить від етапу надання допомоги. Якщо ми говоримо про бойових медиків, які першими надають допомогу на полі бою, вивозять поранених звідти, то від них Командування медичних сил відхрестилося. 

У КМС заявляють, що бойові медики — не їхня компетенція, оскільки ті перебувають у підрозділах і підпорядковуються їхнім командирам, тож КМС відмовляється відповідати за їхнє забезпечення. Водночас КМС видає нормативні акти й намагається контролювати роботу бойових медиків. 

Той самий момент і з медичною евакуацією — забезпечення від КМС на цьому етапі немає. Держава не спромоглася за півтора року великої війни закупити жодного необхідного під час медичної евакуації кісткового доступу. 

Коли люди втрачають багато крові, ми в деяких ситуаціях не можемо під'єднатися до вени й почати вливати кров або плазму через неї. Таких поранених треба підключати альтернативними методами. Для цього існує внутрішньокістковий доступ, ідентичний внутрішньовенному. Він досить дорогий — коштує від 100 доларів і більше, але без нього неможливо працювати. 

І якщо ми говоримо про будь-які вартісні засоби медицини, як-от турнікети, внутрішньокісткові доступи, портативні апарати УЗД, системи для нагрівання розчинів для інфузій — такого КМС ніколи не купувало. Є випадки, коли це передали як допомогу від інших країн, і розподіленням цих засобів займається Командування медичних сил.

Читайте також: У війська постачають дешеві китайські аптечки з відверто поганими турнікетами - це схоже на диверсію

Бодай якесь постачання від КМС з’являється лише на етапі стабілізаційних пунктів, куди постачають дуже дешеві штуки — наприклад фізрозчини, системи, шприци, вату, бинти тощо. Але закупівлі справді необхідних речей так само не відбувається. 

Неякісні аптечки бойвових медиків, які Командування Медичних сил Збройних Сил України видають на підрозділи / Борис Хмілевський / Faceebook

Тобто просто зараз фронтова медицина змушена рятувати поранених захисників дивом і молитвами або зусиллями волонтерів?

Забезпечення бойових медиків якісною тактичною медициною просто лягло на плечі волонтерів і благодійних фондів, які це роблять ще з першого дня вторгнення. Але це не може тривати вічно чи навіть довго, бо вся тактична медицина коштує надзвичайно дорого. 

Якісний турнікет — 20-25 доларів, один кістковий доступ — понад 100 доларів, один вузловий турнікет — 300-400 доларів. Усі ці вироби переважно одноразові, і ми підходимо до моменту, коли волонтери вже не можуть повністю задовольняти ці потреби. Далі буде тільки гірше. 

Люди донатять менше й менше, у них усе більше очікувань, що цим має займатися держава. Але особисто я не вірю, що за нинішнього керівництва КМС це зміниться. Навіть та інвентаризація, яку зараз проводять у батальйонах і бригадах, щоб перевірити забезпечення медиків, — це абсолютна хр*нь, від якої не можна очікувати жодного покращення. 

Читайте також: Командування Медичних Сил: наслідки корупціі і скандали з забезпеченням

Проте ця хвиля перевірок розпочалася після того, як медики звернули увагу на неякісні комплектувальні у власних аптечках. Зокрема йшлося про те, що турнікети, видані Командуванням медичних сил, убивають воїнів. Наскільки ситуація з турнікетами критична?

Усе дуже й дуже погано. Турнікет — це один із найбільш убивчих предметів в аптечках і рюкзаках медиків, які видає Командування.

Узагалі це не просто тканина, яка стискає, а високотехнологічний медичний виріб. Щоб його розробити, компанія витратила десятки років на дослідження. Ми знаємо, що має бути з кінцівкою через годину, дві, п’ять чи дванадцять після накладання, як він працюватиме на худих або гладких людях, на жінках і чоловіках, що станеться, якщо його використовувати у дощ, сніг, спеку. 

Але зараз у сферу забезпечення турнікетами лізуть люди, які абсолютно нічого в цьому не тямлять і думають, що турнікет — це штука, яка просто стискає кінцівку й зупиняє кров. Якби лише в цьому полягала їхня функція, то ми могли б перев’язати її хоч дротом, хоч шнурком. 

