Ціна «м’яса»: як «пояс фортець» Донбасу спалює трильйони рублів та останню надію Кремля й чому його не можна віддавати без бою

Версия для печати

 Цей аналіз розкриває справжню ціну «м'ясних штурмів» рашистів та пояснює, чому за кожним метром просування окупантів стоїть фінансова прірва.

Поки Дональд Трамп посилює тиск на Київ, вимагаючи «добровільної» передачі північного Донбасу, російське командування гарячково готує масштабний наступ на весну-літо 2026 року. Проте, як свідчать розрахунки аналітичного центру Re:Russia, цей напад може стати для Кремля фінансовим самогубством.

Виявляється, що «жива сила», яку Москва ніколи не шкодувала, перетворилася на один із найдорожчих ресурсів у світовій історії воєн, бо за кожен метр просування окупанти тепер платять сумами, що здатні обвалити федеральний бюджет РФ швидше, ніж будь-які західні санкції.

Читайте також: Про обстановку на фронтах, найближчих перспективах наступу ЗСУ та військовий потенціал путінської армії

Сьогоднішня стратегія України базується на виснажливій обороні в межах «поясу фортець» — Краматорської агломерації (Костянтинівка, Дружківка, Краматорськ, Слов’янськ). Це найбільш укріплений район Європи, і саме тут розгортається головна драма російської економіки. Україна успішно зводить у нуль баланс між рекрутингом нових контрактників у РФ та їхньою утилізацією на фронті. У 2025 році Москві вдалося залучити 422 тисячі новобранців, але водночас щомісячні втрати (вбиті та поранені) стабільно тримаються на позначці 35 тисяч осіб. Це ідеальна арифметика опору: Росія ледь встигає «затикати дірки», не маючи ресурсів для реального оперативного прориву.

Така стратегія викликає дискусії серед експертів, але дозволяє Україні звести до нуля баланс рекрутингу Москвою нових контрактників і втрат на фронтовій лінії, в результаті чого російській армії не вистачає ресурсів для тактичного прориву, а Кремль змушений постійно підвищувати розміри виплат за найм новобранців і розплачуватися за колосальні втрати.

 За підрахунками Re: Russia, з урахуванням зростаючих виплат контрактникам і вкрай високих втрат, витрати на неї в умовах активного наступу зросли до астрономічної цифри в 5,1 трлн рублів у розрахунку на рік. Ця сума еквівалентна 90% дефіциту федерального бюджету 2025 року.

І навпаки: передача північного Донбасу російській стороні дозволить Володимиру Путіну зберегти боєздатне 600-тисячне угруповання, яке може бути задіяне в новому наступі, і вивільнить близько 4 трлн рублів в умовах насувається в зв'язку з падінням цін на нафту бюджетної кризи.

Читайте також: Російська кишеня тріщить: аналіз ударів по тиловій інфраструктурі РФ

Математика дефіциту: солдат на вагу золота

Президент Трамп посилює тиск на Київ, змушуючи погодитися з вимогою Москви передати під її контроль території північного Донбасу, які російська армія не змогла захопити за чотири роки війни. А російське командування вже розпочало підготовку до нового весняно-літнього наступу в Донецькій та Запорізькій областях, констатують аналітики Інституту вивчення війни (ISW).

За їхніми оцінками, в рамках цієї підготовки Росія завдає ударів у напрямку Слов'янська та Гуляйполя по наземним лініям зв'язку, що забезпечують передові позиції ЗСУ, проте поки що ці удари не вдається використовувати для досягнення оперативних успіхів.

Не вдається також російській армії захопити і важливий для подальшого наступу Лиман (на північний схід від Слов'янська): недавні успішні контратаки ЗСУ в районі Куп'янська відвернули російські резерви з Лиманського напрямку. Не вдається досягти помітного прогресу і в боях за Костянтинівку на південь від Слов'янська.

Найбільш успішним був наступ наприкінці минулого року в Запоріжжі, де російському угрупованню вдався прорив у напрямку Гуляйполя. На даний момент райцентр з довоєнним населенням близько 13 тис. осіб, швидше за все, захоплений, відзначають експерти ISW. Однак подальше просування тут малоймовірне, якщо тільки командування не зробить цю ділянку фронту пріоритетною за рахунок інших напрямків.

Читайте також: Туман (не)безпеки: що насправді відбувається на «мирних переговорах» і чим це небезпечно для України

В рамках підготовки весняно-літнього наступу російське командування з другої половини 2025 року намагається сформувати стратегічний резерв з новобранців. Однак зробити цього поки що не вдається через високі втрати на лінії фронту, що змушує командування розгортати оперативні резерви для підтримки поточних бойових дій.

Український військовий аналітик Костянтин Машовець зазначає, що на даний момент ударні угруповання російських військ, які повинні брати участь у весняно-літньому наступі, загрузли в тактичних боях. Оскільки протягом всієї війни російська армія демонструвала нездатність створити достатню перевагу на певному напрямку без передислокації особового складу з інших ділянок фронтів, ймовірність літнього наступу на Запоріжжя виглядає не надто високою, вважають аналітики ISW.

Втім, сама підготовка нового наступу є свого роду демонстрацією — вона покликана переконати і американську адміністрацію, і українське керівництво в тому, що Москва не зупиниться на досягнутому. досягнутому.

Ще не захоплені російською армією райони північного Донбасу залишаються ключовим питанням переговорів, які Росія і Україна ведуть з адміністрацією Дональда Трампа. І хоча, як ми писали раніше, це зовсім не єдиний камінь спотикання переговорного процесу, перехід цих районів під російський контроль є не просто територіальною поступкою, якою Україні пропонують «розплатитися» за припинення військових дій, але найважливішим активом української стратегії війни на виснаження, яку вона веде зі значно переважаючою її за своїм потенціалом Росією.

Щоб повністю усвідомити стратегічне значення ще не захопленого району, важливо мати на увазі, що і російська, і українська сторони ведуть війну на виснаження, проте у цих двох воєн різні логіки і цілі. Російська війна на виснаження передбачає максимальний тиск на лінію української оборони в надії прорвати її через гостру нестачу живої сили на іншій стороні.

Українська логіка війни на виснаження має зворотну формулу: максимально утримувати оборону, «перемелюючи» живу силу противника. Іншими словами, асиметрія втрат у наступі та обоні (наступаюча Росія втрачає набагато більше) повинна компенсувати асиметрію мобілізаційного ресурсу живої сили — до тих пір, поки російський мобілізаційний ресурс з тих чи інших причин не почне вичерпуватися.

Деякі аналітики сумніваються в тому, що українська стратегія може привести до успіху, вважаючи, що мобілізаційний ресурс Росії ще довго не вичерпається. Виходячи з цієї логіки, Україні варто йти на поступки заради припинення вогню.

Разом з тим протягом двох останніх років така стратегія в основному працювала. Росія несе величезні втрати і мінімально просувається вперед, не встигаючи накопичувати сили для прориву. Зокрема, під час осіннього наступу цього року накопиченого резерву так і не вистачило для тактичного прориву. Аналогічна ситуація, за спостереженнями аналітиків, складається і напередодні весняного.

Читайте також: Рік бабака чи подвійна гра? Деякі підсумки української миротворчості Трампа

За даними британського Міноборони і ЗСУ (вони практично збігаються), російські втрати вбитими і пораненими з середини 2024 року стабільно становлять близько 35 тис. осіб на місяць (див. графік), або близько 420 тис. осіб на рік. І рівно стільки ж контрактників (422 тис.) на рік. Таким чином, баланс рекрутингу і втрат дорівнює нулю. І ця арифметика лежить в основі відносного успіху українського опору.

Щомісячні втрати російської армії у війні з Україною, 2024–2025, тис. осіб

Ціна північного Донбасу

Український військовий експерт Олександр Коваленко вважає, що саме бої за Слов'янськ і Краматорськ, які стоять на шляху російських військ, можуть стати поворотним моментом всієї війни. Росія зосередила тут найбільше угруповання: майже 170 тис. для захоплення Покровсько-Мирноградської агломерації, ще близько 50–60 тис. для просування в секторі Сіверського фронту і понад 100 тис. — на осі Лиман–Куп'янськ. У той же час плацдарм Краматорської агломерації — так званий пояс фортець (Костянтинівка — Дружківка — Краматорськ — Слов'янськ) — Коваленко, як і багато військових експертів, вважає найукріпленішою територією країни.

