Злам консервативного табору: колишній прокурор-республіканець звинуватив Трампа у держзраді за допомогe Путіну

|
Версия для печатиВерсия для печати
Фото:  Аляска, 15 серпня 2025 року. (Ендрю Харнік/Getty Images)

Коли ліберальні оглядачі чи ліві медіа закидають Трампу надмірну прихильність до Кремля, американський політикум зазвичай списує це на звичне міжпартійне протистояння. Проте коли відкриті звинувачення в допомозі ворогу лунають із самого серця республіканського істеблішменту, ситуація набуває рис конституційної кризи.

Саме такий землетрус спричинила розлога стаття Ендрю Маккарті — авторитетного правника, колишнього федерального прокурора у справі про теракт у Всесвітньому торговому центрі 1993 року та багаторічного оглядача одного з найвпливовіших рупорів американських правих.

Маккарті ніколи не належав до критиків республіканського експрезидента: під час першої каденції Трампа він послідовно розбивав аргументи спецпрокурора Роберта Мюллера, захищав адміністрацію від звинувачень у змові з Москвою та вважався одним із головних інтелектуальних щитів консервативного руху. Тим більш нищівним став його нинішній вердикт. Як пише Маккарті  у статті "Congress Must Investigate Trump’s Aid and Comfort to Putin" для видання National Review, дії глави Білого дому перейшли межу, за якою починається пряме надання «допомоги та розради» Володимиру Путіну. Правник цілком свідомо вживає юридичну формулу «aid and comfort», запозичену з третьої статті Конституції Сполучених Штатів, яка містить єдине вичерпне визначення державної зради.

Автор звертається до історичної спадщини Рональда Рейгана, нагадуючи республіканцям про фундаментальні засади Холодної війни проти СРСР — імперії зла, чия агресивна природа виключала мирне співіснування.

Сучасна Росія під керівництвом колишнього агента КДБ відверто сповідує той самий радянський реваншизм, вбачаючи у розпаді Союзу найбільшу геополітичну катастрофу минулого століття. Вторгнення в Грузію, війна проти України та окупація суверенних територій є прямою спробою відродити смертельного ворога Америки, а нинішній господар Овального кабінету, замість стримування, власноруч підживлює реваншистські апетити Москви.

Читайте також: Демонтаж західного порядку - як Білий дім перейшов на бік Кремля

Особливе обурення викликає системне цькування жертви агресії на тлі публічних реверансів у бік агресора. Замість визнання неймовірної стійкості українського народу, американський лідер постійно тисне на Київ, вимагаючи територіальних поступок, яких російська армія не змогла здобути на полі бою за чотири роки варварства.

При цьому Україна, отримавши близько 127 мільярдів доларів прямої американської допомоги (вигадані Трампом цифри про 350 мільярдів аналітик називає абсурдними), завдала ворогу колосальних втрат: вивела з ладу близько 1,5 мільйона російських військових (із них пів мільйона вбитими), паралізувала Чорноморський флот та зупинила ворожі колони інноваційною війною дронів.

Маккарті наголошує на стратегічній сліпоті Вашингтона: Москва є опорним стовпом антиамериканської осі, куди входять Китай, Північна Корея та Іран. Російські фахівці прямо зараз передають координати та розвіддані Тегерану для атак на американських військовослужбовців на Близькому Сході та масштабують виробництво ударних дронів.

Тобто в той самий час, коли Трамп розсипається в компліментах перед кремлівським очільником, Росія відкрито допомагає режиму, чиїм гаслом десятиліттями залишається «Смерть Америці», перетворюючи риторику Білого дому на наругу над національними інтересами США.

Читайте також:  Велика трампутінська дизельна містифікація - геополітика рівня «позич солярку до виборів»

Фальшиве «енергетичне перемир’я» та дизельний блеф

Кульмінацією дипломатичного абсурду стали недавні економічні реверанси Вашингтона перед Москвою. Підписавши у вересні закон про посилення санкцій, розроблений за ініціативи покійного сенатора-яструба Ліндсі Ґрема, президент скористався прихованою шпариною в тексті документа.

Лише за дві доби до набуття законом чинності Трамп видав спеціальний указ, яким в односторонньому порядку заморозив застосування санкцій під приводом захисту «національних інтересів», зміст яких адміністрація навіть не спромоглася роз'яснити виборцям.

Причиною цього кроку стала так звана «дизельна угода», покликана заспокоїти американських водіїв напередодні проміжних виборів до Конгресу. Стрибок цін на пальне в США став прямим наслідком розпочатої Трампом війни проти Ірану, від якої він колись зарікався під час передвиборчої кампанії.

Намагаючись погасити пожежу, Білий дім погодився зняти обмеження з російського палива в обмін на обіцянку Москви вивезти на світовий ринок кількасот тисяч тонн дизелю. Це рішення викликає лише гірку іронію в експертів, адже після успішних ударів українських дронів по нафтопереробних заводах Росія сама опинилася в кризі й протягом літа була вимушена закуповувати пальне в Південній Кореї.

Проте найогиднішим епізодом тижня стало оголошення фальшивого «енергетичного перемир'я», яке існувало виключно в публічних промовах американського президента. Трамп намагався примусити Київ до капітуляції, стверджуючи, що сторони досягли домовленостей про припинення вогню по паливній інфраструктурі. Українське керівництво пішло на безпрецедентний ризик і протягом трьох днів суворо дотримувалося вимоги Білого дому, утримуючись від атак на російські нафтобази та заводи.

Читайте також: Як передвиборчий дизельний популізм Трампа підірвав залишки трансатлантичної єдності

Відповідь агресора була прогнозованою: російські війська не припиняли методично рівняти із землею трансформаторні підстанції, теплоелектроцентралі та газовидобувні об'єкти України, готуючи масштабну гуманітарну катастрофу до початку зимових морозів. Коли Володимир Зеленський публічно заявив про підле порушення домовленостей, американські посадовці цинічно парирували: виявляється, негласний мораторій поширювався винятково на нафтопереробні заводи.

Уся підступність цієї конструкції полягала в тому, що Росія розбомбила останній діючий український НПЗ ще чотири роки тому, тоді як на території РФ функціонують десятки таких підприємств, що забезпечують фронтову техніку пальним. Білий дім свідомо нав'язав Києву правила гри, які позбавляли українську армію найбільш дошкульного важеля асиметричного стримування ворога, водночас надаючи Путіну повний карт-бланш на знищення критичної генерації, необхідної українцям для елементарного виживання.

Читайте також: Дивні особисті зустрічі Трампа і Путіна та їх таємниці

Диверсія на орбіті

Фото:

Поки тривав дипломатичний тиск, на технологічному рівні розгорнулася операція, наслідки якої Маккарті називає останньою краплею для будь-якого притомного політика. Йдеться про функціонування системи Starshield — спеціалізованої військової модифікації супутникової мережі Starlink від компанії SpaceX Ілона Маска.

Цей супутниковий сегмент постачається Міністерству оборони США, яке, своєю чергою, фінансує контракт для Збройних сил України, розрахований до 2027 року, забезпечуючи захищений зв'язок і швидкісне передавання цілевказання для перехоплення повітряних цілей.

Саме в момент, коли емісари Білого дому погрожували Києву позбавленням критичних розвідданих у разі продовження ударів по російському тилу, українські військові зіткнулися з раптовим і незрозумілим блокуванням обладнання.

Програмні налаштування Starshield були несподівано змінені: супутникові термінали перестали відстежувати та супроводжувати будь-які об'єкти, що рухалися зі швидкістю понад 100 миль на годину (близько 160 км/год). Для протиповітряної оборони це означало фактичне осліплення перед лицем високошвидкісних засобів ураження.

Трагічні наслідки не забарилися. За дивним збігом обставин, саме під час штучного обмеження супутникового зв'язку російські війська завдали одного з наймасованіших і найжорстокіших комбінованих ударів по території України.

На мирні міста летіли 39 балістичних ракет та 128 ударних дронів Shahed, сконцентрованих переважно на житлових масивах Києва та Харкова. Результатом став кривавий терор: щонайменше дев'ятеро цивільних загинули, десятки зазнали поранень, пошкоджень зазнали 26 об'єктів електроенергетики та чотири підприємства нафтогазової галузі, а понад 600 тисяч родин у столичному регіоні опинилися в темряві через аварійні блекаути.

Читайте також: «Трамп не вміє домовлятися — він вміє продавати фейки» - чому президент США втрачає вплив

Спроби знайти винних у цій смертоносній паузі зв'язку перетворилися на взаємне перекладання відповідальності між мільярдером і держапаратом. Сам Ілон Маск заявив, що компанія не контролює систему самостійно, і рішення про зміну параметрів могло надійти винятково від Пентагону або безпосередньо від глави держави.

