Корсун: Чи можуть солодкі мрії про "український Starlink" колись стати реальністю - огляд фактів
Версия для печати
Пояснюю на пальцях, чому заяви молодшого сина лейтенанта Шмідта про "Україна наступного року усуне залежність від Starlink"– це люта маячня.
Це заяви з тієї ж категорії, що і "3000 ракет на москву до кіця 2025 року".
І це там же, де "мільярд дерев", "Захід лякає нас війною", "просто пєрєстать стрєлять", "операція з вагнерівцями – повністю вигадана " і т.п.
Отже, для того, щоб запустити систему, яка б хоча б віддалено нагадувала Starlink, потрібні щонайменше 200-250 власних супутників на орбіті Землі, бажано не вище 500 км (висота супутників Старлінк").
Якщо вище – буде довше проходити сигнал, відповідність якість зв’язку буде нижчою. Якщо менше супутників – не буде безперервного сигналу 24/7.
Тобто 250 супутників – це той мінімальний мінімум, за якого хоча б один супутник буде знаходитися над Україною і вся система буде безперервно-цілодобовою.
Ну і побудувати наземні станції – які будуть забезпечувати зв’язок між супутниковим угрупованням та усім світовим Інтернетом.
Той самий сосіянській "Рассвєт" має на орбіті 36 умовно робочих супутників, з яких близько половини так і не вийшли на задану висоту, а два - поламалися і зрештою згоріли в атмосфері.
Ці "жигулі" забезпечують приблизно 1 годину на день поганенького зв’язку для окупаційних військ країни-агресора. Що майже ніяк не допомагає супутниковому "імпортозамєщєнійю".
У Старлінка ж наразі на орбіті працюють близько 11 тисяч супутників – і вони дійсно працюють.
Найближчий конкурент Старлінк, британсько-європейська OneWeb/Eutelsat має на орбіті приблизно 650-700 супутників. І це найкраща поки з існуючих "альтернатив Старлінку".
Просто для розуміння глибини прірви: 11 000 проти 650.
Тобто об’єднані зусилля ЄС та Британії приблизно у 17 разів відстають від потуги дяді Сема. І це ми говоримо про найбагатші країни Європи, з потужними економіками, без проблем з безпекою, з низьким рівнем корупції та переважним застосуванням професіоналів (а не те шо у нас).
І тепер дивимося шо у Україні: космічної програми – по суті нема, грошей на неї – теж нема, фахівців мілфи-бетонщиці зі шлеперманами усіх давно розігнали. Немає також космічних ракет, космодромів, чи навіть безпечних місць, де можна проводити випробування.
От скажімо, нехай відстань від супутниками Starlink на орбіті Землі становить приблизно 1000 км. Щоб протестувати як вони будуть між собою взаємодіяти, треба розмістити їх один у Дніпрі, інший – Львові, причому на значній висоті, щоб врахувати кривизну Землі. І також геомагнітне поле не забути. І тертя об повітря. І абсолютний нуль температури у космосі. І сонячний вітер. І ще багато чого. Але проблема у тому, що і Дніпро, і Запоріжжя регулярно обстрілюють, тому проводити такі випробування практично неможливо. Це не кажучи про виробництво самих супутників.
Останній з українських супутників "Січ-2-30" розробило КБ "Південне" і запустили його у січні 2022 – за місяць до повномасштабки.
Ну і про гроші, бо це чи не найголовніше.
Скажімо, вартість космічної програми Великої Британії становить десь 10 мільярдів доларів до 2030 року (7,8 мільярда тамтешніх паундсів).
В Україні за 2025 рік на "космічні технології" (щоб це не означало) витратили менше 470 млн. грн. – тобто трохи більше 10 мільйонів доларів. Десять мільйонів і десять мільярдів – легко порахувати різницю, авжеж? (Це якщо не рахувати скільки з тих 10 мільйонів тупо вкрадено.)
Тобто UK разом з EU, з бюджетами у тисячі (!) разів більшими за українські, з інфраструктурою та професіоналами, з безпекою та відстуністю війни – наблизилися до рівня США у супутникових технологіях приблизно на 1/17.
Тепер зрозуміла абсурдність заяв "Україна наступного року усуне залежність від Starlink"?
Американські магнати не для того інвестували скажені мільярди доларів та роки часу – щоб якийсь шлепер зміг зробити "аналог" на колінці.
Американці хотіли отримати світову монополію – і вони її отримали. Причому це було зрозуміло ще до запуску проєкту Starlink. Запізнілі спроби ЄС та Британії якось цьому протидіяти – кволі та малоефективні. Вони можуть хіба що забезпечити мінімальні потреби урядових структур у мінімальних розвідданих– але не можуть конкурувати з американським монстром.
А Україна – без грошей, без економіки, без інституцій та з безкінечною зе-корупцією – це як бідний родич слуги багатого пана: мусить радіти тому, що дають.
Бо єдина цьому "альтернатива" – самому стати багатим паном.
А з цим у нас все ніяк.
Але ніщо не забороняє мріяти. А якщо мріяти вголос і часто – мрія обов’язково збудеться.
Так же? Ну так?
Костянтин Корсун, експерт з кібербезпеки. У 2000-2005 заступник керівника відділу боротьби з комп’ютерною злочинністю при Департаменті контррозвідки СБУ. Засновник та перший керівник CERT-UA. Колишній директор та співзасновник української кібер-компанії
На цю тему:
