Ірина Фаріон: «Є тільки два шляхи: або бандеризація України, або бандитизація України. Немає третього шляху». Частина 104

| Пт, 2026-09-18 07:36
Версия для печатиВерсия для печати
Фото: Ірина Фаріон

Щодо останніх корупційних скандалів на вищих щаблях української влади. Видатна українська мовознавиця та політикиня Ірина Фаріон розглядала корупцію не просто як злочин, а як наслідок ментального поневолення, відсутності національної свідомості та русифікації.

 

Згідно з її ідеологічною концепцією, корупція та хабарництво є прямим проявом «колоніального мислення» та рабської психології.

Фаріон неодноразово підкреслювала, що в України «Є тільки два шляхи: або бандеризація України, або бандитизація України. Немає третього шляху» (2011 рік). Під «бандитизацією» вона якраз і мала на увазі корупційну, олігархічну та кримінальну систему, яка веде до занепаду держави.

Через призму цього світоглядного ствердження нагадаємо про знаковий виступ Ірини Дмитрівни Фаріон від 20 лютого 2024 року “Зраджений Майдан і притягнена Війна”

Передмова до цього пророчого виступу Фаріон: “10 років Майдану. 10 років війни. 10 років політичних блукань народу, що не дорівнявся своїм життям до подвигу наших героїв. 10 років розминання з історією. Про злам другого року великої війни як зривання «патріотичних» масок з влади і початку війни з українцями в середині країни. Звідси і криза стосунків із зовнішнім світом. Не здатність влади мобілізувати суспільство на війну з ворогом. Чи можна надихнути на те, чого не носиш у собі? Відео-роздум з нагоди 10 років Майдану і двох років Великої Війни.”

* * * * * * *

“Слава Україні, пані та панове!

Сьогоднішня наша розмова матиме філософсько-екзистенційний характер. Я не розглядатиму якоїсь окремої політичної події, як я це зазвичай роблю, коли ми з вами виходимо на спільне відео.

Пишемо ми цю студію в особливий день нашої історії – 20 лютого.

20 лютого, коли 48 українців, борців, було вбито в самому центрі Києва. Як ми тоді обурювалися, скільки було гніву, скільки було шоку, скільки було стану просто потойбічного, що в центрі Києва вбито 48 українців!

Вже впродовж двох років українців вбивають кожного дня у центрі Європи…

Ми з вами напередодні цієї дуже страшної дати – початку Великої війни. Хоч одночасно, сьогодні, 20 лютого, ми з вами в десятилітті війни, яка почалася в 2014 році. 20 лютого, зокрема, дата не тільки вбивства 48 українців, а окупації Криму.

Пригадуєте, як тоді назвали окупацію Криму? “Зелені чоловічки” прийшли до Криму. З цього починалася наша фундаментальна помилка. Бо якщо ми щось неправильно називаємо, то ми неправильно робимо.

Ми не назвали їх тоді окупантами, ми назвали їх “зеленими чоловічками”. Власне, через те, що ми їх правильно не назвали, світ також зреагував так, як світові було вигідно. Абсолютно ніяк!

Абсолютно ніяк на це зреагувала Америка на чолі з Обамою. Абсолютно ніяк на бік Путіна встала Франція і Німеччина. Пригадуєте “Мінський формат”, спільно написаний на коліні, Порошенко, Путін, Оланд і пані Меркель?..

І десь там далеко Обама також благоставляв Московію на анексію Криму.

Ми зробили тоді висновок після Майдану? Жодного висновку ми не зробили! Навпаки, якщо тисячі людей творили Майдан, наше героїчне протистояння, наше бажання зійти з московської орбіти, то потім у травні мільйони пішли на виборчі дільниці і проголосували за людину, яка не мала жодного стосунку до Майдану! Натомісць людина мала інформаційний ресурс. І цей інформаційний ресурс називався «П'ятий канал». Тобто людина з брехливим гаслом «Жити по-новому» насправді розвернула українців у той час от Майдану. Українці надзвичайно інфантивні, довірливі, і як завжди нічого не захотіли міняти; незважаючи на сотні смертей, повірили тому, який казав «Жити по-новому».