Але що буде з кінцівкою після того, як ви зупините кровотечу шнурком? Найімовірніше, її доведеться ампутувати. Завдання турнікета — створювати рівномірний тиск по всій кінцівці й утримувати його протягом тривалого часу, щоб ми встигли вивезти пораненого з поля бою до найближчого стабілізаційного пункту, і він за цей час не стік кров'ю, ще й зберіг кінцівку. 

І коли ми, бойові медики, кажемо, що турнікет неякісний — нам приносять сертифікат і тикають ним у вічі! Але роблять це з розрахунку, що ніхто не подивиться, на що саме виданий сертифікат. А сертифікат свідчить, що турнікет вироблений зокрема з нетоксичного пластику. Тобто сертифікацію пройшов пластик, а не турнікет, який порветься чи зламається в перші секунди й цим уб’є пораненого. 

Читайте також: Шкідливі міфи домедичної допомоги, підробні турнікети та недобросовісні інструктори

З іншими комплектувальними та сама біда. Неякісні оклюзійні наліпки, наприклад. Грубо кажучи, ними заклеюють дірки у грудях, щоб людина могла продовжувати дихати. Щоб ви розуміли, нормальні американські наліпки клеяться і на бруд, і на кров, і на людей, у яких об’ємний волосяний покрив. А китайські однодоларові наліпки, які є в наших аптечках, просто не клеяться — ні на що. 

Мені такі траплялися, коли я працював на медеваку. І от ситуація: у тебе час іде на секунди, ти витрачаєш його на відкриття наліпки, її оброблення, прикладання до тіла пораненого. І тут розумієш, що вона не працює. Доводиться це все повторювати знову, з наступною наліпкою, а кожна така дія забирає в пораненого під твоїми руками шанси на виживання. 

Тож зрештою чийсь син помер виключно через китайський турнікет, чиясь дружина померла через неякісну систему медевакуації — хоча ми могли б їх урятувати, якби не неякісні комплектувальні. 

У військовослужбовців, які не є медиками, ситуація з аптечками така ж? 

Аптечки для наших бійців — це те, завдяки чому вони взагалі можуть вижити на полі бою. Протоколи ТССС, за якими зараз працює українська тактична медицина, засновані на ідеї про те, що медичну допомогу пораненому має надавати людина, яка перебуває найближче до нього. 

Наприклад, коли ми говоримо про критичну кровотечу (як-от під час травматичної ампутації кінцівки), у людини є 40-45 секунд, доки поранений не втратить свідомість, і зо три хвилини, перш ніж помре від крововтрати. А якщо говоримо про дихання, то це питання 5-7 хвилин, щоб розв’язати проблему й довезти пораненого до лікарні, де йому допоможуть. 

В окопі немає лікарів і людей з медичною освітою. Ми б дуже хотіли відкрити військовий госпіталь на кожній вогневій позиції, але це неможливо. Тому аптечки — це те, з чим бійцю надаватимуть допомогу. Це варіант, як вижити, коли ти поранений.

Але ті аптечки, які потрапляють на поле бою від КМС (чи то закуплені, чи то передані як гуманітарна допомога іншими державами), мають проблему: вони дуже неякісні. Саме комплектування складається насамперед із радянських бинтів та джгутів (які мали б уже поїхати в музей історії). А чому? Бо в нас немає стандартів якості. 

Читайте також: Звернення волонтерського руху до воєнного керівництва: 8 проблем тактичної медицини в Силах оборони України

Одна з аптечок, видана військовослужбовцю ЗСУ / Борис Хмілевський / Faceebook

Отже, проблеми з аптечками, наплічниками бойових медиків та всіма комплектувальними можуть розв'язати стандарти. Але в Україні на дев’ятому році війни їх досі немає.

Немає й не буде, бо розробляти їх ніхто не хоче. У нас станом на зараз затверджений лише перелік комплектувальних аптечки — ще 2017 року, який має тільки перелік того, що має бути серед її складників. Але питання якості цей перелік не контролює. 

