Як тернопільський сніданок за два мільйони доларів перетворив елітний ЖК на кримінальну справу

Версия для печати

Український девелопмент як мистецтво: віддати валізу кешу за землю військової частини, заявити на адвокатів про шахрайство і самому сісти за хабар.

Коли в центрі Львова роками марно нудьгують сім гектарів військової землі, рано чи пізно поруч зʼявляться заповзятливі люди з бетономішалкою та валізою готівки, зазначає  NGL.media. Звичайна ранкова кава в Тернополі запустила масштабну будівельну спецоперацію, де полковник ВСП перекваліфікувався на банного магната в GetContact, адвокати оперативно скуповували маєтки, а загнаний у глухий кут забудовник примудрився пройти шлях від ображеної жертви шахрайства до головного підозрюваного НАБУ. У результаті замість омріяного житлового комплексу всі учасники отримали почесні браслети на щиколотки, а на плацу військового містечка досі панує тиша — без жодного зайвого квадратного метра, але з мільйонними заставами для всієї теплої компанії.

Національне антикорупційне бюро і Спеціалізована антикорупційна прокуратура заявили, що колишній начальник Західного теруправління Військової служби правопорядку (ВСП) вимагав від забудовника 2,2 млн доларів. За ці гроші він обіцяв погодити будівництво житлового комплексу просто на території військової частини, в центрі Львова.

Підозри отримали екс-посадовець ВСП Микола Бобик, тернопільський забудовник Юрій Курило, а також посередники. А ще рік тому Курило був у цій історії потерпілим: він заявляв, що його ошукали двоє адвокатів, які обіцяли оформити землю. 

Журналісти NGL.media з’ясували як задум забудувати військове містечко звів разом полковника, забудовника, адвокатів і дві кримінальні справи.

Ласий шматок у центрі міста

Величезну територію військового містечка №7 у Львові, обмежену вулицями Городоцька, Шевченка та Ярослава Мудрого, почали ділити ще у 2010-х: тоді Кабмін передав у комунальну власність кілька будівель та землю під ними. Основна ж ділянка площею майже 7,4 га залишалась у власності Міноборони. Формально нею користувались кілька військових частин, але переважно територія пустувала: фактично працювали лише кілька будівель ВСП.

Читайте також: Син львівського військкома отримав у подарунок будинок у престижному передмісті – ЗМІ

Територія військового містечка на карті Львова

У 2015 році тодішній міністр оборони Степан Полторак і міський голова Львова Андрій Садовий підписали меморандум, за яким міністерство мало передати цю територію в комунальну власність, а міськрада натомість брала на баланс і мала відремонтувати  більше сотні так званих «кечівських» будинків. За попередніми оцінками, ремонт цих будинків мав би коштувати близько 150 млн грн. 

У 2021 році заступник мера Львова Любомир Зубач заявляв, що місто виконало свої зобов’язання, а от Міноборони – ні. Тоді ж міська рада ініціювала передачу військового містечка в комунальну власність і показала концепцію забудови – йшлося про створення конгрес-холу, кілька музеїв і навіть нової адміністративної будівлі мерії.

Візуалізація забудови ділянки у версії Львівської міськради

Після початку повномасштабного вторгнення питання роздачі земель Міноборони не піднімали. Однак, судячи з матеріалів справи, плани на неї були, щоправда, не в міста. 

Читайте також: Як працює мережева корупція в Україні: позаштатний радник та його близькі отримали від Мінкульту понад 70 млн грн

Одного ранку за сніданком у Тернополі

62-річний Юрій Курило вийшов на львівський будівельний ринок із ЖК «Краківський» на вул. Шевченка, 38, поруч з військовим містечком. Замовником будівництва комплексу було ГУ МВС України у Львівській області, а Юрій Курило був генпідрядником. 

Будинок звели на місці колишнього приймальника-розподільника обласної інспекції у справах неповнолітніх, де пізніше базувався спеціалізований батальйон судової поліції «Грифон». В експлуатацію його ввели у 2022 році.

Наприкінці 2023 року Юрій Курило заявив у поліцію на двох своїх знайомих, відомих тернопільських адвокатів – 42-річного Ігоря Гроду та його 67-річного батька Петра Гроду. За словами забудовника, ці двоє ще у 2021 році самі вийшли на нього і запропонували допомогу: оформити документи на проведення конкурсу, щоб звести житловий комплекс навпроти ЖК «Краківський», але уже на ділянці Міноборони. 

Юрій Курило розповів NGL.media, що давно знав Гродів, тож пропозиція не викликала сумнівів, а Ігор Грода нібито запевнив, що якраз займається переведенням оборонних земель під житлову забудову.

