Арифметика російської "м'ясорубки" - скільки Кремлю коштують зарплати, поранення та трупи окупантів
Чотири з половиною роки повномасштабної війни перетворили російський ринок військової праці на гігантський фінансовий пилосос, який методично висмоктує ресурси не лише з федерального центру, а й із провінційних скарбниць.
Коли Кремль намагається уникнути політичних ризиків загальної мобілізації за допомогою комерційного найму, ціна питання зростає за законами перегрітого ринку. Як свідчить свіже аналітичне дослідження проєкту Re: Russia, сукупні витрати на утримання, вербування та компенсації за загибель чи каліцтво особового складу російського окупаційного угруповання нині перевалили за три трильйони рублів із розрахунку на пів року бойових дій.
У річному вимірі купівля людського ресурсу для фронту коштує російській економіці вже понад 2,5% валового внутрішнього продукту. Ще на початку 2025 року шестимісячний чек за живу силу був приблизно на трильйон рублів скромнішим. Стрімке подорожчання війни зумовлене одразу трьома чинниками: нескінченним переписуванням цінників за підписання контракту, розростанням загальної чисельності контингенту на окупованих територіях та величезними санітарними й безповоротними втратами під вогнем українських сил.
Попри колосальні фінансові вливання, ця грошова маса не купує Москві головного — стратегічного перелому на полі бою. Чисельність російської армії в Україні повільно повзе вгору переважно за рахунок примусового повернення до строю недолікованих поранених, проте технічне оснащення та вогнева потужність Збройних сил України нівелюють цю масу, не даючи агресору можливості успішно наступати на кількох напрямках одночасно.
Читайте також: Концерт «Вівальді» з БТР-камікадзе: Третій корпус переграв окупантів і взяв в полон 250 російських загарбників
Анатомія підписного бонусу та виснаження регіональних бюджетів
Головним індикатором дефіциту охочих помирати за кремлівські амбіції стала вартість самого входу у війну. Протягом останнього місяця після тривалої паузи регіональні адміністрації знову зірвалися в гонитву одноразових виплат за укладення контракту з міністерством оборони РФ.
Оцінюючи середню температуру по палаті, дослідник Яніс Клюге на базі бюджетної звітності вивів середній показник регіонального бонусу станом на серпень 2026 року на рівні 1,65 мільйона рублів, що разом із федеральними 400 тисячами дає понад два мільйони. Проте такий усереднений підхід не враховує специфіки російського «військового туризму».
Оскільки підписати папери з військовим відомством росіянин може не лише за місцем прописки, а в будь-якому військкоматі країни, основний потік рекрутів цілком логічно прямує туди, де платять максимум. Розкид сум по країні разючий: поки двадцять бідних регіонів пропонують 500 тисяч рублів або менше, чотирнадцять найбагатших суб'єктів виставляють прайс від трьох мільйонів. Саме тому аналітики оперують поняттям «ефективного» контракту, розрахованого на вибірці з 24 регіонів-лідерів, які фактично й пилососять основну масу новобранців із сусідніх областей.
Наприкінці вересня 2026 року вартість такого ефективного контракту (разом із федеральною часткою, але без урахування дрібніших муніципальних доплат) сягнула рекордних 3,4 мільйона рублів, причому середня частка самого регіону в цій групі склала 2,99 мільйона.
Абсолютними рекордсменами традиційно виступають Магаданська область, Чукотка та Ямало-Ненецький округ, де за підпис дають по 3,6 мільйона рублів. Цікава метаморфоза сталася із Санкт-Петербургом: ще у травні місто очолювало всеросійський рейтинг із сумою 4,1 мільйона, але через фінансову напругу наразі готується урізати виплати більш ніж удвічі.
Якщо подивитися на дворічну ретроспективу — з вересня 2024-го по вересень 2026 року — середній бонус у преміальних регіонах підскочив у 2,5 раза (з 1,2 до 3 мільйонів рублів). Найбільш лихоманковий стрибок майже на 60% припав на осінь 2024-го та весну 2025 року, після чого темпи дещо охололи через банальне спустошення місцевих бюджетів.
Вже у травні 2025 року видатки регіонів перевищили доходи на пів трильйона, а рік завершився для них сукупним дефіцитом у 1,5 трильйона рублів. Утім, щойно потік добровольців міліє, губернатори змушені знову лізти в борги: у серпні 2026 року після весняного затишшя бонуси знову підскочили одразу на 10% за один місяць, зафіксувавши річний приріст у 43%.
Читайте також: Засідка під копірку: ГУР ліквідувало дві групи російського спецназу на Запоріжжі
Арифметика м'ясорубки
Відстеження вартості контрактів має сенс лише у прив'язці до обсягів самої людської маси, яку Кремлю вдається затягнути в казарми. За офіційними реляціями заступника голови Радбезу РФ Дмитра Медведєва, за перше півріччя 2026 року армія залучила близько 200 тисяч контрактників (орієнтовно 33 тисячі щомісяця) та ще 16 тисяч так званих добровольців. Минулого, 2025 року офіційна статистика звітувала про 422 тисячі контрактників (35 тисяч на місяць) і 32 тисячі добровольців, під якими часто ховають контингент із виправних колоній.
Незалежні верифікатори дивляться на ці цифри зі скепсисом. Як пише видання «Важливі історії», спираючись на реальні касові видатки федерального бюджету, за весь 2025 рік угоди з міноборони підписали 364 тисячі осіб, що на 15% менше від хвалькуватих звітів Медведєва. Схожу картину фіксує і Яніс Клюге: за дев'ять місяців 2026 року він нарахував 263 тисячі нових контрактників (проти 292 тисяч за аналогічний період 2025-го), що дає середній темп у 29 тисяч осіб на місяць. Оцінку у 30 тисяч щомісячних рекрутів підтверджував для першого півріччя 2026 року і колишній головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський.
Темпи втрат російської армії за даними Генштабу ЗСУ, 2025–2026 рр., тис. осіб
Головне питання полягає в тому, як цей потік співвідноситься з темпами перемелювання російських дивізій в Україні. За даними Генерального штабу ЗСУ, на які спираються західні аналітичні центри на кшталт CSIS та британська розвідка (тоді як поіменні підрахунки волонтерів спільно з виданням «Медіазона» та російською службою Бі-бі-сі фіксують лише підтверджені некрологи із затримкою), інтенсивність вибивання ворога різко зросла.
Якщо у другій половині 2025-го та перші п'ять місяців 2026 року середньомісячні втрати РФ трималися на рівні 31 тисячі осіб, то за останні чотири місяці вони злетіли до середніх 42,6 тисячі, досягнувши у вересні пікових 46 230 солдатів і офіцерів. Загальний рахунок втрат убитими й пораненими з початку вторгнення перетнув позначку в 1,5 мільйона осіб, серед яких, за оцінкою начальника Штабу оборони Великої Британії Річа Найтона, близько 500 тисяч припадає на загиблих.
Суто арифметично з початку літа 2026 року фронтові втрати почали перевищувати темпи набору нових людей. Але на практиці чисельність угруповання не падає: якщо на початку 2025 року Володимир Зеленський оцінював її у понад 600 тисяч осіб, то в серпні 2026 року заступник начальника ГУР Вадим Скибицький назвав цифру в 735 тисяч (670 тисяч бойового складу та 65 тисяч резерву). Цей парадокс пояснюється тим, що дані Генштабу ЗСУ включають усіх виведених зі строю, тоді як російська військова медицина та командири просто не відпускають легко- і середньопоранених додому, силоміць повертаючи їх у штурмові роти після поверхневого латання у шпиталях.