Командування медичних сил прекрасно знає про цю ситуацію і свідомо її ігнорує. Їм неодноразово пропонували (зокрема й на Комітеті з питань Національної безпеки та оборони) взяти за основу протокол ТССС, а потім створювати власний. На це в командувачки медичних сил є одна відповідь: вони не можуть так зробити, бо їх нібито звинуватять у корупції, адже «це не відповідає інтересам національних виробників».

Одна з найпопулярніших тем для обговорень, пов’язана з бойовими медиками, — це рішення дозволити їм вливати кров пораненим на догоспітальному етапі, під час евакуації з поля бою. Дискусії тривали кілька місяців, якоїсь миті Командування медичних сил майже ухвалило рішення про заборону — мовляв, тому що не всі бойові медики мають медичну освіту. У чому взагалі полягала проблема й чи розв'язана вона сьогодні?

Проблема в тому, що більшість наших поранених на полі бою помирають від крововтрат. І країни, які активно розвивають свою тактичну медицину (наприклад США) давно прийшли до розуміння, що вливання чогось, окрім крові або компонентів, не допомагає. 

Той самий поширений фізрозчин добре підходить для варення макаронів, бо це солона вода, але дуже погано надається для заміщення ним крові. Так само є альтернатива у вигляді колоїдних розчинів (крохмалю, желатину). Вони теж добре підходять для кулінарії, але погано — для заміни крові, бо це не кров. 

Може, звучить дуже дивно, але людям, які втратили кров, треба вливати кров, щоб їх урятувати. І всі сучасні протоколи (наприклад ТССС, якими ми послуговуємося) рекомендують вливати виключно кров або її компоненти, і не рекомендують вливати будь-що інше, бо це неефективно. Ми маємо велику кількість досліджень, які показують, що люди, котрим влили кров догоспітально, мають більше шансів на виживання. 

Звичайно, коли ми займалися цією темою, був величезний спротив від Командування медичних сил. Одразу почалися питання: «А як ви організуєте кров?», «А де ви її будете зберігати?», «А як ви її будете вливати?», «А як будете навчати цього людей?» тощо. Але це було позицією не «Визначимо коло проблем і будемо їх вирішувати», а «Є проблеми, тому ми їх не будемо вирішувати». 

Головна проблема КМС у тому, що вони не визнають жодної проблеми з медициною в Силах оборони. Ми можемо дотиснути їх у конкретних питаннях: змінити турнікети, покращити аптечки, дозволити вливати кров, зняти кілька посадових осіб тощо. Але це не вплине на загальну ситуацію, бо другий рік поспіль у полях із медициною все дуже погано, а КМС звітує про успіхи.

Читайте також: Чому на девʼятому році війни в аптечках бійців й досі знаходять вбивчі турнікети

Кілька тижнів тому Ганна Маляр, заступниця міністра оборони України, анонсувала, що невдовзі будуть внесені зміни, і бойовим медикам нададуть можливість лити кров на догоспітальному етапі. Але після цього фронтові лікарі зауважили, що нюанси з литтям крові залишаються. Про які саме нюанси йдеться?

Тепер є питання, хто проводитиме курси для бойових медиків, учитиме їх лити кров, видаватиме сертифікати. Ще є нерозуміння того, який вигляд ця система матиме загалом.

Друге питання — як буде організоване забезпечення крові. Бо ми поступово приходимо до того, що підрозділи починають використовувати хоча б суху плазму, яка краща за фізрозчин чи колоїдні розчини.

Нас, бойових медиків, уже радує, що вдалося пробити цю стіну. Звісно, лишається певний перелік людей із медичної спільноти, які категорично проти зміни системи, але це дискусійне питання. Та головне — рішення ухвалене, дозвіл на вливання крові є. Чекаємо дій.

—

Опубліковано у виданні hromadske

Читайте також: 

• Тактична медицина в Україні: стрибок від радянщини
• Якість турнікетів у ЗСУ так і не перевірили − Бобровська
• Неякісні медичні аптечкі для ЗСУ: скандал докотився до Верховної Ради
• Арсен Жумаділов про закупівлі в обороні, про закупівлю такмеду та про майбутнє Криму
• Справу щодо несертифікованих аптечок, закуплених військовим медичним командуванням, розслідуватимуть в Чернівцях