Як зупинити Росію: геополітичні ілюзії Заходу та реальність війни

Версия для печати

Для розуміння складної геополітичної гри, що розгортається навколо України, необхідно відкинути ілюзії та дати чесні відповіді на запитання про справжні наміри Росії та Сполучених Штатів. Чому мир на нинішній лінії фронту неможливий, яку пастку готує Кремль для Вашингтона та чому Пекін уважно стежить за кожним кроком на українській землі?

Чи потрібне завершення війни Володимиру Путіну? Абсолютно ні. Якби російський диктатор справді прагнув миру, зараз ніхто не заважав би йому зупинити бойові дії на нинішній лінії фронту. Більше того, оголошення ним "режиму тиші" миттєво вітали б як Україна, так і США з Євросоюзом. Парадоксально, але це рішення підтримала б і більшість росіян — це підтверджують усі останні соціологічні опитування, проведені в РФ.

Що ж до російських "ультрапатріотів" та шовіністів, то їхнє гіпотетичне незадоволення завершенням війни не здатне вилитися у реальне повстання. У них немає ані структури, ані лідера, ані ресурсів, щоб створити хоч якусь загрозу режиму Путіна.

Чого насправді прагне Кремль

Мета Путіна — не мир, а денацифікація, демілітаризація та деукраїнізація. У перекладі з "кремлівської мови" це означає встановлення повного політико-ідеологічного контролю над Україною та демонтаж нашого суверенітету. Війна дозволяє диктатору трансформувати саме російське суспільство, посилюючи власну владу та створюючи мілітаризовану касту "служивих людей", абсолютно підконтрольну Кремлю.

Західні цінності — повага до індивідуалізму та матеріальний добробут — сприймаються Путіним як пряма загроза. Тому через війну Кремль нав'язує росіянам цінності "служіння державі". Мілітаризація, протистояння з Європою та війна з Україною — це лише інструменти російської еліти для збереження влади, контролю над ресурсами та захисту своїх привілеїв.

Стратегія Москви зараз направлена на:

• максимальне затягування переговорів, під прикриттям яких продовжуватиметься наступ армії РФ;
• збереження прихильності Дональда Трампа до Путіна;
• провокування розколів між ЄС та США;
• спроби розсварити американського президента з Володимиром Зеленським.

Навіть територіальні претензії Росії розраховані на створення ґрунту для внутрішнього конфлікту в самій Україні — щоб зіштовхнути лобами прихильників та противників поступок.

Китайський фактор та репутація США

Безумовно, гра Кремля координується з Китаєм і спрямована на дискредитацію Сполучених Штатів. Китайські журналісти вже надсилають сигнали Тайваню, Філіппінам, Японії та Південній Кореї, використовуючи тиск Вашингтона на Україну як доказ ненадійності Америки як союзника. Аргумент простий: якщо США нехтують інтересами України зараз, така ж доля чекає на азійські країни в разі конфлікту з Китаєм.

У чому ж полягає гра США? По-перше, зараз при владі там знаходяться прагматичні ділки, для яких пріоритетом є збагачення. Їм здається, що в Росії можна заробити більше, ніж в Україні. Проте представники Кремля фактично "продають повітря" американцям. Навіть за оцінками технократів, інвестиції у видобуток російських рідкоземельних металів дадуть ефект у кращому випадку через 10 років. А що буде з цими бізнес-проектами, якщо влада в США зміниться або Росія розпочне нову агресію?

По-друге, американці помилково вважають, що продовження війни посилює залежність Росії від Китаю, перетворюючи її з економічної на політичну. Вони сподіваються, що "мир" і спільний бізнес із США послаблять зв'язок Москви з Пекіном.

Історичні паралелі та економічні реалії

Американські стратеги чомусь ігнорують позицію самої російської еліти. Путін та ідеологи Кремля неодноразово порівнювали залежність Росії від Китаю із залежністю Московського князівства від Золотої Орди. Саме від Орди Московія перейняла методи жорсткої вертикалі влади. Ця залежність, як вважають у Кремлі, не знищила їхню ідентичність тоді й не завадила згодом створити імперію. Так само вони сприймають і нинішню залежність від КНР.

Ігор Сєчін, голова "Роснафти", публічно заявив, що Росії вигідно бути сировинною базою для Китаю. Американцям варто згадати біблійне: "Той, хто має вуха, нехай почує"!

Якщо США та ЄС не здатні запровадити масштабні вторинні санкції проти Китаю (головного спонсора РФ) через власну залежність від китайських рідкоземельних металів, ситуація стає критичною. Зупинити зростання геополітичного впливу тандему Москва-Пекін можна лише одним шляхом.

Єдиний шлях до миру

Зупинити Росію можна лише на землі, на полі бою. Це вимагає двох складових: більш якісного державного управління з боку української влади та збільшення військової допомоги від США разом із передачею Україні репараційного кредиту від ЄС. Лише так Кремль отримає сигнал про витривалість України та Заходу.

З точки зору провладних російських економістів, без отримання цього репараційного кредиту ресурсів України для спротиву вистачить орієнтовно до березня 2026 року. Такі розрахунки, як і заяви американських політиків про кінець "порожніх чеків", лише мотивують Кремль продовжувати агресію.

Дональд Трамп полюбляє казати, що для танго потрібні двоє. Але проблема в тому, що Путін не збирається танцювати з американським президентом. Він уже танцює з китайським лідером Сі Цзіньпіном.

—

В тему: 

•  Чому з російським воєнним злочинцем Путіним не ведуть переговорів
• Путін просто психопат і садист чи щось гірше і страшніше?
• Психиатр Джеймс Фэллон: Путин — психопат с признаками садиста
• Чи справді Путін психічно хворий? Чи здатен він натиснути «ядерну кнопку»?
• Теперь Путин – Каддафи
• Путинский рейх несет такую же угрозу человеческой цивилизации, какую нес режим Гитлера
• Осмысление немыслимого в Украине. Что произойдет, если Путин нанесет ядерный удар?
• Как Путин хотел уничтожить украинский народ, но в итоге укрепил украинскую идентичность