«Царський комфорт» під час блекауту: путівник маєтками хитрованів, які не втратили хапального інстинкту під час війни

|
Версия для печатиВерсия для печати
Фото:

Тут не обговорюють ціну бронежилетів чи дефіцит енергосистеми — тут дискутують, чи достатньо мармуру у винному погребі за 15 мільйонів доларів і чи не занадто голосно шумлять сосни у Ворзелі. Журналісти редакції розслідувань Суспільного зазирнули за високі паркани Козина та Печерська, щоб виставити на світло боже тих, хто намагається продати свої золоті клітки, поки «естетика втікачів» ще в ціні. Пропонуємо вам захопливу екскурсію світом людей, чиї амбіції значно переважають їхню совість.

Ворзельська скромність за ціною бюджету невеликого міста

Почнемо наш хіт-парад з абсолютного лідера — маєтку у Ворзелі, за який просять якихось 15 мільйонів доларів. Мабуть, власники вважають, що свіже повітря під Києвом після деокупації стало цілющим настільки, що додає до ціни пару-трійку нулів. На трьох гектарах розкинулися три житлові будинки, де можна не просто жити, а заснувати власну мікродержаву з власною винницею та кінотеатром.

Головний будинок. Фото з оголошення на dom.ria.com

Головний будинок. Фото з оголошення на dom.ria.com

В оголошенні з любов'ю описують «оригінальні стилі» та «затишну атмосферу», забуваючи додати, що за ці кошти можна купити невеликий флот морських дронів.

Хто ж ці щасливі власники, що так втомилися від розкоші? Це Людмила Євдокимова, дружина покійного юриста-політика Валерія Євдокимова, та компанія з загадковою назвою «МЮРС». Цікаво, що нинішнім власником цієї фірми є Валерій Міщенко, людина, чиї бізнес-зв'язки тягнуться до самого Віктора Медведчука.

Бізнес-зв’язки Валерія Міщенка. Скриншот із відеорозслідування Bihus.info

Бізнес-зв’язки Валерія Міщенка. Скриншот із відеорозслідування Bihus.info

Виявляється, поки кум Путіна роздумував про долю України в СІЗО, його партнери спокійно володіли частками в компаніях, які мали б бути під арештом. Але Ворзель — місце магічне: тут і арешти зникають, і ціни на нерухомість ростуть пропорційно до цинізму власників.

Печерський дзен та акордеонні мільйони

Якщо Ворзель для вас — це занадто далеко, ласкаво просимо в центр Києва. На Печерську, поруч із Ботанічним садом, за 9 мільйонів доларів продається резиденція, де кожен квадратний метр просто кричить про «авторський дизайн». Тут є все для витонченого життя: музична кімната-студія, серверна для майнінгу чи зберігання компромату, а також цілий поверх для дітей та їхньої няні. Справжній рай для тих, хто хоче дивитися на Дніпро і не бачити черг за гуманітарною допомогою.

Фасад і центральний вхід до будинку. Фото з оголошення на dom.ria.com

Фасад і центральний вхід до будинку. Фото з оголошення на dom.ria.com

Власницею цього архітектурного виклику є Тетяна Недєльська-Табачник, дружина покійного Яна Табачника — того самого регіонала-акордеоніста, який так майстерно вмів грати на струнах душ української «еліти».

Ян Табачник і Тетяна Недєльська. УНІАН

Ян Табачник і Тетяна Недєльська. УНІАН

Схоже, музика таки приносить непогані дивіденди, якщо після років політичного забуття родина може дозволити собі виставити на продаж палац за ціною золотого злитка. Можливо, у вартість входить і «атмосфера епохи», коли Печерськ ділили виключно за принципом близькості до партійного квитка Партії регіонів.

Козинський причал для «унікальних» людей

Перемістимося в Козин — мекку українських скоробагатьків. Тут за 8,2 мільйона доларів пропонується маєток із прямим виходом до Дніпра та причалом довжиною в 30 метрів. Мабуть, щоб було зручно швартувати яхту в разі раптової евакуації. Власник, Сергій Коросташ, очевидно, дуже любить природу: на ділянці ростуть 250 туй і блакитні ялинки. В оголошенні наголошують на «максимальній приватності». І це зрозуміло — коли ти володієш компаніями у сфері нерухомості та маєш такі апетити, зайві очі сусідів-пенсіонерів точно не потрібні.

Фасад та одна з кімнат будинку. Фото з оголошення на dom.ria.com

Цей будинок — втілення класичного стилю, який у наших широтах часто плутають із несмаком. Мармурові басейни, бар та фітнес-зал створюють ідеальну ілюзію того, що війни не існує, а курс долара завжди лишається на позначці «нам вигідно». Козинські сосни бачили багато таких «господарів життя», але ціна у 8 мільйонів натякає на те, що власник сподівається знайти покупця з такою ж безмежною вірою в стабільність українського люксу.

Царський комфорт з душком Курченка

На тих же Печерських пагорбах за 7 мільйонів доларів продають «втілення досконалості». Три поверхи, зимовий сад і кришталеві люстри — повний набір для тих, хто відчуває в собі «блакитну кров». Власницею є Світлана Дубова, дружина Олександра Дубового, колишнього нардепа від «Батьківщини». Але найцікавіше тут не власники, а привиди минулого. Кажуть, раніше в цьому будинку мешкав «молодий та перспективний» олігарх Сергій Курченко, який так поспішав до Росії після Майдану, що забув забрати з собою «царський комфорт».

Внутрішній дворик та камінна зала будинку. Фото з оголошення на dom.ria.com

Дивовижно, як нерухомість в Україні переходить з рук у руки серед представників різних політичних таборів, зберігаючи при цьому свою ауру «недоторканості». Сьогодні ви в опозиції, завтра — власник будинку Курченка, а післязавтра намагаєтеся продати його за мільйони, поки ринок остаточно не загнувся. Це такий собі кругообіг бабла в українській природі, де головним добривом є державний бюджет і зв'язки у високих кабінетах.

Недобудований пам'ятник економічній думці Савицьких

Є в нашому списку і справжній ексклюзив — недобудована бетонна коробка на Печерську за 7 мільйонів доларів. За ці гроші ви отримуєте 4,5 тисячі квадратних метрів бетону та підземний паркінг на 30 машин. Мабуть, власник сподівався збудувати тут власне міністерство, але щось пішло не так. Власником є ТОВ «ХОЛДИНГ ПРО», яке належить родині Валентина Савицького — «заслуженого економіста», який, судячи з обсягів нерухомості, дуже добре знається на економії... державних коштів.

Родина Савицьких — це окрема глава в історії українського хитрованства. Вони продавали будинки Олегу Ляшку, володіють десятками квартир і при цьому формально залишаються в тіні. Продавати недобуд за 7 мільйонів під час війни — це або вища форма оптимізму, або просто нахабство людей, які звикли, що гроші приходять з повітря. Вид з тераси на Київ чудовий, але вид на реальність через призму такої ціни здається дуже викривленим.

Котеджні схеми та деснянські «реконструктори»

У Деснянському районі за 7 мільйонів доларів продають не просто будинок, а цілий закритий комплекс на березі Десенки. Тут є футбольне поле, пляжі та озеро для плавзасобів. Власник — компанія «Природопромбудсервіс», яка свого часу майстерно «реконструювала» старі будівлі на комунальній землі, перетворивши їх на елітні котеджі. Договір оренди землі місто не продовжило, але це не заважає власникам намагатися «втюхати» цей об’єкт як чудову інвестицію.

Інтер’єр одного з будинків. Фото з оголошення на dom.ria.com

Це класична схема: беремо шматок міської землі під виглядом рекреації, будуємо там приватне містечко, а потім, коли пахне смаженим, виставляємо на продаж за мільйони. Ігор Немировський та його партнери, схоже, вірять, що покупець на такий «спірний люкс» знайдеться. Адже в Україні завжди знайдуться люди, готові платити за доступ до води, навіть якщо право на цей доступ тримається на чесному слові чиновника, який забув перевірити документи.

Одеські «королі» та розумні будинки для майнерів

Не забули ми і про Одесу. У «Королівських садах» на Французькому бульварі за 7 мільйонів доларів можна купити три поверхи пафосу з видом на Чорне море. Це спадок Аднана Ківана, одного з найбагатших інвесторів, який забудував Одесу так, що море тепер видно тільки з терас за 7 мільйонів. Цікаво, що земля під маєтками належить місту, але орендує її кооператив «королів». Справжній феодалізм у сучасному виконанні, де кожен «барон» має свій басейн і цілодобову охорону від «простих смертних».

Двір та фасад будинку. Фото з оголошення на dom.ria.com

А для тих, хто любить технології, у Гнідині за 5 мільйонів пропонують «розумний будинок» Олександра Івшина. Тут є все: сонячні панелі, дизель-генератори та навіть повноцінне укриття-ігрова кімната. Власник займається «обробкою даних», і, судячи з маєтку, ці дані дуже дорогі. Це будинок для тих, хто хоче перечекати блекаут у максимальному комфорті, поки решта країни шукає, де зарядити павербанк. Власне, це і є головним трендом ринку нерухомості 2026: продати те, що нажито «непосильною працею», поки ще працює інтернет і є кому купувати.

Ринок, що завмер в очікуванні на чергового дивака

Завершуючи наш огляд, варто зазначити: ринок елітної нерухомості в Україні зараз нагадує покинутий музей воскових фігур. Власники, які сидять за кордоном, все ще марять довоєнними цінами і відмовляються від знижок, сподіваючись на «інвесторів-самогубців». Але, як кажуть фахівці, якщо раніше укладали шість угод на місяць, то тепер — одну на два місяці. Хапуги-хитровани опинилися в ситуації, коли їхні золоті унітази нікому не потрібні навіть з великим дисконтом.

Ці маєтки — це не просто нерухомість. Це пам'ятники епосі корупції, кумівства та безкарності. Продавати їх за 15 мільйонів під час війни — це як намагатися продати лід ескімосам. Але наші герої не здаються. Вони чекають, що завтра знову «буде свято» і прийде новий покупець, який не запитає про походження капіталу. Проте реальність така, що ці палаци все частіше стають лише декораціями для розслідувань, а не місцем для щасливого життя.

Стаття підготовлена на основі аналізу відкритих даних та розслідування Ігоря Ющенка для Суспільного. Всі персонажі реальні, їхні статки — теж. 

 «Аргумент»


В тему:


Читайте «Аргумент» в Facebook и Twitter

Если вы заметили ошибку, выделите ее мышкой и нажмите Ctrl+Enter.

Система Orphus

Підписка на канал

Новини партнерів

Реклама

© 2011 «АРГУМЕНТ»
Републікація матеріалів: для інтернет-видань обов'язковим є пряме гіперпосилання, для друкованих видань – за запитом через електронну пошту.Посилання або гіперпосилання повинні бути розташовані при використанні тексту - на початку використовуваної інформації, при використанні графічної інформації - безпосередньо під об'єктом запозичення.. При републікації в електронних виданнях у кожному разі використання вставляти гіперпосилання на головну сторінку сайту argumentua.com та на сторінку розміщення відповідного матеріалу. За будь-якого використання матеріалів не допускається зміна оригінального тексту. Скорочення або перекомпонування частин матеріалу допускається, але тільки в тій мірі, якою це не призводить до спотворення його сенсу.
Редакція не несе відповідальності за достовірність рекламних оголошень, розміщених на сайті, а також за вміст веб-сайтів, на які дано гіперпосилання. 
Контакт:  [email protected]