«Насправді вони нічим таким не займалися. Це була брехня. Вони з мене видурили гроші на свою діяльність. Йдеться не про хабарі», – запевнив NGL.media Юрій Курило.

За матеріалами справи, Ігор Грода запевняв забудовника, що має звʼязки у вищому керівництві держави і попросив 2,2 млн доларів на підготовку документів про виділення 1,5 га військового містечка. Упродовж 2021-2023 років Юрій Курило передав понад 2 млн доларів та ще 70 тис. євро. Він стверджує, що це була плата за адвокатські послуги, а документів на землю він так і не отримав. 

Адвокат Ігор Грода

Ігор Грода цю версію заперечує. За його словами, Курило сам попросив знайти землю під будівництво й від початку знав, що гроші йдуть не на юридичні послуги, а на хабарі. 

«Ми були якимось чином знайомі, але я до нього не звертався. Він збудував в центрі Тернополя будинок, і ми там періодично снідали. І під час одного з таких сніданків він розповів, що є земля у Львові, він там хоче будуватися. Я вивчив це питання», – розповів NGL.media Ігор Грода.

У травні 2025 року поліція повідомила Петру та Ігорю Гродам про підозру в шахрайстві в особливо великих розмірах. У лютому 2026 року справу передали на розгляд Тернопільського міськрайонного суду. 

Слідчі вважають, що Ігор Грода міг привласнювати гроші Юрія Курила, оскільки саме тоді його родина активно скуповувала нерухомість. За матеріалами справи, Ігор Грода купив квартиру, житловий будинок та кілька земельних ділянок у Тернополі та передмісті на загальну суму 8,7 млн грн. Офіційних доходів адвоката на ці покупки, за підрахунками слідства, не вистачило б. Після обшуків Ігор Грода з дружиною поділили майно через приватного нотаріуса. 

Читайте також: Гроші на вітер. Держава витратила понад 70 млн грн на людей, які за 6 років не спромоглися закрити 4 суди

Із потерпілого – в підозрюваного

Улітку 2026 року Юрій Курило й сам став підозрюваним. Зʼясувалося, що з кінця 2024 року цю історію розслідують НАБУ і САП. Крім забудовника та його адвоката, у справі фігурують колишній керівник Західного теруправління ВСП 58-річний полковник Микола Бобик та ще один забудовник Дмитро Василенко. Судячи з кількох ухвал ВАКС, саме Гроди могли звернутися до НАБУ й свідчити проти Курила й Бобика. 

Версія прокурорів САП суттєво відрізняється від версії Юрія Курила. Вони вважають, що  навесні 2021 року забудовник сам попросив адвоката допомогти знайти землю та перевести її під житлове будівництво. Грода познайомив його з Бобиком, а той показав ділянку у Львові та назвав ціну питання – 2,2 млн доларів. Дмитро Василенко був посередником, який контактував безпосередньо з полковником. 

Гроші Курило передавав готівкою під розписку й кількома траншами у період із березня 2021 року до липня 2023 року. Загалом, за даними НАБУ, полковнику передали всю запитувану суму. 

1,5 млн доларів, за версією слідства, призначалися Миколі Бобику. Частину з них він нібито мав передати готівкою урядовцям за погодження договору про спільну діяльність. Бобик мав виготовити документацію, укласти договір про спільну діяльність, погодити його в Кабміні, забезпечити поділ ділянки і зміну її цільового призначення, а також передати частину землі у власність Курила.

Решту 700 тис. доларів мали поділити посередники. 

Майно є, грошей не було

Крім грошей, Микола Бобик, за версією слідства, просив переоформити на свою родину майнові права на квартиру і кілька нежитлових приміщень у ЖК «Краківський». І декларація полковника це підтверджує

Полковник Микола Бобик

У 2022-2023 роках він став власником двох нежитлових приміщень і паркомісця у цьому житловому комплексі, а його дружина отримала там квартиру. Ймовірно, в одному з нежитлових приміщень полковник облаштував сауну, адже в додатку для перевірки номерів GetContact декілька контактів записували Миколу Бобика як «сусід сауна ЖК Краківський» або «власник сауни». 

На папері все виглядало як звичайна купівля: за даними реєстру нерухомості, Бобики сплатили пайові внески на членство в обслуговуючому кооперативі. За квартиру готівкою вони передали 1,5 млн грн, а за решту приміщень – ще понад мільйон гривень. Слідство наголошує, що такі суми готівкою суперечать законодавчим обмеженням.

«Вони купили квартиру і нежитлові приміщення, бо вони були навпроти його частини. Нас із Миколою Бобиком познайомив Грода. Ми потоваришували, їздили разом на відпочинок. Він їм одразу казав, що ту землю для інвестиційного будівництва перевести нереально, а адвокати стверджували, що вони зроблять документи», – переконує Юрій Курило.