Саме цей конвеєр повторного використання скалічених солдатів (від 10% до 18% від загального числа уражених) дозволив наростити угруповання на 20% за півтора року. Проте у 2026 році темпи приросту сповільнилися до скромних 5%.
Навіть російські військові блогери, чиї дописи регулярно препарує оглядач Іван Філіппов, дедалі гучніше нарікають на гострий дефіцит піхоти. Через розтягування сил на безліч напрямків і тотальне домінування українських дронів російська армія втрачає здатність надійно тримати оборону, що вже вилилося в успішні локальні контратаки ЗСУ з поверненням раніше окупованих позицій.
Читайте також: РФ від початку "великої війни" втратила понад 1,5 мільйона військових
Бюджет смерті
Структура витрат на цю величезну армію найманців складається з трьох базових елементів, де кожен наступний перевершує попередній. Перший кошик — самі підписні бонуси. Хоча правозахисники, а також журналісти видань «Нова газета Європа» та «Верстка» постійно фіксують практику вибивання підписів під контрактами через катування і шантаж у відділках поліції (де жертвам платять за мінімальним місцевим тарифом), зекономлені на цьому гроші з'їдає нова тіньова індустрія. Як зазначає розслідувальне видання The Insider, у Росії розквітнув багатомільярдний бізнес приватних рекрутингових агентств — так званих мисливців за головами.
Місцеві бюджети офіційно оплачують послуги посередників, які постачають людей до військкоматів з усієї країни. Показовим став випадок у Нижньому Тагілі, де комерційний вербувальник привів 580 новобранців, отримавши з казни 260 мільйонів рублів комісійних — по 450 тисяч за кожну живу душу поверх базового бонусу Свердловської області у 2,5 мільйона.
Структура витрат на робочу силу, 2026 р., %
З урахуванням цих витрат за шість місяців (з квітня по вересень 2026 року) підписні бонуси для 33 тисяч щомісячних контрактників витягли з бюджетів 630 мільярдів рублів, причому левові 550 мільярдів лягли на плечі регіонів, а на федеральний центр припало лише 80 мільярдів (особливо після скасування з січня 2025 року федеральних виплат завербованим в'язням). У наступні пів року при збереженні тенденцій ця стаття роздується до 730 мільярдів.
Читайте також: Між виснаженням і міфом могутності: що насправді відбувається з військовою машиною Кремля
Другий кошик — щомісячне грошове забезпечення угруповання. Базова ставка рядового на передовій разом із бойовими преміями становить близько 240 тисяч рублів на місяць (влада так і не наважилася на обіцяну індексацію цих сум). Утримання 720-тисячного контингенту за останні пів року обійшлося федеральній скарбниці у 173 мільярди рублів щомісяця, або 1,04 трильйона за півріччя. Зі збільшенням чисельності угруповання до 735 тисяч ця сума зросте до 1,06 трильйона.
Проте найбільш руйнівною для бюджету виявилася третя стаття — плата за смерть і каліцтва. Кремль свідомо виставив високі, ринково привабливі для депресивних регіонів розцінки за життя солдата, щоб гасити можливе невдоволення родин.
Повний федеральний пакет за загиблого з урахуванням 4-відсоткової індексації страхової частини у 2026 році становить 14,2 мільйона рублів (5 мільйонів президентських, 3,68 мільйона страхових та 5,52 мільйона за законом про грошове забезпечення). Якщо брати консервативну оцінку, де серед 237 тисяч загальних піврічних втрат третину (80 тисяч осіб) становлять убиті, лише федеральні «гробові» витягують 1,14 трильйона рублів за шість місяців. І це без урахування регіональних похоронних доплат, які місцева влада зараз намагається тихцем урізати.
Додайте сюди компенсації за поранення для решти 157 тисяч постраждалих: за інвалідність платять 4 мільйони рублів, за важке поранення — 3 мільйони, за легке — мільйон, за подряпини — 100 тисяч. Навіть при рівномірному розподілі цих категорій набігає ще 245 мільярдів рублів за пів року.
