Велика угода та п’ять судових позовів: як боротьба за український літій перетворилася на кулуарний скандал

| Пнд, 2026-10-19 07:36
Версия для печатиВерсия для печати
Фото:

Коли навесні 2025 року Київ та Вашингтон підписували рамкову мінеральну угоду, її публічно позиціонували як геополітичний прорив, здатний на десятиліття закріпити стратегічний альянс двох держав через спільний видобуток критичних матеріалів.

Головною вітриною цієї ініціативи мало стати родовище літію «Добра» в Кіровоградській області. Урядовці гучно запевняли, що залучення потужних західних партнерів не лише принесе сотні мільйонів доларів інвестицій у збагачувальну інфраструктуру, але й забезпечить Україні надійну політичну парасольку з боку Білого дому завдяки персональному інтересу впливових американських кіл.

Утім, за півтора року пафосні декларації розбилися об сувору судову реальність. Замість урочистого закладання шахти та прозорого залучення світових лідерів ринку перший літієвий пілот застряг у глухому куті процесуальних війн.

Наприкінці жовтня 2026 року Київський окружний адміністративний суд призначив серію засідань за чотирма позовами, які ставлять під сумнів законність проведеного урядом конкурсу. Феміда поставила чиновникам жорсткий ультиматум: розсекретити понад два десятки категорій закритих документів, включно з конкурсною заявкою компанії-переможця, яку виконавчі органи влади тривалий час старанно приховували за грифом конфіденційності.

Читайте також: Україна віддасть одне з найбільших родовищ літію оточенню Трампа – NYT

Парадокс полягає в тому, що стратегічна сировина, якою намагалися зацікавити Вашингтон, раптово зникла з переліку безпосередніх інвестиційних траншів. Гроші спільного фонду пішли на інші мінерали, тоді як довкола «Добри» виросла стіна таємничості, де закриті бали оцінювання дивним чином поєдналися з відвертим ігноруванням інтересів місцевих громад. Процес, який обіцяли зробити золотим стандартом прозорості, дедалі виразніше набуває рис класичного номенклатурного розподілу надр під заздалегідь визначеного гравця.

Додаткової гостроти ситуації додає зовнішньополітичний контекст: спроби залучити до розробки надр близьке оточення Дональда Трампа збіглися з найглибшим похолоданням у відносинах між лідерами двох держав. Розрахунок на те, що дружні зв'язки заокеанських мільярдерів стануть гарантією безумовної підтримки Києва, не спрацював. Натомість Україна отримала важкий юридичний вузол, де під сумнівом опинилася легітимність 50-річного спеціального дозволу на користування національним багатством.

Розплутувати цю заплутану спадщину тепер змушений оновлений Кабінет міністрів, який не мав стосунку до проведення сумнівного відбору, але вже отримав судові попередження про персональну відповідальність. Як детально розбирає ситуацію у своєму розслідуванні видання «БізнесЦензор», справа ділянки «Добра» стала показовим маркером того, чому спроби торгувати стратегічними копалинами за лаштунками правового поля неминуче завершуються гучними судовими процесами та репутаційними втратами для держави.

Читайте також: Трамп погрожує Україні "великими проблемами" у разі відмови від угоди щодо копалин

Великі обіцянки та тихі гроші 

Ще наприкінці 2025 року урядові спікери найвищого рангу впевнено називали літієву ділянку «Добра» головним наріжним каменем майбутнього економічного відродження. Тодішнє керівництво Офісу президента та профільних міністерств регулярно згадувало цей об'єкт як першочерговий плацдарм для масштабного залучення американського капіталу. Очікувалося, що саме цей проєкт отримає левову частку стартового фінансування, відкривши шлях до розбудови в Україні повноцінного кластера виробництва батарей та накопичувачів енергії для європейського ринку.

Проте реальний запуск інвестиційних інструментів пішов за зовсім іншим сценарієм. Коли на початку жовтня 2026 року новостворений Американсько-український фонд відбудови (URIF) схвалив перші практичні рішення щодо фінансування сектору критичних матеріалів, літій у переліку взагалі не згадувався. Як зазначає інформаційне агентство Reuters, фонд виділив близько 30 мільйонів доларів у платформу для гірничих проєктів на ранніх стадіях, зосередившись на покладах берилію, цирконію та рідкісноземельних елементів, показово оминувши колись розрекламовану «Добру».

