Запит на реформи проти бездіяльності влади: що українці насправді думають про корупцію

Версия для печати

Не маючи на руках підтверджених успіхів, у тому числі й через недовіру до тих, хто їх має надавати, половина українців вважає владу бездіяльною у подоланні корупції.

В Transparency International Ukraine, спостерігаючи за спробами згорнути антикорупційні ініціативи, провели соціологічне дослідження, яке показало, що запит громадян є прямо протилежним діям (або бездіяльності) влади.

Коли надійшли результати нашого останнього соціологічного дослідження про сприйняття корупції українцями, я ще раз переконався, що реальний запит громадян повністю протилежний тому, що робить, а точніше майже зовсім не робить влада.

Що ж там побачили?

Читайте також: Українці чекають на вироки топ-корупціонерам які їх успішно уникають

Основні результати дослідження 

Головні цифри, що відображають настрої українців:

• 73% вважають, що подолати корупцію можна лише через системні реформи.

• 51% переконані, що влада взагалі бездіяльна в боротьбі з корупцією.

• 87% опитаних вважають корупцію розповсюдженою проблемою.

• За останній рік 44% відчули, що корупція зросла, а 42% — що нічого не змінилося.

• Прогрес у боротьбі з корупцією за останні 10 років (після Революції Гідності) помітили лише 25% українців, тоді як 51% вважають, що реальних зрушень не було.

• 72% українців скептично ставляться до новин про підозри корупціонерам, вважаючи це піаром правоохоронців, після якого підозрюваний просто «відкупиться».

• 60% опитаних чекають на реальні покарання для корупціонерів: ув'язнення або конфіскацію майна.

Та чи готова влада реалізувати такий запит суспільства? І як його можна виконати під час повномасштабної війни? Ці запитання — окрема тема для роздумів.

Читайте також: Чому люди не бачать прогресу у боротьбі з корупцією  

Звідки взявся такий розрив між сприйняттям корупції українцями та владою

Взагалі дослідження сприйняття корупції було не першим для організації, але от саме цьогоріч ініціатори подивились на настрої українців з різних боків. Бо якщо опиратися на пресу чи заяви політиків, враження може скластися в кожного своє.

Навряд чи когось здивує, що проблема корупції залишається в топі для громадян, причому 87% опитаних вважають цю біду розповсюдженою. Нам такий показник здався дещо завищеним, проте подібні відчуття цілком можливі для наелектризованого суспільства на четвертому році війни. Цю думку підтверджують і відповіді респондентів на запитання, наскільки змінився рівень корупції за останній рік: 44% людей вважають, що корупція зросла, а ще 42% – що просто нічого не змінилося.

З огляду на відсутність запалу, з яким влада “реалізує” антикорупційну реформу, такі думки співгромадян, хоч і засмучують, проте знову не дуже суперечать нашим очікуванням.

Що нас здивувало справді, так це те, що, вважаючи корупцію поширеною сьогодні, прогрес у боротьбі з нею за останні 10 років помітили, на жаль, лише 25% українців. Ще 20% погоджуються, що були як позитиви, так і негативи в реалізації цієї реформи, і аж 51% вважають, що реальних зрушень після Революції Гідності не було.

Читайте також: Борець з «тінню» із запасною квартирою у Франції: подвійне життя "слуги народу" Данили Гетманцева

Як так сталося? Звідки такі думки? Бо ж ми от точно були свідками значних змін у цій сфері, і багато в чому самі до них долучилися.

Мені здається, що тут причина в надто короткій пам’яті нашого суспільства, що ми неодноразово бачили, наприклад, під час останніх кількох виборів. Інший фактор — війна, яка ще більше маніпулює з нашими спогадами — погодьтеся, вкрай складно згадати події хоча б минулої зими, а довоєнні часи взагалі видаються недосяжно далекими.

Проте загальне бачення українцями останніх 10 років — безперечно, тривожний сигнал, але і це не абсолютний показник. Бо ж, як бачимо, змінюється все дуже швидко — наприклад, чимало з тих молодих людей, які у липні вийшли до Театру Івана Франка навряд чи пам’ятають ситуацію з корупцією у 2015 році й раніше. Хоча б тому, що, імовірно, на той час мали зовсім інші інтереси. 

Водночас наявність людей, які вважають, що прогрес таки був, додає надії — через п’ять чи десять років кількість тих, хто побачить реальні зрушення, може кратно зрости.

На таку імовірність вказує й те, що про факт вимагання хабарів у них чи їхніх рідних, за нашим дослідженням, згадала лише третина респондентів. І лише 23% з цих людей зізналися, що погодилися на таку дію. Тобто самих контактів з корупцією не мали 70% людей, а, маючи, переважна більшість із них відмовилася давати хабар.

Читайте також: Корупційна мережа "слуг народу": "Льоша — це той, хто виділяє бабки"

Чудово, що за останні роки люди навчилися казати ні. Це про зміни в головах, про наростальну нетерпимість, яка лише посилюється під час постійного стресу останніх років. Це прогрес, може, ще не до кінця усвідомлений, але видимий — хоча б для тих, хто побачить наші цифри.

Що ж ми бачимо натомість від влади? Регулярне наступання на ті самі граблі політичного лідерства, де очільники країни знову і знову стверджують: корупції у нас немає, а ця проблема перебільшена. Замість того щоб визнавати проблеми в якихось конкретних сферах і комунікувати реальні кроки, люди бачать таке майже повне заперечення.

Як наслідок, 72% українців зі скепсисом ставляться до новин про підозри імовірним корупціонерам. Вони вірять, що це — просто піар від правоохоронних органів, а корупціонер надалі просто відкупиться. І чекають на реальні покарання для корупціонерів — з посадкою або конфіскацією незаконно здобутого майна, на що вказали 60% опитаних.

Читайте також: Чому Зеленський вирішив не боротись з корупцію, а допомогти друзям-корупціонерам?

Тож не дивно, що категорично налаштоване щодо корупції суспільство, хоч і значно менше стикається з фактами хабарництва, набагато гостріше реагує на те, про що люди таки чули чи читали. Не маючи на руках підтверджених успіхів, у тому числі й через недовіру до тих, хто їх має надавати, половина українців вважає владу бездіяльною у подоланні корупції. 

І це точно той показник, на який особи на Печерських пагорбах та в інших державних установах мають звернути увагу.

Системні реформи — єдиний рецепт подолання проблеми 

Найбільше нас вразило і навіть порадувало те, що український народ знову виявився навдивовижу мудрим, бо для розв’язання проблеми бачить єдиний вихід — системні реформи. Це сигнал для всіх нас: того, що робиться зараз, недостатньо.

Звісно, різні люди по-різному можуть сприймати саме формулювання “системних реформ”. Ще імовірніше, що частина тих українців, які вважають рішення про такі реформи єдино правильними, самі до них не готові, бо ж ітиметься про зміни на різних рівнях — у тому числі й на найближчому до них. Але українці точно мають розуміння, що для ефективного подолання корупції владі необхідно працювати комплексніше, глибше, масштабніше. 

Читайте також: Заступник голови НАЗК: Чим вища посада, тим гірший процес подачі декларації    

Звідси інше питання — чи взагалі здатна наша влада на різних рівнях розробити та впровадити такі глибинні реформи? Адже тут ідеться про роботу, яка триватиме багато років і має охопити практично усі сфері, інакше не досягти системності.

В Україні завжди була велика біда із довгостроковими змінами. Вони потребують часу і дуже впертих та мотивованих людей, які готові будуть почати, підхопити й завершити те, що на рівні ідеї задумувалося кимось іншим — нерідко навіть суперником на електоральному полі. 

В західних культурах доволі часто така політична спадковість існує — як коли при зміні новий уряд продовжує якісну реформу попереднього. Бо це для держави, для людей, а не для власних амбіцій.

Але у нас, на жаль, такого немає. В Україні надто часто після виборів все має починатися з нуля — намагаються знести доробки попередників до кореня, щоб от нарешті зробити щось “по-справжньому”. І нерідко така “велика” і “справжня” реформа зводиться суто до голосування за якийсь закон чи постанову, або ж оголошення конкурсу на оновлення посад — мовляв, це і є ті самі зміни, яких усі чекали. А цього, звісно, недостатньо. 

Інший бік проблеми з реальними системними реформами — як їх взагалі можна починати і реалізувати зараз, на четвертому році війни?

Читайте також: ЧерниШОУ продовжується або Корупційна петля мережевої корупції у вищих ешелонах влади

По-перше, наразі реформи в країні практично зупинилися, будь-які. На це, здається, просто немає бажання, а щось приймають хіба після наполегливого нагадування від міжнародних партнерів. Що казати про запуск справді системних змін, коли навіть точкові, вже запущені, місяцями топчуться на місці? Он, наприклад, Верховна Рада з червня не може проголосувати за створення Дорадчої групи експертів, які мали б обирати нових членів Рахункової палати. Хоча сама реформа органу була розпочата ще торік восени. Зміни ніби запустили, а досі навіть не призначили людей, які обиратимуть нових членів Рахункової.

Крім такої інертності в реформах наявних, нагадаю, що масштабні зміни, які охоплять різні сфери, треба ще розробити, реалізувати, та хоча б насамперед знайти людей, які зроблять і те, й інше. Фахівців таких в країні і раніше було замало, а зараз взагалі, здається, катма — згадайте, як влітку “оновлювався” наш Кабмін. 

Чи значить це, що українцям не варто і мріяти про такі зміни, раз ні бажання, ні людей, ні сил для їх реалізації не знайти? Аж ніяк, бо ж на запит зрештою завжди приходить пропозиція, а хто шукає, той таки знаходить, варто тільки нарешті почати цей пошук. 

Історія України показала, що запити суспільства тут реалізуються завжди, якщо знадобиться — то й через протест.

Читайте також:  Гучний корупційний скандал: Фонд державного майна України, схеми Фірташа, ниточки у Офіс президента 

Наше опитування ми проводили ще до мітингів за збереження незалежності НАБУ і САП у липні цього року, тож ці події воно не охопило. Але наші дані все ж показали напругу, яка надалі вилилася в ці протести. Ми виявили, що сьогодні люди переважно бачать погане, зосереджуються на поганому — це геть не дивно при постійних обстрілах і часто невтішних новин з фронту. 

Але цей негативізм з іншого боку робить неможливими спроби зам’яти, приховати, заговорити корупційні скандали — навпаки, люди сприймають їх гостріше, реагують бурхливіше. І такі настрої зрештою повертають владу до реальності. Де корупція — не вигадка, а реальна проблема, вона існує, турбує людей і потребує розв’язання. 

Читайте також:  Боротьба з корупцією: високих чиновників виправдовують значно частіше, ніж інших громадян

Люди чекають на системні зміни. Вони не готові терпіти корупцію, не вірять у “килими” з доларової готівки при затриманнях, а прагнуть конкретних посадок справжніх корупціонерів. І дієвих рішень, які зроблять життя кращим. Люди хочуть ґрунтовних змін і справедливості. А значить, в якийсь момент ці зміни відбудуться — спільними зусиллями і з реальними результатами. 

—

Андрій Боровик, опубліковано у виданні Transparency International Ukraine 

Читайте також:   

• Мережева корупція атакує. Після "орлів" Кравченка і "тітушок" Януковича настав час "клоунів" Татарова?
•  Що відбувається в Міноборони: стара корупція та нові проблеми
• Як крадуть та в золоті живуть наближені до "Слуг народу" постачальники Міноборони
• Хапуги як вони є в Львівській обласній військовій адміністрації
•  Щоб красти більше і тихіше, можна стати «антикорупціонером» як Сенниченко
• Корупція в Держспецзв’язку як вигідний бізнес: вкрав 62 млн вийшов за 25
• Як «Енергоатом» накрав на відкатах і тепер петляє від тюрми
• Як працює мережева корупція в Україні: позаштатний радник та його близькі отримали від Мінкульту понад 70 млн грн
• Влада винайшла гарний спосіб рятувати своїх корупціонерів від покарання
• Проблема корупції вдвічі обігнала війну в думках українців