Святині під прицілом «братів»: чому російська ракета влучила в серце Лаври і чому це не випадковість

Версия для печати

У ніч на 24 січня 2026 року російська армія вирішила вчергове продемонструвати свій специфічний рівень «духовності», надіславши партію ракет та дронів на територію Києво-Печерської лаври.

Поки кремлівська пропаганда продовжує мантру про захист православ’я, реальні вибухи нівечать пам’ятку, що входить до списку Світової спадщини ЮНЕСКО. Як повідомив у своєму інтерв'ю для DW генеральний директор заповідника Максим Остапенко, масштаби руйнувань набагато глибші за розбите скло, а ризики для тисячолітніх печер стають дедалі реальнішими.

Схоже, Москва вирішила відсвяткувати століття своєї деструктивної діяльності в Лаврі третім масштабним актом варварства.

Найбільше під час нічної атаки постраждала галерея, що веде до Дальніх печер. Це не просто перехід, а стратегічна артерія, що з’єднує наземний світ із однією з найсакральніших частин комплексу. Поруч розташований вхід до Варязьких печер — об’єкта, який виник ще у Х столітті, задовго до того, як на болотах навколо майбутньої Москви почали з’являтися перші ознаки цивілізації.

Саме ці стародавні конструкції зазнали потужного динамічного удару. Чому вибухова хвиля вирішила піти саме такою траєкторією — питання до фізиків, але результат очевидний: шлях до святих мощів тепер поцяткований тріщинами.

Прихована загроза конструкціям

Пошкодження в Києво-Печерській лаври внаслідок повітряної атаки РФ / Фото: Yurii Kohanov/The National preserve "Kyiv-Pechersk lavra"

Перші повідомлення про «вибиті вікна» виявилися лише верхівкою айсберга. Основна проблема полягає в тому, що вибухова хвиля спричинила поздовжні тріщини по всій довжині галереї. Старе дерево та цегла, які пережили століття, отримали критичне навантаження.

Максим Остапенко наголошує, що візуальна фіксація пошкоджень — це лише початок. Попереду тривале обстеження архітекторів, адже мова йде про порушення цілісності самої структури будівлі. Коли штукатурка обсипається не від вологи, а від удару ракети, це свідчить про глибокі внутрішні деформації, які можуть призвести до обвалів у майбутньому.

Окремий привід для хвилювання — самі підземні лабіринти. Хоча візуально мощі святих не постраждали, сейсмічний вплив вибухів на зсувонебезпечні київські схили передбачити важко. Лавра стоїть на масивних конструкціях, вага яких у поєднанні з вібраціями від ракет створює ефект сповільненої бомби.

Особливого драматизму додає той факт, що в момент атаки система сейсмічних датчиків була мертвою через відсутність електропостачання. Поки Україна намагається захистити світову спадщину, російські ракети не лише руйнують стіни, а й вимикають очі та вуха науковців, які стежать за станом печер.

Традиція руйнування: три привіти з Москви за 100 років

Максим Остапенко нагадує про історичну тяглість «братньої любові»: за останні сто років Лавра тричі зазнавала серйозних ушкоджень саме за наказами з Москви.

Перший акт варварства стався у 1918-1919 роках, коли більшовики обстрілювали Київ.

Другий — під час Другої світової війни, коли за наказом радянського командування було підірвано величний Успенський собор.

Нинішні події 2026 року — це третій акт тієї самої п’єси про знищення культурної ідентичності. Схоже, для російських лідерів, незалежно від століття та прапора, Лавра завжди була не духовним центром, а ціллю на мапі.

Іронія ситуації полягає в тому, що Росія досі залишається членом ЮНЕСКО — організації, яка покликана захищати те, що Кремль методично перетворює на щебінь. В Україні вже понад 1600 об’єктів культурної спадщини пошкоджено або знищено окупантами.

Перебування РФ у лавах ЮНЕСКО сьогодні виглядає як присутність палія у пожежній бригаді. Керівництво заповідника прямо ставить питання: чи може країна, яка системно нищить пам'ятки, бути частиною інституції, що їх захищає? Відповідь для України очевидна, але міжнародна бюрократія досі перебуває у стані «глибокої занепокоєності».

У конструкції галереї, що веде до Дальніх печер, після обстрілу РФ виникли поздовжні тріщини по всій довжині об'єкта / Фото: Yurii Kohanov/The National preserve "Kyiv-Pechersk lavra"

Евакуація культури та підземні сховища майбутнього

Захист експонатів у 2026 році — це виклик, який потребує мільйонних інвестицій. Генератори не рятують ікони та живопис, які потребують стабільної температури та вологості, а повне автономне живлення всієї Лаври — це мрія, що коштує мільйони євро.

Зараз частину цінностей рятують виставки за кордоном — у Литві та Великій Британії. Це і популяризація, і фізичне збереження предметів від російської шрапнелі. Проте про повну евакуацію мова не йде; Лавра має залишатися цілісною.

Наостанок, Максим Остапенко підіймає критично важливу тему: Україні потрібні підземні захищені сховища для музейних фондів національного значення. Ми маємо справу з ворогом, який не зупиниться перед жодною червоною лінією.

Якщо світ не хоче втратити тисячолітню історію Києва, він має не лише фіксувати тріщини у стінах, а й допомагати Україні створювати безпечну інфраструктуру для збереження пам’яток. Варварство ХХІ століття вимагає від нас бути сильнішими за радянські звички та сучасні ракети, адже наступного удару по печерах може не витримати навіть найміцніша давня кладка.

—

Оригінал: інтервʼю Максима Остапенка для Deutsche Welle

В тему: 

• Гундяєв снарядами вибиває своє мп з України
• Росія проти українців здійснює геноцид. Докази й аргументи
• «Православный коммунизм» в фашисткой России: кто стоит за спиной Путина
• Як російські попи разом із силовиками насильно депортують українців до росії що має ознаки геноциду
• Митрополит Олександр Драбинко: "Доки не позбудемося москальщини, не буде нічого людського"
• Чи існує змова між ОП та Новинським про захист московської церкви в Україні?
• Священики ПЦУ у заручниках окупантів
• Як бреше російська православна церква
• Злочинці в рясах з Московського патріархату: чи вб'є це УПЦ (МП)?
• Церковь врага: как УПЦ МП влияет на украинцев
• Що не так з росією?
• Несостоявшееся государство путина
• Кривавий московський звір: «Сам Сатана живе в моїй сраці»
• Спроби «відбілити звичайного росіянина» буде мати наслідком лише наступні війни
• Археология войны. Что останется после вторжения России в Украину?