Чи присутня дегуманізація в «акулячої історії»: емоції українців

Версия для печати

В українському сегменті Фейсбуку, вже кілька днів ведеться жвава полеміка в рамках обговорення «акулячої історії» - чи мають українці право "негуманно" шуткувати над смертями росіян, які померли навіть не на полі бою. Погляди, як завжди, розділились...

Все почалось з новини, що в Єгипті на популярному курорті Хургада, акула з'їла в морі громадянина Росії. Український сегмент Фейсбуку вибухнув мемами з приводу цього інциденту. Згодом деякі впливові дописувачі, написали що це є "дегуманізація" і хоч як важко не було б, треба бути людяними щоб не перетворитись на росіян. Звісно любителі російської мови теж стали на цю сторону, першим це звісно зробив балабол Арестович, який звинуватив усіх хто шуткував про акулу у "розлюдненні". Проте більшість таки, схиляється до того що це гарний спосіб трохи скинути тягар війни та розпач від неймовірної кількості горя та смертей які принесли в Україну росіяни.

*** 

Oleksandra Matviichuk, лауреатка Нобелівської премії миру,  опубліковано на сторінці автора у Фейсбук:

Усім нам дуже складно. Особливо останні дні. Слова тонуть. Як будинки, сади, собаки, люди, їхні мрії на Херсонщині.

Тому я б нічого взагалі не писала, але «синдром акули» небезпечний. На війні завжди є загроза стати дзеркалом іншої сторони. Коли кожного дня стикаєшся з жорстокими вбивствами, катуваннями та тотальним руйнуванням, складно зберігати людяність посеред виру людського горя. Але ми і це зможемо. 

***

Олексій Арестович, український балабол, опубліковано на сторінці автора у Фейсбук:

Виграти війну з Росією - це ще значить, не перетворитися самим на Росію.

- Судя по количеству (и качеству) шуточек про убитого акулой россиянина, расчеловечивание уже тут.

А если оно тут, у Вас, значит Вы - проиграли. 

Вы, такие красивые, проиграли банальному,  серому, скучному злу.

И сами стали злом - банальным, серым, скучным.

***

Gennadiy Druzenko, український правник, громадський активіст, опубліковано на сторінці автора у Фейсбук:

СИМПТОМ ЗГРАЇ. ЧАС БИТИ НА СПОЛОХ

Реакція на жахливу трагедію в Хугарді, коли акула зʼїла живцем росіянина на очах у батька, на жаль свідчить, що росіяни як мінімум досягли однієї мети своєї "спецоперації" – змусили українців перетворитись на зграю.

Так, за останні 15,5 місяців путінська орда зробила нам дуже боляче. Вони вбили десятки тисяч українців. Покалічили – сотні тисяч. Змусили мільйони залишити батьківщину. Зруйнували сотні наших поселень. Перетворюють на пустелю колись квітучі поля та лани. Руйнують критичну інфраструктуру... Але головне – руйнують нашу людяність, випалюють напалмом ненависті дуже тендітний екстракт емпатії в наших серцях. Змушують їх камʼяніти...

Вірогідно, загиблий 23-річний Владімір Попов ніколи не воював проти українців, не був помічений в українофобії, навіть виїхав з Росії кілька місяців тому і останній час проживав в Єгипті. Він загинув на очах у власного батька жахливою смертю. Чому ж ми так радіємо, наче морський хижак зʼїв Пригожина чи самого Путіна? Звідки стільки мемчиків в стилі російської пропаганди? Чим перед нами завинив цей молодий ілюстратор з Архангельска? Тільки тим, що він росіянин? 

Якщо цього достатньо, аби кепкувати та тішитись зі смерті людини, то чим ми відрізняємось від орди, яка вбиває нас і плюндрує нашу землю тільки тому, що ми українці? 

На жаль, воюючи з драконом, дуже легко перетворитись на іншого дракона. Який відрізняється від ворога тільки кольором прапора, мовою та національним пантеоном. В якому людяна постать Шептицького губиться у тіні героїчного Бандери...

Реакція українців на загибель росіянина в далекій Хугарді – симптом нашого знелюднення, з яким потрібно щось робити. Бо бачити людину тільки в "своїх" і поголовно демонізувати "чужих" тільки через їхню національну (чи етнічну) приналежність, – це і є шлях "русского мира". І цей шлях дуже легкий. Бо ненавидіти легко – любити важко. Бути зграєю, яка загризає чужаків тільки через те, що вони чужаки, легко – важко бачити в людині насмперед людину і ставитись до неї так, як би ми хотіли, аби вона ставилась до нас.

Якщо ми претендуємо, що наша війна – це не просто війна української зграї проти російської зграї, а екзестенційний двобій за гідність, людяність і свободу, треба щось робити з "синдромом акули". Бо не згледімось і станемо неймовірно схожі на україномовних москалів з козацькими вусами та чубами...