Відповідно, спроба його захоплення коштуватиме Росії особливо великих втрат, а тому саме «пояс фортець» є найважливішим активом української стратегії війни на виснаження, і цей актив, вважає Коваленко, здатний завдати російському мобілізаційному потенціалу критичної шкоди.

В тему: Чорна скринька Пандори: головні тренди та ризики 2026 року

І навпаки, без бою віддаючи цей плацдарм в руки противника, Україна фактично дозволить Путіну зберегти близько 400–600 тис. військовослужбовців (ймовірні втрати в ході штурму «поясу фортець» протягом 12–18 місяців), які можуть бути задіяні згодом для подальшого просування російської армії вглиб України. Зробити такий крок — все одно що повернути кілеру загублений ним і підібраний потенційною жертвою пістолет в надії, що жест доброї волі виправить негідника.

Такий погляд на витрати подальшого російського наступу на Донбасі має під собою і економічне обґрунтування. Слід враховувати, що жива сила, яку Кремль не шкодує заради просування вперед, стала останнім часом одним з найдорожчих ресурсів війни. Щоб підтримувати необхідний рівень набору контрактників і виводити в нуль баланс чисельності російського угруповання, Москві доводиться не тільки щедро оплачувати перебування в військах, поранення і загибель військовослужбовців, але і постійно збільшувати суми бонусних авансових виплат новим контрактникам.

За підрахунками Re: Russia, з червня 2025 року ціна ефективної виплати при укладенні контракту на війну зросла майже на півмільйона рублів і досягла 2 млн 430 тис. (нашу методологію розрахунку ефективного контракту та її обґрунтування див. у Додатку до цього тексту, там же — таблиця з даними по регіонах-лідерах за величиною одноразової виплати).

В цілому, за розрахунками, з середини 2023-го по середину 2024 року загальні витрати російської влади на живу силу угруповання, що воює в Україні, склали близько 3 трлн рублі, у першій половині 2025 року її «ціна» зросла до 4 трлн у розрахунку на рік.

У цих розрахунках ми виходимо з консервативної оцінки чисельності російського угруповання в Україні в 600 тис. осіб (хоча главком ЗСУ Олександр Сирський називав цифру 712 тис., у базовому розрахунку ми орієнтуємося на використану раніше оцінку чисельності), а також з оцінки британського Міноборони втрат російської армії вбитими і пораненими в 2025 році в 415 тис. осіб.

Що стосується російських летальних втрат, то, на думку аналітиків, їх частка останнім часом різко зросла. Український фонд «Вернись живим» , який веде підрахунок російських втрат на основі даних підрозділів ЗСУ, вважає, що частка загиблих у втратах російської армії збільшилася з приблизно 30% навесні 2024 року до 56% наприкінці 2025-го.

Читайте також: Позиційне пекло 2026: чому за чотири роки великої війни маневр помер, а дрон став богом

Це пов'язано з тим, що два роки тому втрати в основному завдавала артилерія, а тепер це роблять дрони, які на відміну від осколків снарядів б'ють прицільно і частіше з летальних наслідками. Дрони також ускладнюють евакуацію поранених з поля бою, а тактика інфільтрації, яку російська армія активно використовує з літа, взагалі не передбачає можливості евакуювати поранених, які просочилися на українську сторону лінії фронту.

Проект «Медіазони»–Бі-бі-сі зібрав відомості про 75 тис. загиблих протягом 2024 року (дані за 2025 рік поки що вкрай неповні), при цьому повнота даних проекту оцінюється в 50–60% від фактичних втрат. Загальні втрати 2025 року — лише трохи нижчі, ніж у попередньому році (за даними британського Міністерства оборони), а частка летальних випадків — вища.

Це дає орієнтовний діапазон 125–170 тис. загиблих. Ми зберігаємо консервативний розрахунковий рівень летальних втрат 30% (тобто 130 тис. осіб на рік), вважаючи, що російська влада може ухилятися від визнання загиблими зниклих безвісти або затягувати виплати. Ми також виходимо з того, що за вбитого військовослужбовця російська влада виплачує близько 15 млн рублів, орієнтовні виплати за ранги ми розраховуємо за спеціальною формулою і приймаємо середню суму грошового забезпечення з урахуванням надбавок і виплат за 220 тис. рублів на місяць.

В результаті, виходячи з поточних цін на «живих і мертвих» та їх чисельності, в розрахунку на  рік утримання особового складу воюючої російської угруповання має обходитися російській владі орієнтовно в 5,1 трлн рублів. Вражаюче, але ця сума еквівалентна 90% дефіциту федерального бюджету в 2025 році (5,65 трлн рублів).

Якщо ж розрахувати витрати на угруповання в 700 тис., то ми отримаємо суму, практично рівну розміру бюджетного дефіциту (5,4 трлн). Виплати контрактникам з регіональних бюджетів повинні скласти, згідно з нашими розрахунками, 1 трлн рублів — це дві третини сукупного дефіциту регіональних бюджетів (1,5 трлн). 

Читайте також:  Про перспективи зимово-весняної наступальної кампанії рашистів у 2026 році

Загальні витрати на активний наступ протягом року

Найбільша частка витрат припадає на виплати за вбитих — 38%, близько третини — на грошове забезпечення і 20% — на регіональні виплати за підписання контракту. У разі, якщо військові дії будуть зупинені в результаті підписання угоди з Україною, угруповання навряд чи буде розпущене — швидше за все, на її основі буде створена нова професійна армія. Тому ми вважаємо, що зупинка військових дій вивільнить близько 4 трлн рублів у російському консолідованому бюджеті і суттєво пом'якшить насувається на Кремль у зв'язку з падінням цін на нафту бюджетна криза.

Читайте також: Міфи про «диво-зброю» та реальність російського ВПК: де закінчується фізика і починається пропаганда

Таким чином, якщо за підтримки Дональда Трампа Володимиру Путіну вдасться без бою отримати північний Донбас, це буде колосальний успіх. В результаті він усуне на шляху своєї армії потужну військову перешкоду, збереже велике боєздатне угруповання для продовження військових дій у майбутньому і вивільнить значну частину своїх ресурсів для фінансування військових витрат. шляху своєї армії потужну військову перешкоду, збереже велике боєздатне угруповання для продовження військових дій у майбутньому і вивільнить значну суму коштів, яка полегшить завдання збереження стабільності режиму в умовах різкого погіршення економічної ситуації.

Якщо ж угода зірветься, то новий рік бойових дій стане, безумовно, важким випробуванням для обох сторін. Гостра нестача живої сили на боці України, дезертирство, зруйнована енергетика, що породжує ланцюгову реакцію економічних проблем, продовжать підточувати український фронт. Однак, на відміну від двох попередніх років відносного комфорту, російська сторона тепер також опиниться в  суворих лещатах скорочення економічних ресурсів, з одного боку, і наростаючого валу втрат живої сили перед обличчям «поясу фортець» — з іншого. 

Читайте також: Погляд «з поля» війни: Майкл Кофман про логіку виснаження та приховані загрози 2026 року

Підсумовуючи: 2026 рік стане роком жорсткого випробування для обох сторін. Україна бореться з дефіцитом людей та енергетичним колапсом, але Росія вперше за час вторгнення опиняється в лещатах між вичерпанням грошей та валом трупів перед «поясом фортець». У цій грі на виснаження перемагає не той, хто голосніше кричить про перемогу в соцмережах, а той, чия економіка витримає ціну кожного пострілу. І поки що північний Донбас залишається найдорожчим «рахунком», який Путін ніяк не може оплатити.

—

За матеріалами аналізу Re:Russia

Читайте також: 

• Як український дроновий фронт став системним фактором у війні з рашистами
• Українські ракети «Фламінго» летять до Криму тестувати знищувати окупантів
• Тривожні тенденції на фронті: рашисти дедалі швидше сунуть, мінімізуючи втрати 
• 82 кілометри до біди: Що станеться, якщо здати рашистам Донецьку область?
• Війна дронів та адаптацій. Аналіз поточної ситуації на фронті: звіт воєнного аналітика Майкла Кофмана
• Що по версії західних аналітиків треба зробити Україні та Заходу щоб успішно протистояти рашистам у 2025 році
• Як деградація путінської армії допомагає українцям її знищувати