Така зміна акцентів не стала несподіванкою для фахівців галузі. Поки політики малювали швидкі мільярдні прибутки, реальні параметри ділянки вказували на надзвичайно довгий виробничий цикл. Згідно з умовами конкурсу, навіть за ідеального перебігу подій переможець має витратити щонайменше два з половиною роки лише на додаткове геологічне вивчення та розвідку покладів, після чого ще чотири-п'ять років триватиме безпосереднє будівництво гірничо-збагачувального комбінату. Тобто перша партія товарного літію могла б з'явитися на ринку в кращому разі через сім років після укладання угоди.

Для воюючої країни, де проєкт бюджету на 2027 рік передбачає астрономічний дефіцит у 1,67 трильйона гривень (майже 15% ВВП), а непокриті потреби у зовнішньому фінансуванні сягають десятків мільярдів доларів, подібні часові горизонти виглядають занадто віддаленими. Влада потребує швидкої ліквідності та прозорих податкових надходжень, натомість головний об'єкт виявився паралізованим внутрішніми суперечностями. Замість вітрини успіху «Добра» перетворилася на токсичний актив, вкладати гроші в який до врегулювання юридичних спорів не ризикне жоден розсудливий міжнародний фонд.

У підсумку перші реальні кошти потекли у значно менш політизовані напрями, де відсутні гучні позови та претензії попередніх ліцензіатів. Ділянка «Добра» опинилася в ізоляції: урядові декларації зависли в повітрі, приватні інвестори зайняли вичікувальну позицію, а сам процес видобутку критичного металу відтермінувався на невизначений строк, залишивши державу без обіцяних інвестицій саме тоді, коли кожен долар валютних надходжень на вагу золота.

Читайте також: Новини мародерства: США прагнуть розширити вимоги угоди щодо українських корисних копалин – FT

Друзі президента та австралійські претензії 

Початком скандалу став серпень 2025 року, коли Кабінет міністрів постановою № 1059 офіційно запустив конкурс на укладення угоди про розподіл продукції (УРП) щодо розробки ділянки «Добра» строком на 50 років. Умови встановили планку мінімальних зобов'язань: не менше 12 мільйонів доларів на геологорозвідку та 167 мільйонів — на будівництво видобувних потужностей.

Проте вже на старті процедура наштовхнулася на жорсткий опір з боку австралійського холдингу European Lithium, чия українська дочірня структура заявила про наявність законних прав на цю саму ліцензію, підтверджених рішеннями вітчизняних судів.

Ще влітку 2025 року, за місяць до оголошення урядового конкурсу, член ради директорів компаній European Lithium та Critical Metals Михайло Жернов в інтерв'ю виданню Financial Times відкрито заявив, що ділянка належить його структурам, назвавши будь-які паралельні спроби відчуження порушенням прав інвестора. Компанія направляла офіційні листи на ім'я глави держави та очільника уряду з вимогою сісти за стіл переговорів і врегулювати правовий статус покладів до оголошення відбору. Проте владні кабінети проігнорували ці застереження, поспіхом виставивши надра на конкурс.

Фінал відбору, що відбувся у січні 2026 року, лише підкинув дров у багаття підозр. Переможцем оголосили консорціум Dobra Lithium Holdings JV, LLC, співвласниками якого виступили компанія TechMet та фонд The Rock Holdings. При цьому пропозиція переможця за обсягом інвестицій склала 179 мільйонів доларів, тобто ледь перевищила обов'язковий поріг. Натомість ТОВ «Європейський Літій Україна», яке також подало заявку, публічно стверджувало про готовність вкласти понад 1,5 мільярда доларів. Попри майже десятикратну різницю в заявлених інвестиціях, комісія одноголосно віддала перевагу першому претенденту.

Головним чинником такої урядової прихильності стала постать кінцевого бенефіціара The Rock Holdings — американського мільярдера Рональда Лаудера. Як повідомляла газета The New York Times, посилаючись на поінформовані джерела, залучення Лаудера — давнього особистого друга Дональда Трампа — розглядалося на Банковій як ідеальний важіль впливу на майбутню адміністрацію Білого дому. Тодішній міністр економіки Олексій Соболев та його заступник Єгор Перелигін у колонці для агентства «Інтерфакс-Україна» прямо підкреслювали присутність Лаудера в проєкті, хоча сам бізнесмен свою особисту участь публічно так і не підтвердив.

Розрахунок на «політичний дах» виявився абсолютно хибним. Геополітичні сподівання розбилися восени 2026 року, коли відносини між Києвом та Вашингтоном зазнали безпрецедентного краху через критику постачання російського дизелю до США. Як констатували аналітики порталу Axios, публічна вимога Трампа щодо зміни керівництва України стала кульмінацією найглибшої міжурядової кризи. Кулуарні реверанси перед друзями американського президента не вберегли країну від зовнішньополітичного удару, натомість залишили по собі сумнівний конкурс із мільярдними претензіями в судах.

Читайте також: Корупціонери заробляють більше, ніж усі прибутки бізнесу разом, — вони сильніші і бізнес тікає

Чому бали та заявки заховали від громади й суду

Не погодившись із результатами відбору, австралійські інвестори перенесли боротьбу в судову площину. Починаючи з весни 2026 року ТОВ «Європейський Літій Україна» ініціювало сім окремих судових проваджень, п'ять із яких наразі перебувають на стадії активного розгляду. Керівництво компанії відкрито звинуватило Міжвідомчу комісію з організації укладення та виконання УРП у тотальній закритості, неконкурентних умовах і спотворенні процедури оцінювання поданих документів.

Перше, що впало в око юристам та журналістам — це повна секретність пропозиції переможця. Міністерство економіки оголосило заявку Dobra Lithium конфіденційною комерційною інформацією, відмовившись надати її навіть на вимогу позивачів. Представники самого переможця в судових засіданнях зайняли аналогічну глуху оборону, категорично заперечуючи проти відкриття матеріалів, за якими держава віддала стратегічні поклади на півстоліття вперед. Публіці запропонували просто повірити чиновникам на слово.

Ще більший подив викликала методологія підрахунку результатів. Під час судових слухань представники Мінекономіки офіційно повідомили, що умовами конкурсу взагалі «не було передбачено підготовки оціночних листів або порівняльних таблиць членами комісії». Тобто доленосне рішення щодо мільярдного активу ухвалювалося без документально зафіксованих балів кожного з членів органу. Відсутність чітких критеріїв дала змогу дискваліфікувати пропозицію з півторамільярдними інвестиціями на користь мінімальної заявки без жодного публічного обґрунтування.

Від процесу демонстративно відсторонили й тих, хто щодня житиме поруч із майбутнім кар'єром. Керівництво Добровеличківської селищної ради, на території якої розташована ділянка «Добра», неодноразово намагалося делегувати своїх представників на засідання урядової комісії. Проте місцеву владу на поріг не пустили: селищний голова Володимир Осієвський прямо заявив журналістам, що всю інформацію щодо майбутніх екологічних ризиків і зобов'язань інвестора перед громадою чиновники просто засекретили.

Апогеєм чиновницького цинізму стала позиція юридичного департаменту Мінекономіки, викладена в ухвалі суду від 1 жовтня 2026 року. Представники міністерства на повному серйозі доводили суддям, що «наявність або відсутність витребуваних документів не стосується предмета спору та не свідчить про незаконність розпорядження уряду». Подібна логіка перетворює судовий контроль на порожню формальність: якщо докази приховано, отже, і порушень нібито не існує.

Читайте також: Що загрожує українським лісам під час війни. Чи врятує нас мільярд дерев?

Хто стоїть за лаштунками конкурсу

Завісу над причинами такої дивовижної прихильності до одного учасника відкриває детальний аналіз біографій ключових дійових осіб, які стояли по обидва боки процесу. Припущення про наявність конфлікту інтересів виникли з перших днів конкурсу, коли з'ясувалося, що провідні представники держави та бізнес-структур переможця мають спільне корпоративне коріння в одній і тій самій фірмі.

Ключовою фігурою в урядовому блоці виступав заступник міністра економіки та довкілля Єгор Перелигін, який безпосередньо входив до складу Міжвідомчої комісії з УРП і публічно адвокатував результати голосування. Проте за кілька років до приходу на високу державну посаду, у 2018–2019 роках, Перелигін працював керівником ТОВ «Петро-Консалтінг». Пікантність ситуації полягає в тому, що «Петро-Консалтінг» — це стара назва саме тієї компанії, яка після ребрендингу перетворилася на ТОВ «Європейський Літій Україна» і зараз виступає головним судовим позивачем.

З іншого боку барикад інтереси консорціуму-переможця TechMet представляв Володимир Ігнащенко — досвідчений апаратник, який за часів президентства Януковича обіймав посаду першого заступника міністра екології. Ще восени 2021 року тодішні співвласники «Петро-Консалтінгу» публічно заявляли, що саме Ігнащенко був фактичним куратором і бенефіціаром цієї компанії. Більше того, згідно з відомостями аналітичної системи YouControl, син експосадовця Тарас Ігнащенко працював у цій структурі пліч-о-пліч із Перелигіним у той самий період.

Таким чином, за круглим столом конкурсу зійшлися давні знайомі: колишній топменеджер компанії оцінював пропозицію свого колишнього неофіційного патрона, віддаючи перемогу консорціуму, інтереси якого той відкрито лобіював. Збіг обставин видається надто очевидним, аби вважатися випадковим. Коли розслідувачі надіслали до Мінекономіки прямий запит щодо наявності заяв про конфлікт інтересів та підстав перебування Перелигіна в комісії, відомство взяло 20-денну паузу, а сам заступник міністра поспіхом подав у відставку за власним бажанням.

Ця кадрова втеча лише підтвердила наявність системної проблеми урядового відбору. Замість відкритого змагання незалежних міжнародних корпорацій відбулося внутрішньовидове зіткнення груп впливу, де зв'язки часів старої влади переплелися з новими геополітичними брендами. Наслідком цього став підрив довіри до всього механізму угод про розподіл продукції, де високі державні інтереси виявилися ширмою для реалізації приватних домовленостей вузького кола осіб.

Читайте також: Сула, бабло і дикуни

Судовий дедлайн і спадщина попередників 

Усе навантаження цієї скандальної спадщини лягло на плечі нового уряду під керівництвом Сергія Корецького, який заступив на посаду в липні 2026 року, та оновленого керівництва Мінекономіки на чолі з Олександром Кравченком. Нові посадовці опинилися в класичній управлінській пастці: вони не ухвалювали суперечливого розпорядження № 14-р про визнання переможця, але саме їм доведеться підписувати фінальну 50-річну угоду або нести юридичну відповідальність за відмову виконати судові приписи.

Судовий тиск дійшов до кульмінаційної точки. 1 жовтня 2026 року Київський окружний адміністративний суд виніс безпрецедентну ухвалу, зобов'язавши Мінекономіки та комісію до 13:00 22 жовтня передати 21 категорію закритих документів.

До переліку увійшли оціночні відомості, звіти незалежних експертів, дані про наявність конфлікту інтересів, процедура погодження проєкту розпорядження та, найголовніше, оригінальна заява консорціуму Dobra. Суддя поклав персональну відповідальність на керівництво відомств, попередивши про великі штрафи та примусові заходи у разі саботажу.

Перед новою урядовою командою постала важка дилема. Продовжувати лінію попередників — означає вдаватися до відвертого правового нігілізму, прикриваючи чужі корупційні ризики та ризикуючи отримати нищівне судове рішення про скасування конкурсу. З іншого боку, відкриття всіх документів перед судом і громадськістю оголить технологію ухвалення рішень, що неминуче вдарить по репутації державних інститутів і може остаточно поховати мінеральну угоду як таку.

Ситуація довкола літієвої ділянки «Добра» є суворим уроком для вітчизняної еліти. Спроба підмінити реальну прозорість голосними іменами закордонних лобістів призвела до заморожування стратегічного родовища на роки. Замість інтеграції в глобальні ланцюги постачання Україна отримала черговий приклад того, як у гонитві за ситуативними політичними дивідендами чиновники створюють проблеми, розв'язувати які доводиться в залах судових засідань.

Рішення, які суд ухвалить наприкінці жовтня, стануть тестом на зрілість для всієї системи державного управління. Вони покажуть, чи здатна країна вийти з порочного кола кулуарних домовленостей і повернутися до цивілізованих правил розпорядження стратегічними надрами, без чого сподіватися на реальну довіру міжнародних інвесторів та ефективну відбудову економіки просто неможливо.

—

Джерело: Бізнес Цензор 

Читайте також: 

Коментарі

Відео

© 2011 «АРГУМЕНТ»
Републікація матеріалів: для інтернет-видань обов'язковим є пряме гіперпосилання, для друкованих видань – за запитом через електронну пошту.Посилання або гіперпосилання повинні бути розташовані при використанні тексту - на початку використовуваної інформації, при використанні графічної інформації - безпосередньо під об'єктом запозичення.. При републікації в електронних виданнях у кожному разі використання вставляти гіперпосилання на головну сторінку сайту argumentua.com та на сторінку розміщення відповідного матеріалу. За будь-якого використання матеріалів не допускається зміна оригінального тексту. Скорочення або перекомпонування частин матеріалу допускається, але тільки в тій мірі, якою це не призводить до спотворення його сенсу.
Редакція не несе відповідальності за достовірність рекламних оголошень, розміщених на сайті, а також за вміст веб-сайтів, на які дано гіперпосилання. 
Контакт:  [email protected]