Хоч він «Жити по-новому» не міг, тому що він при владі щонайменше 20 років. То він був секретарем Ради національної оборони і безпеки, то він у Раді Азарова був міністром економіки, то в часи Ющенка чи ще якісь там інші часи був міністром закордонних справ. Тобто ця людина стала фокусом повернення України в домайданний час.

А певна частина суспільства саме з ним пов'язувала якісь зміни. Мені здається, у цьому криється наша найбільша помилка. Наша точка незворотності до великої і страшної війни, яку ми маємо від 24 лютого 2022 року, до сьогоднішньої набагато складнішої ситуації у світі, ніж нам це здавалося у перший рік війни.

Чому? Тому що світ не має внутрішньої сили боротися абсолютно з тим злом. Немає він цієї внутрішньої сили власне через те, що цю внутрішню силу не демонструє українська влада.

Що ми бачимо всередині нашої держави? Особливо напередодні цього другого року Великої війни?

Корупція стала звичним явищем. Війна всередині країни з українцями стала звичним явищем. Відставка Залужного не вкладається у жодні рамки і не має жодного пояснення, чому ту людину знято з посади.

Війна з Іриною Фаріон виходить за межі здорового глузду, а таких як я в країні, очевидно, є чимало. Про що це все свідчить? Це свідчить про те, що влада насправді відкрила другий фронт проти українців. І це вкрай небезпечно, тому що свого часу такий другий фронт було відкрито, зокрема Петлюра проти Болбочана. І тоді ми програли всі наші національно-визвольні змагання.

На мою думку, це найгрізніший момент, який стоїть перед нами, напередодні цієї страшної дати - 24 лютого 2024 року. Якщо зважити на ці глобальні розлами, які відбуваються в світі, то ми опиняємося з вами у цій ситуації, як колись сказали про Степана Бандеру: «самотній і один».

Тобто, в Сполучених Штатах Америки, у своїй жабо-мишодраківці між демократами і республіканцями, Трамп веде свою гру, не дай Боже, злягається остаточно з Путіним.

У Польщі ситуація набирає таких обертів, які повертають нас у глибокі історичні, найтрагічніші спільні взаємини. Зокрема, взаємини Богдана Хмельницького із польською владою. І ця польська влада довела Богдана Хмельницького до його злучки із московським царем.

Правда, зрозумів він це не відразу, хоч коли зрозумів, розірвав з ним будь-які стосунки, але було вже запізно. Зрештою, саме своєю неадекватністю, саме своєю пихою, саме своєю зверхністю, саме своєю ненавистю до українців поляки випликали образ людини, яка сьогодні лякає і поляків, і московитів. Це, напевно, єдиний позитив, який вони могли зробити.

Я маю на увазі Степана Бандеру.

І ось, що ми сьогодні чуємо від цього нашого найближчого західного партнера (скажіть, будь ласка, можете уявити собі на одну секунду, що в Україні хтось кидає ось такі гасла? Я думаю, що українська поліція таку людину би відразу нейтралізувала або арештувала, або ще щось з неї зробила, як, до прикладу, з Іриною Фаріон). А тут якийсь молодик вилазить на машину і кидає гасло, цитую: «Путін, розберись з Україною, з Брюсселем і з нашим урядом!».

На це якимось способом реагує польська влада? Жодної реакції польської влади немає! Що це все означає? Це означає, що всередині Європейської унії формується фронт проти України. І до цього фронту належить Угорщина, певною мірою належить Словаччина, і тепер долучається Польща, яка висипає наше святе зерно, блюзнірствує, виявляє таким способом зневагу і абсолютно злучається з Путіним.

Ви можете багато розповідати мені про те, що тут всюди “рука Москви”. Суть не в “руці Москви”. Суть в тому, що є люди, які такі погляди реально сповідують.

Чи польська влада усвідомлює, що це працює також проти Польщі? Чи польська влада забула, як московити підірвали польський літак з усім польським урядом? Чому мовчить президент Польщі? Чому мовчить прем'єр-міністр Польщі? Зрештою, а чому мовчить наш уряд, коли в країні відбувається корупція? Чому мовчить наш уряд, коли нічого не зробимо для того, аби заохочувати наших людей воювати за нашу державу?!

Ми організувалися на захист нашої держави тоді, коли була несамовита загроза Києву. І саме тоді громадянське суспільство показало свою силу і згуртованість. А далі мала вже працювати влада і згортовувати суспільство.

Чи може вона згуртувати це суспільство своєю корупцією? Чи може вона згуртувати суспільство бездумною політикою у сфері призначення дивних істот на посади, як, до прикладу, очільника територіальної оборони, людини, яка очолювала війська, що розганяли Майдан у 2014 році? Невже у нашій державі не знайшлося людини іншої, яка би була чиста від тих антимайданних акцій? І хоч що там про нього нам пише Вікіпедія, що він не замічений у жодних антимайданівських процесах, але насправді ця людина керувала тоді внутрішніми військами. Як можна після цього довіряти такій владі?! Як можна після цього висувати якісь вимоги полякам, які я перед тим вам назвала?..

Ну і, зрештою, ще один висновок, який ми з вами можемо підвести напередодні цієї страшної другої річниці Великої війни.

Ми з вами думали, сподівалися, що економіка Москви впаде. Ми з вами думали і сподівалися, що коли поїдуть люди у мішечках, зрозуміло яких, це зупинить московське суспільство і воно почне протестувати. Ми сподівалися, що закінчиться зброя у московитів. Ми сподівалися, що санкції якимсь чином вплинуть на московитів. Ми сподівалися, що відбудеться обвал рубля московського. Ми сподівалися, що встановивши, так би мовити, цінову стелю на нафту, це якимсь способом вплине на московську економіку.

І що ми з вами врешті-решт отримали? Всі ці наші сподівання абсолютно не справдилися! Тому виникає запитання: що ми, властиво, робили упродовж тих десятьох років, від 2014 до 2024 року, щоб дати нації найголовніше?

А найголовніше – це дати зброю, приймемо значення того слова, і друге – дати ідеологію, як цемент, яка би мала нас усіх об'єднати.

В результаті, після Майдану 2014 року, ми обрали абсолютно безідейну людину, типового економічного бариги, який спаразитував на націоналістичних гаслах, вплинувши на інфантильну частину суспільства і з трізком це все проваливши, тому що виступив дуже поганим актором. Абсолютна більшість українського суспільства йому не повірила. І на знак протесту реально проголосувала за актора. Того актора, який понад то не може ідеологічно об'єднати державу, тому що сам ідеологічно в ліпшому випадку абсолютно пустий. Він також у перший рік нашої великої війни намагався паразитувати на націоналістичних гаслах, але вичерпався, тому що з порожнечі нічого не отримаєш.

Тому вже під час другого року повномасштабного вторгнення він почав війну саме з націоналістами. Або відправити їх, звичайно, на фронт, або поодинці, всередині країни їх знейтралізовувати.

Читайте також: Бутусов повідомив про винищення на фронті батальону "Свобода". Схоже, це продовження вбивства Фаріон і Парубія - знищення активу єдиної в Україні партії саме українців

Звісно, що він все робить з допомогою лівацьких настроїв і в США, і в Європі, і в Польщі, і інших державах.

Тому що світ абсолютно не зацікавлений в тому, щоб реально на наших з вами теренах була збудована сильна, самодостатня українська держава! І якщо хтось має ілюзії про вступ України до Європейської унії, то ситуація з нашим зерном на кордоні із Польщею яскраво свідчить про абсолютно протилежне. Навпаки, і Польща, і Угорщина, і інші держави будуть максимально об'єднуватися в тому, аби найголовніше, що ми з вами виробляємо, а саме сільгосппродукція, не потрапляла на їхній ринок. Тому що для них це становить неабияку конкуренцію. Що це означає? Це означає, що економічно ми б давним-давно мали б перебудовувати ось цей сектор і перетворюватися з країни з сировиною в країну, яка сама виготовляє продукти, які споживає. А не відвозити зерно, а потім з того ж нашого зерна купувати продукт і завозити його в Україну.

Тому, шановне панство, тих два роки страшної великої війни і десятиліття Майдану засвідчили про одне найстрашніше, про що я весь час розповідаю вам у наших відео: ми не засвоюємо уроки історії!

Я розумію, що кожен з нас живе лише одне єдине життя. І те, що робили наші предки, нам здається дуже далеким і таким, що нас не стосується. Це наша найбільша, глибочезна, екзистенційна помилка! Тому що ми абсолютно і впритул пов'язані з тим, що робили наші з вами предки.

Так само, як і поляки. Поляки роблять зараз колосальну помилку політичну, так само, як ми колосальну помилку політичну зробили 2014 року, обравши до влади людину, яка не мала жодного стосунку до Майдану, а лише використала Майдан у своїх інтересах, загнавши Україну у так званий “Мінський формат”. Тобто та людина політично настільки була безсила, ця людина настільки належить минулим поколінням, що вона не могла протистояти глобальному натиску. Натискові Обами. Натискові Оланда. Натискові Меркель і, звісно, що натискові Путіна, Медведчука. То чого ж суспільство голосувало за цю людину? Суспільство, яке показало таку нашу колосальну силу на Майдані, аж таку силу, що Янукович змушений був втекти з країни?

Висновок сумний.

Ми свою велику перемогу на Майдані перетворили у велику поразку. І ця велика поразка здійснена за допомогою чого? Вона здійснена за допомогою бюлетенів, які опустили у скриньку. Оце вже і є вирок демократії, коли мають право голосувати ці люди, які не здатні думати, аналізувати і відповідати за свої вчинки.

Тому сьогодні ми пожинаємо найвищу і найстрашнішу жертву. Тому ми поки що не бачимо кінця цієї війни. Тому контрнаступ у нас не вдався.

Тому ми змушені були залишити Авдіївку.

І навіть тут дешевий і примітивний піар лише однієї бригади. Я не називатиму її. Тобто це свідчить про те, що навіть тут влада діє як паралітичний карлик абсолютно політично. Замість того, щоб героїзувати усіх воїнів і всі бригади. Знову ж таки, особлива роля віддається лише якійсь одній бригаді…

Слідається таке враження, що при владі абсолютно незрілі люди, які не здатні аналізувати, які не здатні вибудовувати подальшу перспективу, які програють майбутнє з неймовірною і швидкісною силою. Якби ви “...вчились так, як треба, то й мудрість була б своя”. Якщо б ці люди, які долею випадку через інфантилізм тих, які за них голосували, прочитали би хоч кілька статей Степана Бандери, Степана Ленкавського, Ярослава Стецька, пана Колодзінського, Федуна, Орлика і інших, то вони б, можливо, зрозуміли, що на їхніх плечах лежить колосальна відповідальність за долю майбутніх поколінь, яку вони сьогодні у такий страшний спосіб програють.

Насправді, на мою думку, доля саме покладає на Україну виняткову роль змінити цей світ. Чи використали ми цю роль? З огляду на ті події другого року війни складається таке враження, що ми ці перемоги, які мали під час першого року війни, потрохи обертаємо у страшні поразки другого року війни. І глобальний світ це відразу відчув.

Відразу відчув нашу внутрішню слабинку. А саме Китай закликає Америку, щоб вона нам не давала зброї. Республіканці не голосують за виділення нам допомоги.

Повстає проти нас Польща. Немає єдиної думки в Європейській унії. Санкції абсолютно не працюють.

Які з того всього можна зробити висновок? Висновок - це апелювання передусім до самих себе. Що ж сталося таке переломове під час другого року цієї великої війни, що ми загнані сьогодні у страшний кут? Мені здається, що переломовою подією в цьому, звісно, що є відставка Зелужного. Переломовою подією в цьому є стан безпрецедентної корупції, починаючи від Резнікова, чи як його прізвище, і закінчуючи абсолютно непрофесійними людьми типу Умєрова, які посідають міністерства, що є визначальними у розвитку нашої держави.

А вершина українського абсурду, нікчемства, безперспективності, програшу, просто прірви – це міністерство освіти. Абсолютно не самостійне, абсолютно не здатне розвивати українське майбутнє, бо те, що вийшло з лісу, у ліс має повернутися. А насправді воно сидить на олімпі освітньої парадигми і заводить нас у катастрофу.

Ось такі сумні мої роздуми 20 лютого, у день вбивства 48 українців.. А скільки ж сьогодні вбито українців - страшно навіть сказати!

У цьому контексті зацитую вам геніального чоловіка. Звісно, що його тепер у школі не вивчають. А для чого? Найнікчемніше наше міністерство сьогодні – це не міністерство оборони, це виняткове міністерство освіти! Українську літературу знищено - це література, яка дає найвищу мотивацію. Цієї найвищої мотивації ми не бачимо. Тому у нас не ухвалено закон про мобілізацію. А навпаки до цього закону внесено понад 3000 правок. Що це означає? Що закон заспамлено, що закон не буде найближчим часом приголосований. Тобто ми внутрішньо програємо Україну. А насправді ми могли кардинально змінити не лише себе.

Ми могли змінити цілий світ!..

Так от, зацитую сьогодні, 20 лютого, чоловіка, який написав ось цю думку в геніальному творі української літератури. (А для чого нам вивчати українську літературу? Українська література дає українську національну свідомість. А для чого українців робити свідомими? Треба, щоб вони були дурні. Треба, щоб вони голосували от за таке, за яке вони голосують починаючи, зокрема, від 2014 року.). Кого маю на увазі? Я маю на увазі сьогоднішнього уродинника Уласа Самчука.

Звісно, що зі шкільної програми вилучено його знаковий твір, що називається «Марія». Про таку річ, як “Волинь”, взагалі не йдеться. Якщо б кожен учень прочитав “Волинь”, реально він виріс би до неосяжних висот.

Отже, що каже років 70 тому Улас Самчук? “Якщо росіяни не почнуть мислити категоріями живої природи, то нашому простору загрожує смерть”. (Нам всім зараз цю мить також загрожує смерть. На нас летять шахеди, на нас летять ракети. І ми не маємо спину поки що цьому всьому. Ми не озброювалися упродовж 10 років. Ми бамбук курили. Нам розповідали про ліхтарі, про заасфальтовані вулиці). Що далі він каже? “... Нашому простору загрожує смерть. Його заллють не германи, а Азія. І тоді народиться Чингисхан московського виробу”. Народився Чингисхан московського виробу. Прізвище того Чингисхана – Путін.

І хто знає, чи “германи знайдуть діючу зброю проти того? Похід Азії почався”. Людина це каже 70 років тому: “Похід Азії почався”.

(*Повна цитата Уласа Самчука є такою: “«…якщо росіяни не почнуть мислити категоріями живої природи, то нашому просторові загрожує смерть. Його заллють не германи, а Азія – і тоді народиться Чингісхан московського виробу, і хто знає, чи германи знайдуть діючу зброю проти того… Похід Азії почався. Україна в народженні. Европа у відступі» - А.)*.

“Україна в народженні…”. Доволі обнадійливі слова! Дуже обнадійливі для першого року Великої війни.

Але другий рік Великої війни вже надто тривожний для нас.

Далі, що констатує Влас Савчук? А “Європа у відступі”. Скажемо більше: не тільки Європа у відступі. У повному і абсолютному відступі Америка. Америка, яка втрачає лідерство світу. І як бачимо, Байденові дуже складно подолати цю нову хвилю, яка насувається на нього. А знаєте, через що? Через подвійні стандарти, через лицемірство, через гру в політику, а не творення великої політики. І це не голослівні слова. Нещодавно ракета, яка прилетіла до нас, виробництва Північної Кореї, містила, знаєте, скільки відсотків комплектувальних з чужих держав? 75% комплектувальних зі Сполучених Штатів Америки.

Боже, яка фантастична чесність цієї держави! 16% комплектувальних з Європи. І всього-навсього 9% з Азії. І це держава, яка перебуває під санкціями!

Люди, як ви збираєтеся втримати цю планету, якщо ви кожного дня творите піраміди лицемірства і піраміди компромісу зі злом!

Отже, “Європа у відступі”. Америка у відступі. Виникає запитання. Чи Україна в наступі? Коли Україна буде в реальному наступі?

Тоді, коли вона моментально дорівняється до тих героїв, які врятували Україну у перші дні війни!

Коли вона буде в наступі? Коли вона моментально дорівняється до тих героїв, які поклали своє життя за Україну.

Чи ми готові до цього? Чи готова до цього влада? Запитання риторичне.

Але що каже він, цей великий чоловік, якого слушно називають українським Гомером XX століття? Він сам казав: хочу стати літописцем свого народу. І став, тільки його народ його відкинув через наше прекрасне Міністерство освіти!

І нема назад, каже він, і навіть нема вперед. Бо ми в облаві. Перед нами, за нами, над нами, справа і зліва ворог, ворог, ворог!

І лише під нами наша прамати, свята земля! То нехай ця наша прамати свята земля дасть нам найвищу мотивацію змагатися, не завдяки, бо “завдяки” нема. “Завдяки” умерло.

Воно якоюсь мірою було перший рік. А змагатися всупереч усьому? Бо в нас нема жодного варіанту. крім як того, щоб спертися власними ногами на цю праматір землю, яку ми приречені захищати і боротися!

Ось такі роздуми абсолютно експромтні виникли в мене сьогодні, у цей день Великої посвяти наших героїв на Майдані 2014 року. Великої посвяти наших героїв кожного дня війни від 2014 року до 2024 року.

Бажаю кожному з нас певності, що ми вийдемо з цієї історичної прірви і вийдемо, врешті-решт, надихнуті силою наших героїв!

Слава нації! Смерть ворогам!”

(Далі буде).

Аргумент

 

Початок дивіться тут:

Коментарі

Відео

© 2011 «АРГУМЕНТ»
Републікація матеріалів: для інтернет-видань обов'язковим є пряме гіперпосилання, для друкованих видань – за запитом через електронну пошту.Посилання або гіперпосилання повинні бути розташовані при використанні тексту - на початку використовуваної інформації, при використанні графічної інформації - безпосередньо під об'єктом запозичення.. При републікації в електронних виданнях у кожному разі використання вставляти гіперпосилання на головну сторінку сайту argumentua.com та на сторінку розміщення відповідного матеріалу. За будь-якого використання матеріалів не допускається зміна оригінального тексту. Скорочення або перекомпонування частин матеріалу допускається, але тільки в тій мірі, якою це не призводить до спотворення його сенсу.
Редакція не несе відповідальності за достовірність рекламних оголошень, розміщених на сайті, а також за вміст веб-сайтів, на які дано гіперпосилання. 
Контакт:  [email protected]