Крах венесуельського диктатора: як «непереможна» російська ППО не вберегла Мадуро від американського полону

Версия для печати

 У ніч на 3 січня 2026 року елітні підрозділи армії США здійснили блискавичну військову операцію «Південний спис», у результаті якої президента Венесуели Ніколаса Мадуро та його дружину було захоплено в Каракасі та вивезено до Нью-Йорка.

 Поки очільник соціалістичного режиму готується постати перед федеральним судом за звинуваченнями у наркотероризмі, кадри знищених російських систем ППО вкотре продемонстрували всьому світові марність багатомільярдних витрат диктатора на зброю, що виявилася безсилою проти сучасних технологій.

Нічна операція розпочалася близько другої години за місцевим часом із масштабних авіаударів по стратегічних об'єктах у Каракасі та штатах Міранда, Арагуа і Ла-Гуайра. Президент Дональд Трамп схвалив план дій ще за кілька днів до атаки, проте спецпризначенці підрозділу Delta Force чекали на точне підтвердження місцезнаходження мети від ЦРУ та сприятливі погодні умови.

Головною метою штурму було саме затримання Мадуро, тому, як повідомив держсекретар Марко Рубіо, подальших атак по країні не планується, оскільки диктатора вже доставляють до Нью-Йорка. Очікується, що Мадуро буде утримуватися в ізоляторі MDC-Brooklyn, поки Пем Бонді та Генпрокуратура готуватимуть справу щодо ввезення кокаїну та незаконного обігу зброї.

Особливим фіаско операція обернулася для російського військово-промислового комплексу, чиї «аналоговнєтні» розробки знову показали свою нікчемність у реальному бойовому зіткненні. На кадрах із авіабази Ла-Карлота венесуельці побачили підбитий зенітний ракетний комплекс «Бук-М2Е», який свого часу розробники величали найефективнішим засобом ППО середнього радіусу дії у світі.

Незважаючи на отримані за розробку цього комплексу премії уряду РФ та заяви про його перевагу над усіма світовими аналогами, система на білоруському шасі МЗКТ не змогла захистити навіть власну авіабазу від американських ударів. Венесуела закуповувала ці комплекси дивізіонами, витрачаючи величезні ресурси на російську техніку, яка в критичний момент виявилася лише дорогою декорацією на тлі палаючого Каракасу.

Венесуельське телебачення показує знищений американським ударом комплекс протиповітряної оборони "Бук-М2Е" російського виробництва, який охороняв базу ВПС La Carlota в Каракасі.

Міжнародна реакція на падіння режиму розділила світ на два табори: демократичні країни та союзників диктатури. Міністр закордонних справ України Андрій Сибіга підтримав право венесуельського народу на життя без репресій, а президент Аргентини Хав'єр Мілей проголосив перемогу свободи.

Водночас МЗС Росії, Ірану та Куби вибухнули обуренням, називаючи затримання наркоторговця «актом агресії» та «державним тероризмом». Олександр Лукашенко через свою речницю також КАТЕГОРИЧНО засудив операцію, порівнявши її з В'єтнамом, хоча саме білоруські шасі під знищеними «Буками» тепер красномовно свідчать про спільну поразку союзників Мадуро.

А поки світ спостерігає за доставленням Ніколаса Мадуро до федеральної в'язниці Нью-Йорка, у самому Каракасі панує «напружений спокій», що межує з політичним вакуумом. Телеканал CNN оприлюднив три ключові сценарії подальшого розвитку подій у країні, де на терезах опинилися як примарний шанс на демократичний транзит, так і загроза встановлення жорсткої військової хунти. Водночас міністр оборони Володимир Падріно Лопес уже заявив про «повну бойову готовність» збройних сил, обіцяючи перетворити Венесуелу на «непорушну стіну опору» проти американської агресії.

Перший сценарій, який CNN описує як формально-конституційний, передбачає передачу повноважень віцепрезидентці Делсі Родрігес. За цим планом, у разі «абсолютної відсутності президента», вона має 30 днів на організацію нових виборів. Цей варіант міг би забезпечити певний рівень стабільності та збереження чинної системи управління, проте він навряд чи задовольнить опозицію та Вашингтон, які прагнуть повного демонтажу режиму Мадуро.

Другий сценарій фокусується на повному краху «боліваріанської» вертикалі влади. У разі масової відставки ключових фігур режиму або їхньої втечі з країни, найімовірнішим лідером перехідного періоду CNN називає Едмундо Гонсалеса Уррутіа — опозиційного кандидата, якого більшість демократичних країн вважають справжнім переможцем виборів 2024 року. Його повернення з еміграції в Іспанії за підтримки Марії Коріни Мачадо могло б відкрити шлях до швидкої демократизації, проте цей шлях повністю залежить від лояльності генералітету, який десятиліттями був головною опорою Мадуро.

Третій, найбільш небезпечний сценарій — це військовий захват влади силовиками. Міністр оборони Володимир Падріно Лопес уже зробив перший крок у цьому напрямку, виступивши з різкою відозвою до нації. Генерал заявив, що венесуельські солдати «не будуть вести переговори і не здадуться», а замість цього «стиснуть кулак на захист Батьківщини». Приведення сухопутних, морських та ракетних сил у повну бойову готовність свідчить про те, що армія готова взяти на себе функції управління країною, щоб не допустити приходу проамериканської опозиції.

Така реакція венесуельських силовиків, підкріплена «глибокою стурбованістю» Кремля та погрозами Дмитра Медведєва про «ядерну зброю як гарантію безпеки», створює вибухонебезпечний коктейль. Росія вже закликала вирішувати претензії через діалог, фактично натякаючи, що повалення Мадуро не означає капітуляції всього режиму. Таким чином, Венесуела сьогодні балансує між можливістю відновлення свободи та ризиком поринання в затяжний внутрішній конфлікт, де «нікчемна» російська ППО може бути замінена на вуличні бої та запеклий опір армії, яка боїться втратити свої привілеї.

На фото:  палаючий ЗРК «Бук» знищений військовими США на одній з авіабаз Венесуели.

«Аргумент»