***

Oleksiy Panych, член Українського центру Міжнародного ПЕН-клубу, опубліковано на сторінці автора у Фейсбук:

Жарти про акулу - це, звісно ж, категорійне узагальнення.

На кшталт: «Що ви перше думаєте, коли чуєте слово "росіянин"?».

Звичайно, на рівні першої асоціації, якщо застосувати її до конкретної людини, можна і схибити.

Коли діти в СРСР 1960-х ще гралися у "наших і німців", вони також не дуже замислювалися про те, що серед німців були й борці з гітлерізмом. Просто брали типовий "образ німця", і цей "типовий німець" був ворогом.

Тож може цей конкретний росіянин, якого зжерла акула, справді цього не заслужив (upd: в коментах деякі пишуть, що якраз цей заслужив, інші це спростовують).

Ну що ж, акули, як і люди, інколи помиляються.

Але перша реакція - що акули, що українських жартівників - була і є цілком адекватною.

"Росіянин - значить ворог. Поки в індивідуальному порядку не доведено протилежне".

І це тепер закріпиться в українській спільноті як первинна апріорна настанова не на одне покоління.

Панове гуманісти, звикайте.

***

Myroslav Hai,  волонтер, керівник благодійної організації «Фонд „Мир і Ко“»,  опубліковано на сторінці автора у Фейсбук:

Акула з''їла росіянина в Єгипті.

Є правила поведінки в Єгипті у морі. 

1. Купатися тільки у відведених зонах.

Мій товариш якось пішов купатися босоніж у не пляжній зоні, по камінню, наступив на рибу камінь. Поралізувало півтіла.

А ще є риби крилатки, які отруйні.

2. Не купатися по п'яні. 

3. Вивчити істот, які можуть напасти, отруїти, вкусити і знати, як діяти. Правила розвішані в готелях, всі тварі класифіковані, треба просто дотримуватись правил.

Росіянин, якого зжерла акула, поводився, як типовий росіянин. Купався поза правилами.

Результат - його з'їли. 

Типова історія для росіян. Це як не пісять в басейні, але про акул.

***

Олексій Голобуцький,  опубліковано на сторінці автора у Фейсбук:

Читаю репліки щодо «акулячої історії» та емоцій українців, окремо зачепила «дегуманізація».

Загалом кожен має право на власну позицію. Однак кілька зауважень все ж таки зроблю. По-перше, «дегуманізував» росіян ще Гоголь: у його «Мертвих душах» украй сухе та практичне ставлення до їхніх смертей. І це ставлення не самого Гоголя, а власне самих росіян. Тобто, по суті, вони самі себе дегуманізували, перестали ставитися як до чогось цінного з самого початку існування Московії. То з чого б нам чіплятися за міф «оніжетожелюді», якщо вони один одного не дуже вважають людьми, а життя – цінністю?

Тобто, причина номер один: спокійно ставитися до жартів з приводу смертей росіян: для них їх життя – дрібниця.

Причина номер два коротити особливо видатних гуманістів: в українців вже 300 років є маса причин не бачити у росіянах людей та відчувати з приводу будь-якої смерті будь-якої кількості росіян виключно позитивні емоції. Ну, або як мінімум полегшення.

Навіть якщо не занурюватися до Батурина та Суботова, до ГУЛАГу та будівництва тієї ж ГЕС: у нас більше року ракетні обстріли, бомбардування ФАБами, вибухи «Шахедів». Звірства в Бучі, Ірпені, Ізюмі... 500 убитих дітей, молодшому малюкові 2 дні від народження. Тисячі покалічених малюків та підлітків. Десятки тисяч украдених окупантом дітей. Десятки тисяч убитих захисників наших життів. Сотні тисяч поранених та постраждалих від контузій. Зруйновані будинки, життя, долі, сім'ї. Майбутнє нації на межі знищення: чверть населення, переважно мами з дітьми, залишили Україну. Деякі, можливо, назавжди.

Читайте також: Чому московити вирішили спалити український Батурин - гетьманську столицю

То що, полюбити їх і підставити ліву щоку? Чи все-таки не намагатися натягнути сову на глобус, а росіян – на зразок «нормальної людини, як усі»?

Отже, причина номер два спокійно жартувати з їхніх смертей, але не стримувати сліз через мертвих дніпровських риб, херсонських тушканчиків, загиблих кошенят і собак. Неможливо «дегуманізувати» тих, хто спочатку не впихався в рамки людського і регулярно знищував все людське до чого дотягувався.

Причина номер три: дати українцям вилити свій шок від того, що відбувається хоча б у насмішках над смертями вбивць, навіть потенційних, вони не просто вбили і продовжують вбивати нас. Вони вкотре знищиють наш світ.

Навіть особливо «гуманні» зобов'язані усвідомити, що події на Каховській ГЕС на десятиліття змінили наш ландшафт буття, звичне життя. Це не про екологію і не про людей та їхні будинки. Це в принципі про довкілля. Ми жили в одному світі, а тепер маємо якось освоюватися в зовсім іншому. А якщо Росія «розвине успіх» і підірве зараз ще й ЗАЕС, то наш світ знову зміниться.

Причому це відбувається не вперше, і завжди з вини росіян: вибух на ЧАЕС перекроїв все (вирізав із буття заражені території, умертвив міста, вигнав сотні тисяч населення з будинків, змінив економічні зв'язки та структури, вплинув на всі галузі економіки, на демографію, на медицину...). До цього так само потужно розірвало тканину нашого історичного буття затоплення Великого Лугу (так, водосховищем саме цієї Каховської ГЕС, тож десь ми заразом і повернемо частину втраченого, оскільки вже встановлено неможливість її відновлення). До цього – окупація Москвою та привнесення її кріпосного права...

Читайте також: Україна планує офіційно називати росію Московією - чому це важливо

Яка «дегуманізація» може бути тих, хто все своє існування творить нелюдські речі з людьми та світом людей?

Так, комусь може бути по-людськи шкода миттєво зжерленої живцем російської (саме: «миттєво», а ось наші полонені «азовці» помирали довго; і рибка просто хотіла їсти, а ось росіяни просто хочуть мучити і вбивати, знищити Україну) . Проблема в іншому.

Понад 300 років зберігається ситуація, коли українці не розуміють екзистенційну небезпеку росіян. Між нами абсолютно нічого спільного, як не кивай на «загальну культуру» (на так, як їй не бути «спільною», коли це наші довбані могилянці їм цю культуру принесли і впхнули насильно), «загальну релігію» (природно «загальну», якщо їхнє «особливе православ'я» принесене на наші землі на багнетах окупації), «подібна мова» (а якою ще може бути штучна лінгвістична конструкція, як не схожою на базову версію, на якій її побудували?)...

Значна частина українців досі відмовляється розуміти (з того ж гуманізму та звичного олюднення росіян), що по суті збереження та поширення російської мови, російської культури – це міна уповільненої дії, завдання якої  – знищити нашу самість.

Тому що у росіян насправді немає власної історії, немає власного коріння, немає основи. І саме про це щодня нагадує їм саме наше існування як нації та держави. Вони не можуть пояснити своє існування своїм громадянам – поки є незалежна Україна. Особливо якщо це Україна вільна та багата.

Читайте також: Сучасна Росія є втіленням варварської дикості

Тому для них це принципове питання: знести Україну з лиця землі, затопити, підірвати... - Але роблять, що можуть.

Тому й ми маємо робити, що можемо. Як сказав Залужний, «Ми не маємо права перекласти цю війну на наших дітей. Ворогів треба знищити тут і зараз». У тому числі, ми повинні розірвати будь-який зв'язок із російським світом. І так: для цього визнати екзогуманність/нелюдяність росіян.

Це не «дегуманізація» як «позбавлення людських рис та прав у своєму сприйнятті з метою зняття моральних заборон на негуманні дії щодо об'єкта». Це просто визнання наявної характеристики. Вони такі незалежно від наших дій чи нашого сприйняття. Їм самим собою були, є і будуть чужі людські норми співіснування – дивіться їх поведінку всю історію їх існування.

А без визнання екзогуманності, позалюдяності росіян – якщо українці таки поведуть псевдогуманні звернення деяких особистостей, що просто мають намір зробити на цьому політичну кар'єру, - навіть після перемоги ми знову зіткнемося з тим самим. З тією ж загрозою з північного сходу – якщо ми продовжимо вважати їх своїми, такими ж, як ми.  

Читайте також: Людожерство по-російськи: Чому Геродот вважав мешканців Залісся справжніми дикунами

Нам категорично не можна й надалі дозволяти собі триматися за вигадки «такі ж православні, такі ж слов'яни, ментально близькі, ми частини однієї культури, всім буде краще від дружби...»... Бо коли ми говоримо про дружбу та розуміння, ми це робимо щиро, з наміром максимально комфортно та приємно жити поряд. А коли про «дружбу» та «схожість» говорять росіяни – то тільки для того, щоб зблизька було легше знищити нас.

Тому повторю вже загальну істину: якщо ми хочемо існувати як нація, ми просто не маємо іншого виходу. Ми повинні «вбити росіянина у своїй голові». І це має зробити кожний українець. Питання не вибору – а буквального виживання.

—

«Аргумент»

В тему:

• Про наявний геноцид українського народу з боку фашистської Росії
• Росія порушує майже всі закони та звичаї війни
• Рассказ свидетеля казней жителей Бучи в оккупации: «Стреляли либо в затылок, либо в сердце»
• Звірства російських загарбників в Україні: ґвалтування, вбивства, знущання
• Воєнні злочини Росія проти дітей України 
• Путін давно мріяв про світ без українців. Світ дослухався? Тепер ми бачимо, що це означає
• «Тепер ви вірите, що це не просто війна, а геноцид?»
• Почему россия это государство-террорист: страшные кадры из под Киева, откуда бежала армия путина (+18)
• Увидит ли мир на скамье подсудимых Гаагского трибунала путина?