Костянтин Корсун: Чи реальні онлайн-вибори в Україні
Версия для печати
"Ми можемо подумати про онлайн-вибори" - заявив Зеленський в інтерв’ю німецькому каналу ZDF. Навіть враховуючи як і чим зазвичай "думають" у Зеленського, я поняття не маю що він має на увазі.
Теоретично, навіть якщо "подумати" - причому за участі дійсно розумних та професійних людей з позитивним досвідом проведення онлайн-голосування (а такими є лише естонці) – то можливим рішенням може бути або запровадження у воюючій Україні саме естонської моделі – або встрата "Дія".
А обидва варіанти неможливі. Ніяк.
По естонській моделі: я ретельно вивчив естонський досвід, і висновок однозначний: швидко реалізувати цю в Україні – неможливо з десятка серйозних причин, і перш за все – через Конституцію, яка забороняє вибори під час війни.
В Естонії ж ще 20 років тому прийняли кілька спеціальних законів само по онлайн-волевиявленню та підписали меморандум з усіма політичними партіями. І ще купу технічних регулювань на рівні Уряду затвердили. І до кібербезпеки підійшли максимально серйозно – а не як у нас: "роль кібербезпеки дещо перебільшена".
Якщо ж Зеленський має увазі голосування в "Дії" – то це політичне самогубство.
За моїми даними, більшість українців категорично проти виборів, у яких влада неодмінно буде їх фальсифікувати на свою користь.
А забезпечити прозорість "виборів через Дію" – неможливо навіть за умови якщо зе-влада на це погодиться: бо щонайменше існують ще рашн-хакерс, а також усі спецслужби усіх інших країн (особливо США). Які точно зможуть вплинути на "Дія-вибори". Та й не забуваємо, що саму "Дію" неодноразово хакали ті ж росіяни. Як й безліч інших державних електронних систем, реєстрів та баз даних.
А якщо Зеленський планує назвати будь-яку онлайн-імітацію виборів якось інакше – це буде нелегально і не легітимно, такі "вибори" не визнають ані західні партнери, ані народ України.
Колись, після війни, теоретично можна було б спробувати запровадити естонську модель е-виборів. Але це буде довго, дорого, і за обов’язкової умови наявності фахових незалежних спеціалізованих інституцій та іноземних експертів.
Та навіть за таких фантастичних умов – ніхто не дасть гарантій позитивного результату. Бо багато країн вже намагалися в це пограти - безуспішно. Крім єдиної країни – Естонії.
У якості аргументу на користь онлайн-виборів Зеленських назває "права військових".
Але уявімо собі, що смартфон військового якимось чином потрапляє у руки ворога: полон, загибель, раптовий відступ з позицій.
І що тоді? ЙР зможе проголосувати замість українця – як вам така перспектива? Класний "захист прав військових"?
А якщо командир, лояльний до Офісу – забере у підлегнлих смартфони і проголосує замість них – так, як партія накаже? Або просто примусить "правильно проголосувати"
І головне: Конституція України. Вона прямо забороняє вибори під час війни.
Так, можна нагнути моносброд у Раді щоб вони проголосували якийсь спеціальний закон про "особливості проведення виборів під час воєнного стану".
Але це по-перше, все одно буде суперечити Конституції; і по-друге: не існує наразі навіть приблизно робочого рішення по онлайн-голосуванню в Україні.
Якби воно існувало хоча б у якомусь сирому вигляді – по ньому б велась хоч якась активність: розробка софта, розгортання, тестування, таке подібне. І це неможливо було б тримати у таємниці.
Я б точно знав.
А оскільки нічого подібного навіть не обговорювалося – значить реальних напрацювань немає. Ну крім "Дії" – яка крім того що дірява й незахищена – до того ж по функціоналу не передбачає масового політичного волевиявлення. Це як їсти суп вилкою – в принципі можна, але якось не тейво.
Плюс добровільно-примусова модель розповсюдження цього державного додатку не додає йому любові серед українців.
Ну і класичне: "Не існує державних систем без бекдорів".
Свіжий приклад: останні плівки НАБУ по операції "Карфаген". У тій частині, де топ-правопохеронці входили у систему "Безпечне місто", не залишаючи за собою слідів входу та активностей.
Я не знаю хто там у Зеленського радник з питань ІТ/кібер і хто надає йому подібні безумні поради. І чи він існує взагалі. Раніше цю роль грав Міша. Але ми усі були свідками нещодавнього драматичного розставання між цьома двома колись однодумцями, які так романтично вірили у чарівні палички магічних ІТ-рішень - для вирішення складних соціальних проблем. Але зла доля розвела їх.
Але хто б не надавав Зеленському "мудрі поради", оце дивне "ми можемо подумати про онлайн-вибори" - більше нагадує "ми можемо подумати як нам стати багатими та щасливими": подумати можемо, але от реалізувати – тут є проблемка.
Точніше – величезна проблема. Ще точніше: проблема проведення онлайн-виборів в Україні не має рішення наразі. Вза-га-лі.
І якщо зовсім чесно, то усе це бла-бла-бла про онлайн-вибори – це типова для Зеленського "божа роса" з чесними очима: "три тисячі ракет до кінця 2025", "ми влаштуємо блекаут на москві", "я не знав про корупцію у моєму оточенні". Або зовсім свіже "Ми маємо напрацювання по українському Старлінк".
Тому не раджу сприймати всерйоз чергове стендап-шоу: за ним десь приблизно нуль конкретики.
Костянтин Корсун, експерт з кібербезпеки. У 2000-2005 заступник керівника відділу боротьби з комп’ютерною злочинністю при Департаменті контррозвідки СБУ. Засновник та перший керівник CERT-UA. Колишній директор та співзасновник української кібер-компанії; сторінка автора у фейсбук
На цю тему:
