Університет лояльності або Як мільйонні гонорари від Милованова легалізують політичний бек-офіс

Версия для печати

Поки українське суспільство дискутує про справедливі зарплати держслужбовців, урядова верхівка знайшла елегантний спосіб подвоїти, а то й потроїти свої статки через «наукову діяльність».

Декларація прем’єр-міністерки Юлії Свириденко за 2025 рік стала справжнім маніфестом нової фінансової реальності, де читання лекцій у приватній школі оцінюється дорожче за керування цілою економікою воюючої країни.

Оприлюднені дані про три мільйони гривень гонорарів, які Свириденко отримала від Київської школи економіки (KSE), очолюваної Тимофієм Миловановим, викликали не просто обурення, а справжню хвилю запитань про природу цих виплат.

Коли сума за «наукову роботу» у 2,5 раза перевищує державну зарплату прем’єра, межа між викладацькою діяльністю та прихованою формою фінансової залежності розмивається до непізнаваності. Це не просто питання етики — це питання національної безпеки та цілісності державного апарату.

Читайте також: Як працює мережева корупція в Україні: чергові приклади

Магія цифр та невидимі лекції

Найбільшим парадоксом цієї історії є те, що студенти KSE, опитані журналістами, з великими зусиллями згадують присутність високопосадовців в аудиторіях. Прем’єрка значиться як «почесна професорка практики», що теоретично передбачає передачу досвіду майбутнім управлінцям.

Проте графік голови уряду, яка працює в умовах повномасштабної війни, навряд чи залишає місце для повноцінної академічної діяльності. Виникає логічне припущення: якщо кількість годин викладання не відповідає астрономічним сумам у декларації, то ми маємо справу з фіктивним працевлаштуванням.

Тимофій Милованов, реагуючи на розслідування журналістів, перейшов від привітності до агресії, звинувачуючи медіа в упередженості. Його запрошення журналістів на лекції з ремаркою «якщо пропустить держохорона» виглядає як відверте знущання. В умовах західних демократій такий розрив між доходами від основної діяльності та «підробітком» став би причиною миттєвого розслідування комісії з етики та, ймовірно, негайної відставки.

Читайте також: Мережева корупція в Україні: прихована загроза суспільству

Кругообіг призначень та золоті наглядові ради

Тимофій Милованов та Юлія Свириденко

Для розуміння глибини проблеми варто поглянути на систему «рука руку миє» у динаміці. Юлія Свириденко колись була заступницею Милованова в Міністерстві економіки. Коли ролі змінилися, і Свириденко очолила міністерство, вона почала системно просувати свого колишнього шефа у наглядові ради стратегічних державних гігантів. «Укроборонпром» та «Енергоатом» стали майданчиками, де Милованов як представник держави отримує мільйонні винагороди.

Це класичний замкнений цикл. Уряд через Міністерство економіки призначає президента приватної школи Милованова на посади з величезними зарплатами у держсекторі.

У відповідь приватна школа Милованова виплачує керівництву Міністерства економіки та самому прем’єру ще більші «гонорари за викладання». Це створює ситуацію, де державний службовець стає фінансово зацікавленим у добробуті приватної структури, яка його «годує». У міжнародній практиці це називається «конфліктом інтересів у стані розквіту».

Читайте також: Фірми депутатів "захопили" паливні підряди "Укрзалізниці" та Міноборони

Західний досвід та етичні стандарти

У США діяльність урядовців жорстко регламентується Офісом державної етики (OGE). Федеральні службовці високого рангу мають дуже обмежені можливості щодо отримання доходів ззовні.

Будь-яка викладацька діяльність вимагає попереднього схвалення, а гонорари не можуть перевищувати символічних сум, щоб уникнути навіть натяку на підкуп. Концепція «Appearance of impropriety» (видимість неправомірності) передбачає, що чиновник має уникати ситуацій, які навіть просто виглядають підозріло для суспільства.

У Великій Британії Кодекс міністрів прямо забороняє приймати виплати, які можуть вплинути на об’єктивність рішень.

Ситуація, в якій британський прем’єр отримував би від приватного університету вдвічі більше, ніж від корони, за викладання «GR» (зв’язків з урядом), закінчилася б гучним скандалом у парламенті. У нашому ж випадку Свириденко відкрито визнає, що вчить бізнес ефективно взаємодіяти з державою — тобто з нею самою. Це вже не наука, це платний консалтинг щодо доступу до владних кабінетів.

Читайте також: Мережева корупція в дії: обвинувачений у розтраті 58 млн грн ексчиновник МО заробляє мільйони радячи іншим як обкрадати армію

Третя рука та тінь Офісу Президента

Мережа KSE обплітає не лише Кабінет Міністрів. Радник уповноваженого президента з питань санкційної політики Владислав Власюк, який вважається людиною Андрія Єрмака, також отримує мільйони від благодійного фонду Милованова.

Причому його доходи в KSE у три-чотири рази перевищують зарплату на Банковій. Коли додаємо до цього його членство в наглядовій раді націоналізованого «Сенс-банку» (за поданням Мінфіну, де також працюють «професори» KSE), картина стає цілісною.

Ми спостерігаємо створення паралельного державного бюджету, який наповнюється через сумнівні схеми (як-от «добровільні» внески в один гривень з кожної посилки «Укрпошти») і розподіляється між лояльними кадрами під виглядом наукових грантів. Це дозволяє владній команді тримати ключових гравців на короткому фінансовому повідку, оминаючи будь-які обмеження державної служби.

Читайте також: Причетний до розкрадання 150 млн з бюджету замміністра отримав матдопомогу

Руйнування інституційної довіри

Проблема не в тому, що чиновники хочуть заробляти багато. Проблема в тому, що вони роблять це через структури, які безпосередньо залежать від їхніх управлінських рішень. Коли поліція відкриває провадження щодо зловживань у зв’язці «Укрпошта-KSE», це лише підтверджує, що «благодійність» та «наука» стали лише зручними ширмами.

Україна сьогодні критично залежить від західної фінансової допомоги та довіри партнерів. Подібні «академічні схеми» підривають аргументи про боротьбу з корупцією сильніше за будь-яку ворожу пропаганду.

Якщо вища влада країни вважає за нормальне отримувати мільйони від приватних фондів, які вона ж і курує, то про яку прозорість може йти мова? Це шлях до перетворення держави на приватну корпорацію, де посада є лише ліцензією на отримання гонорару від вдячних «наукових партнерів».

—

Святослав Гринько для «Аргумент»

Читайте також: 

• Кубло будівельної мафії купило в столиці майже всю владу. Розсекречені деталі прослушки НАБУ
• Хапуги по протекції. Як ставленик Зеленського раптово "заробив" на апартаменти, земельні ділянки, будинок, офіси, автівки та паркомісця
• Як працює мережева корупція в Україні: позаштатний радник та його близькі отримали від Мінкульту понад 70 млн грн
• Як суди укладають угоди з топ-корупціонерами, засекречують вироки і скільки це коштує
• Мережева корупція атакує. Після "орлів" Кравченка і "тітушок" Януковича настав час "клоунів" Татарова?
• Влада винайшла гарний спосіб рятувати своїх корупціонерів від покарання
• Проблема корупції вдвічі обігнала війну в думках українців