Представники адміністрації спочатку намагалися відкидати причетність Овального кабінету, однак, як повідомляє інформаційне агентство Reuters із посиланням на двох чиновників уряду США та представника однієї із західних розвідок, наказ про обмеження роботи Starshield надійшов безпосередньо з Білого дому.

Навіть якщо припустити фантастичну версію про випадковий програмний збій, синхронність цього відключення з масованим нальотом противника виглядає надто зловісно. На практиці все вказує на скоординований акт політичного шантажу: українську оборону демонстративно паралізували саме тоді, коли російські пускові установки готувалися до залпу, перетворюючи союзницьку підтримку на пастку зі смертельними наслідками.

Читайте також: Трамп проти Трампа: чому стратегія поступок президента США Путіну може дорого йому обійтися

Чому мовчання Конгресу загрожує основам республіки

Ситуація, що склалася, ставить руба питання про збереження Сполучених Штатів як конституційної республіки, здатної захищати власні інтереси та стримувати автократичні нахили виконавчої влади. Ендрю Маккарті наполягає: обидві провідні партії — республіканці та демократи — зобов'язані відкинути передвиборчий популізм і негайно скликати спеціальні слухання в Конгресі.

Керівництво Пентагону, співробітники апарату Ради національної безпеки та наближені до Білого дому радники мають давати свідчення під присягою щодо обставин, які передували саботажу напередодні кривавої атаки на українські міста.

Проте політичний сезон вносить свої цинічні корективи. До проміжних виборів залишаються лічені тижні, і більшість законодавців на Капітолійському пагорбі переймаються збереженням власних мандатів значно більше, ніж моральним банкрутством зовнішньої політики. Республіканська більшість паралізована страхом перед гнівом партійного лідера, тоді як судова гілка влади традиційно уникає втручання в прерогативи головнокомандувача у сфері національної оборони, навіть коли ці прерогативи використовуються для підігрування ворогу.

Читайте також: Як адміністрація Трампа аналізує російську політику (на користь Кремлю)

Якщо Конгрес проковтне цей прецедент, наслідки для всієї системи стримувань і противаг будуть катастрофічними. Йдеться не просто про порушення закону Ліндсі Ґрема чи кулуарний тиск на іноземного лідера. Йдеться про створення небезпечного механізму, коли американська військова техніка та критичні технологічні сервіси можуть бути навмисно відключені за примхою однієї людини, аби зламати волю союзника, який стікає кров'ю у боротьбі за спільні цінності свободи.

Така поведінка надсилає однозначний сигнал усім державам блоку НАТО: будь-які запевнення Вашингтона більше не варті паперу, на якому вони написані. Якщо адміністрація здатна позбавити зв'язку армію, що стримує російські дивізії, вона так само легко відмовиться від зобов'язань перед країнами Балтії, Польщею чи будь-яким іншим союзником, якщо того забажає диктатор із Москви чи Пекіна. Зруйнована довіра стане найбільшим тріумфом Путіна, за який заплатять не лише українці, але й наступні покоління американців.

Час для дипломатичних натяків вичерпано. Якщо законодавці не знайдуть у собі мужності притягнути винних до відповідальності та змусити адміністрацію повернутися до виконання союзницьких зобов'язань, американська демократія зробить непоправний крок до саморуйнації. Світ стоїть на порозі зими, і від того, чи прокинеться американський Конгрес від летаргійного передвиборчого сну, залежить не лише доля виснаженої України, але й саме виживання вільного світу перед обличчям скоординованої тиранії.

—

Святослав Гринько для «Аргумент»


 Читайте також:

© 2011 «АРГУМЕНТ»
Републікація матеріалів: для інтернет-видань обов'язковим є пряме гіперпосилання, для друкованих видань – за запитом через електронну пошту.Посилання або гіперпосилання повинні бути розташовані при використанні тексту - на початку використовуваної інформації, при використанні графічної інформації - безпосередньо під об'єктом запозичення.. При републікації в електронних виданнях у кожному разі використання вставляти гіперпосилання на головну сторінку сайту argumentua.com та на сторінку розміщення відповідного матеріалу. За будь-якого використання матеріалів не допускається зміна оригінального тексту. Скорочення або перекомпонування частин матеріалу допускається, але тільки в тій мірі, якою це не призводить до спотворення його сенсу.
Редакція не несе відповідальності за достовірність рекламних оголошень, розміщених на сайті, а також за вміст веб-сайтів, на які дано гіперпосилання. 
Контакт:  [email protected]