Диктатор на прізвисько Барбекю: як у Гаїті влада повністю захопила злочинні угруповання

|
Версия для печатиВерсия для печати

Минулого тижня прем'єр Гаїті Аріель Анрі подав у відставку, не в змозі впоратися із розгулом бандитських угруповань. Представники кримінальних організацій захопили урядові будівлі та випустили в'язнів. Поки легітимна влада Гаїті намагається створити тимчасовий уряд, столиця залишається в руках якогось Джиммі Шеризьє на прізвисько Барбекю. При цьому Гаїті - єдина у світі країна, де повстання чорношкірих рабів увінчалося успіхом і призвело до створення незалежної держави. Історик-латиноамериканіст Віктор Маркес простежив, як важка колоніальна спадщина, а також безпорадність ООН та світової спільноти призвели до кримінальної революції в країні, багатій на ресурси і мріє про мирне життя.

Статтю історика публікує видання The Insider.

Джиммі Шеризьє на прізвисько Барбекю

Заворушення в Гаїті почалися наприкінці лютого, після того, як прем'єр Аріель Анрі відлетів до Кенії, щоб узгодити розгортання іноземного контингенту для боротьби з бандами. Угруповання оголосило війну прем'єру, паралізувавши життя столиці та вимагаючи його відставки. Напад був скоординований і швидкий: різні групи одночасно атакували кілька урядових будівель, включаючи президентський палац, міністерство внутрішніх справ та штаб-квартиру поліції західного округу Гаїті. Бандити напали на головну в'язницю Гаїті у Порт-о-Пренсі та випустили кілька сотень ув'язнених.

У 2019 році ООН завершила 15-річну миротворчу операцію в Гаїті, розпочату для боротьби з зростаючою нестабільністю після повалення президента Жана-Бертрана Арістіда у 2004 році. Країну залишили міжнародні організації, які допомагали гаїтянам у рамках місії ООН, що призвело до посилення соціальних заворушень. Вбивство президента Жовенеля Моїза в 2021 році стало каталізатором краху держави, що насувається.

Найбільш впливовий лідер бандитських угруповань Джиммі Шерізьє на прізвисько Барбекю після вбивства президента Моїза закликав до революції проти тих, кого він називає «корумпованою політичною елітою». Шеризьє став однією з ключових фігур організованої злочинності Гаїті, очоливши альянс із дев'яти найбільших злочинних організацій під назвою «Сім'я та союзники G9», про що він оголосив у червні 2020 року на своєму каналі у YouTube. Спочатку його банда вважалася тісно пов'язаною із президентом Моїзом, оскільки їх не переслідувала поліція в обмін на забезпечення відносного миру на вулицях.

Джиммі Шеризьє

Фрески в гаїтянських нетрі зображують Барбекю схожим на Че Гевару, а у своїх інтерв'ю іноземним журналістам він видає себе за карибського Робіна Гуда, захоплюється такими борцями за свободу, як Фідель Кастро, Томас Санкара та Малкольм Ікс. Йому також подобається Мартін Лютер Кінг, але, каже Барбекю, «він не любив боротися зі зброєю, а я борюся зі зброєю».

Шеризьє – колишній поліцейський. Його вигнали з поліції в 2018 році через причетність до низки злочинів, включаючи різанину в нетрях Ла-Салін, коли було вбито 71 людину, зґвалтовано семеро жінок і підпалено 400 будинків. В інтерв'ю AP у 2019 році Барбекю стверджував, що отримав своє прізвисько через матір, яка продавала на вулиці курей гриль, а зовсім не тому, що любить спалювати людей прямо в їхніх будинках. Проте США та Рада Безпеки ООН вважають Шеріз'є винним у серйозних порушеннях прав людини та запровадили проти нього санкції у жовтні 2022 року.

Шеризьє при всій своїй жорстокості дуже харизматичний, він ефективно задіяв соцмережі та канал у YouTube для поширення своїх ідей та залучення нових членів до збройного злочинного угруповання. Він небезпідставно заявив, що його банда заповнила порожнечу, що утворилася внаслідок слабкості уряду і пригрозив: "Якщо Аріель Анрі не піде у відставку, якщо міжнародна спільнота продовжить підтримувати його, то ми почнемо рухатися прямо до громадянської війни, а вона призведе до геноциду" .

Барбекю активно використовує соціальну демагогію, заявляючи, що його збройна боротьба спрямована лише на підвищення рівня життя бідних верств населення, а його мета – боротися із системою нерівності та елітами, які нею керують. Це знаходить відгук серед частини жителів гаїтянських нетрів, які мріють про кращу частку.

Анрі не впорався

Прем'єр-міністр Гаїті Аріель Анрі ще в жовтні 2022 року звертався до ООН з проханням негайно надіслати міжнародний контингент для відновлення порядку та упокорення бандитів, але лише через рік Рада безпеки ООН санкціонувала створення чергової спеціальної місії із забезпечення безпеки на Гаїті, проте жодна з розвинених країн до неї не ввійшла.

Аріель Анрі

У 2022 році було укладено політичну угоду, згідно з якою термін повноважень Анрі мав завершитися 7 лютого, але її не було виконано. Лідери Карибської спільноти протягом кількох місяців безуспішно намагалися переконати Анрі сформувати тимчасовий перехідний уряд єдності. Потім він обіцяв провести вибори у 2023 році, але голосування так і не відбулося, оскільки влада назвала відсутність безпеки в країні основною перешкодою для його проведення. Однією з причин початку нинішніх заворушень стала згода Анрі на черговому саміті країн Карибської спільноти в Гайані провести загальні вибори лише в середині 2025 року — вони стали б першими в Гаїті з того часу, як прем'єр-міністр узяв на себе управління державою після вбивства Моїза. Нині в країні немає ні президента, ні парламенту.

Під час візиту Анрі Кенія зобов'язалася очолити операцію за участю тисячі поліцейських у Гаїті, а США та Канада пообіцяли виділити 260 мільйонів доларів на її фінансування. Бенін запропонував дві тисячі військовослужбовців. Сенегал, Чад, Ямайка, Багами та Беліз також готові направити своїх військових. Президент Сальвадора Найіб Букеле заявив, що його країна могла б допомогти вирішити проблему з безпекою в Гаїті за наявності резолюції Ради Безпеки ООН, дозволу влади Гаїті і покриття всіх витрат діяльності місії. Букеле за кілька років вдалося вкрай жорсткими методами приборкати організовану злочинність у Сальвадорі, нещодавно його було переобрано на другий термін, тому не виключено, що його досвід може виявитися корисним для Гаїті.

Анрі вже не вдалося повернутися на Гаїті з Африки, він прибув до Пуерто-Ріко після того, як не зміг приземлитися в Домініканській Республіці, яка закрила також сухопутний кордон. Карибські лідери провели на Ямайці екстрену зустріч із приводу катастрофічної ситуації в Гаїті за участю представників США, Франції, Канади, ООН та Бразилії. На ній Аріель Анрі нарешті оголосив про відставку, пізніше уточнивши, що уряд «піде у відставку відразу після створення перехідної ради» за підтримки США.

Здобуття незалежності

Гаїті була другою після США країною в західній півкулі, яка завоювала незалежність під час революції 1804 року. Це було єдине у світі повстання чорношкірих рабів, яке увінчалося успіхом і призвело до створення незалежної держави, проголошення республіки та прийняття конституції у 1805 році. Основний закон оголосив усіх гаїтян «чорними», незалежно від кольору шкіри, а практично все біле населення країни – десятки тисяч – було винищено під час повстання.

В інших країнах Латинської Америки процес здобуття незалежності відбувався інакше - там спостерігалося велике змішання місцевого населення з іспанцями, не було такої кількості рабів. На Гаїті спочатку було створено моноетнічну державу, еліта якої була утворена повсталими рабами. Вже другий президент Гаїті Петіон в 1816 прийняв конституцію, що проголосила його довічним президентом, але ненадовго, а всього в країні в XIX столітті змінилося більше 20 президентів. Майже всі вони були вбиті.

У 1825 році Франція визнала незалежність Гаїті, натомість молода республіка погодилася виплачувати величезну компенсацію колишнім рабовласникам за втрачену власність і платила її аж до 1947 року. Це стало важким тягарем, який сильно загальмував розвиток економіки країни — до початку XX століття половина податків на врожай кави, основне джерело доходу Гаїті, йшла на ці виплати. Франція отримала за ці роки близько 90 мільйонів франків золотом, що за нинішніх цін становить близько 21 мільярда доларів. наслідки цього одна із найбідніших країн світу відчуває досі. 2003 року тодішній президент Гаїті Жан-Бертран Арістід безуспішно вимагав повернення цієї суми.