Правоохоронці підрахували, що офіційних доходів і заощаджень Бобиків на це майно не вистачило б. Сам полковник пояснював, що гроші дала теща, а про її доходи він нібито не знав і тому не декларував їх. Суд не знайшов підтверджень заробітків тещі й того, що вона купувала нерухомість Бобикам. Тому прокурори вважають майно частиною хабаря, адже його ринкова вартість становить понад 4 млн грн, що вдвічі більше за вартість, яку декларує родина полковника. 

Читайте також: Гроші на вітер. Як влада розтринькує такі необхідні фінанси на дурниці

Договір, якого «не було»

Після того, як у 2021 році міський голова Львова Андрій Садовий публічно озвучив намір забрати ділянку в комунальну власність, Микола Бобик попросив пришвидшити передачу грошей, аби встигнути закріпити землю під житло. Він стверджував, що виконком міської ради двічі переносив розгляд потрібного місту рішення нібито саме на його прохання. 

Отримавши перший транш, у квітні 2021 року Микола Бобик звернувся до голови Львівської ОДА Максима Козицького з проханням пришвидшити погодження технічної документації. Щоб забудувати  1,5 га, ділянку треба було виокремити із земель оборони та змінити її цільове призначення на житлову забудову.

«Твердження Курила про те, що я нічого не зробив, неправдиві. 16 серпня 2021 року він підписав договір про спільну діяльність», – розповів NGL.media Ігор Грода. 

В ухвалах ВАКС вказано, що в липні 2021 року полковник написав Курилу, що укласти договір про спільну діяльність можна за нормами постанови Кабміну №296 – тобто напряму саме з Юрієм Курилом та без участі інших будівельних компаній.

У серпні 2021 року Бобик таки забезпечив підписання договору про спільну діяльність між військовою частиною та обраним підприємцем. Частина ставала замовником будівництва, забудовник – генпідрядником. За умовами договору, військові мали отримати лише 10% комерційних площ і квартири загальною площею 1500 м². Дата укладення цього договору збіглася з датою угод про пайові внески за квартиру дружини Бобика.  

Договір є речовим доказом у справі й ставить під сумнів слова Курила, що адвокати так і не розробили жодних документів. Утім, ні поділу ділянки, ні зміни призначення так і не відбулося: попри те, що Бобик, як випливає з ухвали ВАКС, повідомив міністра оборони про договір і просив дати розпорядження, будівництво так і не почали. Полковник відмовився від коментарів NGL.media, зазначивши, що викладе свою позицію після завершення досудового розслідування.

Читайте також: Готова платформа для російської диверсії: два брата під носом правоохоронців 6 років продають українцям втридорога препарати з Росії

Хто за що відповість?

Миколу Бобика затримали наприкінці липня 2026 року й повідомили про підозру в отриманні хабаря. ВАКС обрав йому 6,6 млн грн застави і зобовʼязав носити електронний браслет.

Юрій Курило отримав підозру в наданні хабаря. Він вийшов під 8,7 млн грн застави. 

Ігоря Гроду підозрюють у пособництві та наданні хабаря. Ще один 48-річний фігурант Дмитро Василенко майже три місяці перебував у розшуку. Його затримали лише у жовтні та визначили 4,5 млн грн застави. 

Також ВАКС арештував майно фігурантів і продовжив досудове розслідування до кінця 2026 року.

Так ділянка в 1,5 га в центрі Львова, через яку пройшли понад 2 млн доларів і дві кримінальні справи, досі порожня – ні міського кварталу, ні житла для військових, заради якого нібито й закрутилась уся ця історія.

Вікторія Ейсмунт, обкладинка Вікторія Демчук; опубліковано у виданні NGL.media

Читайте також: 

• Куди вклала злодійські гроші родина голови Хмельницького МСЕКу Тетяни Крупи
• Працівники запорізького дитбудинку "Сонечко" не евакуювалися разом з дітьми та понад 3 роки отримували зарплату та премії. Гроші взагалі розкрадалися
• Що могло зігріти українські міста цієї зими: майже половина переданих Україні когенераційних установок досі не працюють
• Курочка з кашею та нерухомість на Балі: корупційний шлях солдатського обіду від тендерів Прозорро до начпродів-мільйонерів
• Доцент Балоня без інтернету і вірний водій: дивовижні метаморфози корупційного ексгубернатора  
• Сім'я очільника Полтавської ОВА Луніна на другому місяці повномасштабної війни купила нову BMW IX3 та отримала допомогу як ВПО
• Кримінальна справа ексзаступника Єрмака Андрія Смирнова: найцікавіше