У підсумку піврічний баланс витрат на живу силу становить 3,05 трильйона рублів (2,5 трильйона з федерального бюджету і 550 мільярдів із регіональних), а в наступному півріччі неминуче перевалює за 3,2–3,3 трильйона. Врятувати уряд від касового розриву допомагає хіба що цинічна практика масового запису вбитих у категорію «зниклих безвісти», що дозволяє роками не платити родинам жодної копійки.
Читайте також: «Настінні докази» злочинів російських загарбників в Україні
Міраж дешевої мобілізації та пастка прихованого дефіциту
На тлі такого фінансового марнотратства у військових та політичних колах дедалі частіше обговорюється ідея проведення нової хвилі примусової мобілізації. За даними української розвідки, які озвучував Володимир Зеленський, у Кремлі лежать плани призову ще 300 тисяч осіб за лекалами осені 2022 року, щоб спробувати задавити українську оборону масою протягом пів року. Прихильники такого кроку в Москві часто апелюють до економії: мовляв, мобілізованим не треба платити тримільйонні бонуси за вхід.
Однак детальні економічні розрахунки розбивають ілюзію про «безкоштовних» солдатів. Навіть у 2022 році режим був змушений гасити соціальний шок одноразовими виплатами по 195 тисяч рублів із центру та регіональними доплатами до 300 тисяч. Сьогодні, з урахуванням інфляції та звичок населення до великих воєнних грошей, стартовий пакет для мобілізованого не зможе бути меншим за 500 тисяч рублів, що миттєво витягне з бюджетів 150–200 мільярдів рублів для трисоттисячного корпусу.
Головна ж пастка криється у щомісячному утриманні. Вливання 300 тисяч нових бійців роздує угруповання в Україні до понад мільйона осіб. Навіть з урахуванням того, що частина з них швидко загине без поповнення, виплата їм стандартного грошового забезпечення у 240 тисяч рублів на місяць потребуватиме додаткових 340 мільярдів рублів за пів року. У результаті замість 730 мільярдів на контракти держава витратить близько 500–540 мільярдів на підйомні та зарплати мобілізованим. Чиста економія складе заледве 200 мільярдів рублів на півріччя — мізерна сума у масштабах трильйонних витрат, яка абсолютно не варта колосальних політичних ризиків та гарантованого обвалу ринку цивільної праці.
Водночас нова маса непідготовленої піхоти неминуче призведе до стрибка втрат, а отже — до лавиноподібного зростання виплат за убитих і поранених, які й зараз забирають майже 45% усього бюджету живої сили (проти 30% на зарплати і 20% на підписні бонуси).
Значна частина цих гігантських сум проводиться через соціальні та регіональні статті поза офіційним кошторисом міноборони, маскуючи реальну ціну вторгнення. Проте обдурити макроекономіку неможливо: зростання видатків на гарматне м'ясо синхронно розширює діру в консолідованому бюджеті Росії, перетворюючи фінансування армії на головний детонатор майбутньої фінансової кризи режиму.
—
Читайте також:
- Поза межами бліцкригу: як адаптація та технології визначають долю України у 2026-му
- Відрив від реальності: чому Путін дедалі менш адекватно оцінює те, що відбувається, і дедалі наполегливіше на цьому наполягає?
- Асиметричний контрнаступ: ЗСУ наблизилися до повної енергетичної блокади Криму та влаштували "Азовську Цусіму"
- Як Сили оборони України зламали міф про «непереможну» армію Росії
- Як Україна переписала правила війни за допомогою дешевих, масових і смертоносних технологій
- Дві криві російської поразки та як реальні бойові командири зламали графіки окупантів
- Провальний наступ рашистів: аналіз причин літніх невдач підштовхує Путіна до думки про нову мобілізацію
- Кривавий франчайзинг ГРУ: російська мережа диверсантів та кілерів добралась до США