Дювальє, тонтон-макути та культ вуду

Опустивши більше століття численних військових переворотів і диктатур, а також фактичну втрату суверенітету країни в період 20-річної окупації Гаїті військами США в 1915-1934 роках, важливо перейти до періоду, в якому криються витоки нинішнього стану речей - 30-річному диктуванню династії Дювальє у 1957–1986 роках.

Колишній міністр охорони здоров'я Франсуа Дювальє, який незабаром проголосив себе довічним президентом, спирався на воєнізовані формування, створені ним на противагу армії в основному з карних злочинців — «тонтон-макутів», назва яких сходить до фольклорного образу зомбі з культу вуду (дід з мішком) яким лякали дітей. Тонтон-макути займалися знищенням опозиціонерів, а також оподаткуванням данини бізнесменів, оскільки не отримували платні та харчувалися за рахунок терору. Жертвами тонтон-макутів стали десятки тисяч гаїтян — вбивства мали жорстокий і демонстративний характер, у гаїтянських газетах публікувалися знімки відрубаних голів і виріжених кулями трупів, що висять на балконах.

Тонтон-макути

Сам Дювальє на прізвисько «Папа Док» шанувався як найвищий жрець вуду, а для ідеологічного обґрунтування свого режиму використовував ідеї негритюда в його расистському варіанті, спекулюючи на невігластві гаїтянського народу та розпалюючи расову ненависть до білих та мулатів. Епоха Дювальє чудово описана Гремом Гріном у романі «Комедіанти», і сьогодні Гаїті відрізняється від того часу хіба що ще більшою розрухою та заміною диктатури на хаос.

Арістид та «Армія канібалів»

Після падіння режиму клану Дювальє та серії переворотів у 1991 році в країні все ж таки з'явився перший законний президент, який переміг на перших в історії Гаїті демократичних виборах — колишній католицький священик Жан-Бертран Арістид, відомий різкою критикою режиму Дювальє. Проте вже за кілька місяців його було повалено внаслідок військового перевороту; він втік до США. У 1994 році США провели спеціальну військову операцію під егідою ООН щодо його повернення до влади під назвою «Підтримка демократії».

Прихильники Арістида теж створювали воєнізовані команди, але стимулом для зростання організованої злочинності став фактичний розпуск Збройних сил Гаїті в 1995 році — цю умову поставили США при поверненні Арістида до влади під приводом переозброєння та перенавчання армії. Після цього багато колишніх військових знайшли собі неформальну зайнятість у злочинній сфері.

Під час другого президентства Арістіда 2004 року країну знову охопили протести з вимогою його відставки. Важливу роль у поваленні Арістида цього разу відіграла Армія канібалів — напівкримінальне збройне ополчення, створене на початку 1990-х років. Потім це угруповання змінило зловісну назву і було перейменовано у «Фронт опору Гонаїва». Противники президента сформували також "Фронт звільнення Гаїті", який зайняв усі великі міста країни. Після цього було нове американське військове втручання, щоб уникнути більшого кровопролиття. До столиці Гаїті також було запроваджено французькі війська, а потім спрямовано сили ООН чисельністю 7 тисяч осіб.


Заворушення в Гаїті

Втративши підтримку і свого населення, і Заходу через авторитарний стиль правління та політичні репресії, Арістід був узятий під охорону морпіхами США, а потім відправлений у вигнання до ЦАР. У 2006 році президентом був обраний близький йому за поглядами Преваль, його правління також характеризувалося серйозними хвилюваннями та голодними бунтами через зростання цін, у 2008 році солдати ООН були змушені захищати від атак повстанців президентський палац.

Землетрус та розруха

У 2010 році в Гаїті стався руйнівний землетрус, який забрав життя більш ніж 220 тисяч людей. Близько 3 мільйонів гаїтян позбулися будинків. Країна буквально лежала у руїнах. На вулицях міст зібралося так багато тіл загиблих, що їх прибирали бульдозерами, почалася епідемія холери. Було пограбовано продовольчі склади ООН; в аеропорту Порт-о-Пренса, взятому під контроль армією США, щодня приземлялося по 200 літаків, в інших містах військові літаки скидали з повітря контейнери з водою та харчуванням.

Гаїті було надано величезну міжнародну допомогу, але більша її частина була розкрадена, і країна так і не відновилася після землетрусу, багато хто досі живе в наметових таборах. Економічна ситуація стала катастрофічною. 60% населення Гаїті перебуває за межею бідності, живучи на 2 долари на день. Безробіття сягає 80%, зарплата лікаря та інженера — близько 250 доларів. 75% гаїтян не мають каналізації, щодня в Гаїті помирає 10 дітей молодше 5 років через отруєння — довкілля та вода небезпечні. Сміття часто звозять вантажівками прямо до річок, що впадають в океан. Грошові перекази від емігрантів становлять близько 25% ВВП, що вдвічі більше від доходів від експорту з країни.

У Гаїті знайдено родовища золота, бокситів та міді, але вони практично не розробляються. Гаїті, яка раніше виробляла та експортувала цукор, тепер імпортує його з сусідньої Домініканської республіки, а іммігранти з Гаїті працюють на її цукрових плантаціях — за деякими даними, їх налічується там до 2 мільйонів.

Моїз, насильство військ ООН та бандити

Всі ці неспокійні роки поступово активізувалася діяльність банд, що трохи вщухла раніше. Починаючи з держперевороту проти Арістида у 2004 році в Гаїті одна за одною запроваджувалися миротворчі місії ООН, які, хоч як це парадоксально, теж часто ставали джерелом насильства. Великий міжнародний скандал вибухнув у 2017 році, коли було опубліковано розслідування Associated Press про те, як сотні гаїтянських дітей роками піддавалися сексуальній експлуатації з боку миротворців, зокрема, шрі-ланкійських поліцейських, які зрештою повернулися додому, уникнувши покарання.

Ці та інші насильницькі дії «блакитних касок» викликали опір з боку банд — більше чинити опір не було кому, і в результаті банди отримали досвід боротьби з військовими та посилили свій вплив. Вони вже є фактичною владою у більшості департаментів країни, де діють їхні власні суди і поліція.

Порт-о-Пренс

У 2017 році президент Жовенель Моїз намагався розпочати реалізацію проектів з відновлення доріг, систем водопостачання та енергозабезпечення країни, а також розпочав створення нової гаїтянської армії. Але незабаром почалися протести через чергові розкрадання в уряді, потім протести стали приводом для скасування виборів до парламенту. У 2018 році на Моїза було скоєно перший замах, а в липні 2021 року його було вбито у своїй приватній резиденції. Влада Гаїті попросила ООН про допомогу для проведення міжнародного розслідування вбивства, на сьогодні п'ятеро його учасників засуджено до довічного ув'язнення.

За два дні до замаху президент Моїз призначив на посаду прем'єр-міністра Аріеля Анрі і легітимність прем'єра, якого ніхто не вибирав, для багатьох під великим питанням. Відповідно до конституції, у разі загибелі, недієздатності чи відставки президента виконувати його обов'язки має голова Верховного суду, але той незадовго до того, що сталося, помер від ковіда. Наступним у черзі був прем'єр-міністр. Президент Моїз з 2018 року змінював їх шість разів, і за два дні до вбивства призначив сьомого Аріеля Анрі. Ця ситуація нелегітимності призвела до вакууму влади, яким скористалися злочинні угруповання.

Кримінальний державний переворот

Спроба мирної передачі влади та політичного транзиту дещо запізнилася, і без запровадження військового контингенту інших країн протистояти бандам уже не вдасться. Тим більше, що очевидно, що збройні угруповання мають зв'язки з корумпованими політичними діячами як у владі, так і в опозиції. Ті постачають банди зброєю, фінансами чи політичним захистом. Такі зв'язки завжди існували, в основному, у бідних кварталах з численним електоратом, але після виборів 2011 року ці відносини вийшли на новий рівень — банди використовуються як субпідрядники для здійснення політичного насильства.

Відкритим залишається питання про те, чи зможе тепер Анрі повернутися до Гаїті, щоб передати владу тимчасовому прем'єру в відносно «нормальних» умовах, чи дозволить йому це зробити злочинний альянс Шеризьє, який фактично вже контролює більшу частину країни. У Гаїті відбулася політизація криміналітету, як це було нещодавно в Еквадорі, але там державі таки вдалося утримати ситуацію під контролем, а Гаїті вже найближчими днями може очікувати кримінальний державний переворот. Коли злочинні банди висувають політичні вимоги, проти них уже потрібна не поліцейська, а військова операція. Гаїті вона не під силу, і неясно, наскільки до неї готова міжнародна спільнота. Поки що США та європейські країни терміново евакуювали співробітників посольств, а губернатор Флориди направляє 250 співробітників правоохоронних органів на південь штату в очікуванні неконтрольованої еміграції громадян Гаїті.

 

І ще одна деталь, яка допомагає відповісти на запитання, чи є на Гаїті держава, чи контролює вона хоча б свою територію. Приблизно за 130 миль на північ від столиці Гаїті Порт-о-Пренса, практично захопленої бандами, приватний круїзний порт Лабаді продовжує спокійно приймати гостей на курорті з власною охороною та контрольованим доступом. Кораблі Royal Caribbean досі без проблем відвідують Лабаді, де знаходиться приватний пляж із величезною територією – об'єкт денного використання круїзної компанії, куди немає доступу місцевим мешканцям. А заїжджі туристи уявлення не мають, що відбувається в 11-мільйонній країні, де тільки минулого року було вбито понад 8 тисяч людей.

«Аргумент»


На цю тему:


Читайте «Аргумент» в Facebook и Twitter

Если вы заметили ошибку, выделите ее мышкой и нажмите Ctrl+Enter.

Система Orphus

Новини

14:13
Офіційно: ЗСУ контролюють дві третини сіл Очеретиного та Соловйового на Донецькому напрямку
12:05
Провал оборони в Очеретино створив для ЗСУ загрозу поразки майже у всій Донецькій області
10:04
У квітні 2022 року "зелена влада" планувала здати росії суверенітет України, цьому запобіг Джонсон - Die Welt
09:01
Уночі збито 21 з 34 ракет окупантів, але є влучення у 4 ТЕС
08:00
ГЕНШТАБ ЗСУ: ситуація на фронті і втрати ворога на 27 квітня
20:00
У суботу в Україні дощі лише на сході, на півдні до +25°С
18:05
Від Чорнобилю 1986 - до Чорнобилю 2024: ядерна енергетика нашої країни підійшла до небезпечної межі
17:10
Кадрова чехарда: Зеленський звільнив командувача Сил підтримки ЗСУ через півтора місяця після призначення
17:02
Рада дозволила звільняти з роботи за неінформування про родичів у Росії та на окупованих територіях
16:15
НАБУ опублікувало розмови учасників шайки Сольського

Підписка на канал

Важливо

ЯК ВЕСТИ ПАРТИЗАНСЬКУ ВІЙНУ НА ТИМЧАСОВО ОКУПОВАНИХ ТЕРИТОРІЯХ

Міністр оборони Олексій Резніков закликав громадян вести партизанську боротьбу і спалювати тилові колони забезпечення з продовольством і боєприпасами на тимчасово окупованих російськими військами територіях. .

Як вести партизанську війну на тимчасово окупованих територіях

© 2011 «АРГУМЕНТ»
Републікація матеріалів: для інтернет-видань обов'язковим є пряме гіперпосилання, для друкованих видань – за запитом через електронну пошту.Посилання або гіперпосилання повинні бути розташовані при використанні тексту - на початку використовуваної інформації, при використанні графічної інформації - безпосередньо під об'єктом запозичення.. При републікації в електронних виданнях у кожному разі використання вставляти гіперпосилання на головну сторінку сайту argumentua.com та на сторінку розміщення відповідного матеріалу. За будь-якого використання матеріалів не допускається зміна оригінального тексту. Скорочення або перекомпонування частин матеріалу допускається, але тільки в тій мірі, якою це не призводить до спотворення його сенсу.
Редакція не несе відповідальності за достовірність рекламних оголошень, розміщених на сайті, а також за вміст веб-сайтів, на які дано гіперпосилання. 
Контакт:  [email protected]