Мир за декілька тижнів або нічого: підсумки переговорів у Мар-а-Лаго

Версия для печати

Поки в затишних залах Флориди обговорювали 20 пунктів мирного плану та 100-відсоткові гарантії безпеки від США, реальний фронт під Куп’янськом та Покровськом продовжував вимагати цілком конкретного заліза та крові. Трамп обіцяє завершити війну за кілька тижнів, але ціна цього поспіху може виявитися занадто високою для українського суспільства, якому вже зараз натякають на неминучість референдуму щодо територій.

Переговори у Флориді розпочалися під акомпанемент масованих ракетних атак на Київ, що стало ідеальною ілюстрацією «серйозності» намірів Путіна, що не завадило Трампу неодноразово хвалити Путіна за його «серйозність». Американський лідер, здається, щиро вірить, що російський диктатор наполегливо прагне «успіху» для України.

Цей дипломатичний оксюморон Трамп озвучив із дивовижною впевненістю: мовляв, Путін готовий навіть допомогти відбудувати Україну, продаючи енергоресурси за низькими цінами. Реакція Зеленського на ці слова залишилася за кадром офіційних фото, але іронія ситуації очевидна — агресор, що руйнує енергосистему балістичними ракетами, раптом презентується як потенційний благодійник-постачальник дешевого газу. Такий підхід Трампа демонструє його «бізнесове» бачення війни, де колишні вороги стають партнерами в одну мить, якщо ціна на газ буде достатньо привабливою.

Показовим став телефонний дзвінок Трампа до Кремля за годину до зустрічі з українською делегацією: Путін виявився «дуже щедрим» на слова про майбутній успіх України та обіцянки дешевої електроенергії, водночас посилюючи наступ на Мирноград та Гуляйполе. Цей дисонанс між «продуктивною розмовою» та реальними бомбами залишається головним викликом для української дипломатії, яка змушена грати за правилами Трампа, аби не залишитися наодинці з агресором.

Читайте також: Не вірять ні Путіну, ні Трампу: американці виступають за надання більшої військової допомоги Україні

Центральною темою обговорення став оновлений мирний план, який тепер складається з 20 пунктів і, за словами Зеленського, готовий на 90%. Математика миру в інтерпретації Трампа виглядає простою: або угода укладається швидко, або її не буде зовсім. При цьому «швидкість» явно домінує над «справедливістю».

Трамп відверто натякає, що Україна може втратити ще більше територій у найближчі місяці, тому підписувати документи треба «вже зараз». У відповідь на це Зеленський вперше чітко артикулював можливість референдуму, перекладаючи відповідальність за важкі територіальні поступки на плечі народу, адже жоден закон чи парламент не зможе легітимізувати втрату земель без прямого волевиявлення громадян.

Щодо безпекових гарантій, то тут панує стриманий оптимізм. Зеленський стверджує, що домовленості зі США погоджені на 100%, а тристоронній формат із залученням Європи — майже фіналізований. Проте диявол ховається в деталях: Трамп наголошує, що саме Європа має взяти на себе основну частину гарантій, тоді як США лише «допомагатимуть».

Читайте також: Чому Трамп довірив переговори з Кремлем своєму другові Віткоффу, який нічого не знає про Росію, нічого не знає про Україну

Це звучить як чергова спроба Вашингтона перекласти тягар витрат на Брюссель, що в умовах політичної турбулентності в ЄС може перетворити «залізобетонні гарантії» на черговий Будапештський меморандум з оновленим дизайном. Робочі групи на чолі з Умєровим та Кісліцею з одного боку та Кушнером і Віткоффом з іншого мають дошліфувати ці нюанси до січневої зустрічі у Вашингтоні.

Економічний аспект переговорів Трамп презентував як велику інвестиційну можливість. Він говорить про «величезний потенціал для багатства» та необхідність масштабної відбудови, що в перекладі з бізнес-мови означає відкриття українського ринку для американських корпорацій після війни.

Це той самий пряник, яким Трамп намагається заманити Україну до столу переговорів, обіцяючи золоті гори в обмін на геополітичну реальність. Але для українців, які скептично ставляться до будь-яких перемир’їв і не вірять у завершення війни раніше 2026 року, ці обіцянки виглядають примарними на фоні 2100 ударних дронів, випущених Росією лише за останній тиждень.

Читайте також:  Подвійний агент чи корисний ідіот? Як друг Трампа вчив Путіна "миру" за спиною України

Окрім 20 пунктів плану, став прагматичний інтерес адміністрації Трампа до українських надр. Американцям дуже подобаються діючі угоди про корисні копалини, і вони не соромляться дякувати за це українському президенту. В цій системі координат Україна розглядається як величезний актив, який має окупити всі витрати США на підтримку оборони.

Цифра у 350 мільярдів доларів, яку сподіваються повернути через розробку українських ресурсів, виглядає як той самий фундамент, на якому Трамп будує свій «швидкий мир». Це не просто допомога — це інвестиційний проєкт, де безпека Києва прямо залежить від його здатності розрахуватися літієм, титаном та іншими критично важливими мінералами.

Трамп навіть висловив готовність відвідати Україну та виступити перед Верховною Радою, хоча сам визнав, що це малоймовірно. Така заява виглядає радше як символічний жест у стилі передвиборчих турне, аніж як реальний дипломатичний крок. Проте в умовах, коли кожна добра новина сприймається як перемога, відсутність відверто поганих звісток із Мар-а-Лаго вже вважається позитивним результатом. Зеленський, своєю чергою, змушений маневрувати між цим «енергетичним альтруїзмом» Путіна, в який вірить Трамп, та жорсткою реальністю на фронті, де жодних ознак «бажання успіху Україні» з боку Кремля не спостерігається.

Зрештою, зустріч у Флориді показала, що для Трампа війна — це не питання ідеології чи справедливості, а питання вигоди та ефективного менеджменту. Якщо він вірить Путіну на слово, то це не через наївність, а через бажання якомога швидше зняти українську проблему з порядку денного США, зафіксувавши при цьому американські інтереси в українській землі. Для українських воїнів у Покровську чи Куп’янську ці розмови про «щедрість Путіна» звучать як поганий жарт, але саме в такому кафкіанському світі зараз вирішується доля фінальної версії мирної угоди, яка може бути підписана вже у Вашингтоні на початку наступного року.

—

«Аргумент»

Читайте також: 

• "Мирний план" США розробляли американські "міндічі" та Дмитрієв (рф)
• Путін у розмові з Трампом вимагав повного контролю над Донеччиною, те ж саме вимагав від делегації України в США Віткофф
• Тімоті Снайдер: Неправильний шлях до миру в Україні
• Як адміністрація Трампа аналізує російську політику (на користь Кремлю)
• Як хаотична миротворчість Трампа цілком імпонує майже виключно лише росіянам
• Путін обвів Венса навколо пальця, він не планує припиняти війну, - The Telegraph
• NYT: Трамп покладається на особисту дипломатію з Путіним, результат — стратегічна плутанина
• Трамп проти Трампа: чому стратегія поступок президента США Путіну може дорого йому обійтися