Шпагат над прірвою: Марія Колесникова вирішила навчити ЄС любити білоруського диктатора який допомагає Путіну вбивати нас

Версия для печати

Головний посил Колесникової сьогодні звучить як витончений ультиматум: чим більше Європа ізолює Білорусь, тим ближче та опиняється в обіймах Кремля. Це відкриття, безумовно, претендує на Нобелівську премію з геополітики, якби не одна деталь — саме Лукашенко зробив усе, щоб ці обійми стали задушливими.

Проте Марія тепер вважає, що «Лукашенко — прагматична людина», яка «розуміє мову бізнесу».

Дивовижна метаморфоза: людина, яка провела роки в колонії, раптом виявила у свого ката підприємницьку жилку та закликала Брюссель почати торгівлю людьми в промислових масштабах.

Від розірваного паспорта до «кінематографічних моментів»

Особливо зворушливо в інтерв'ю виглядає переоцінка легендарного вчинку 2020 року. Тоді розірваний паспорт Колесникової став символом незламності. Сьогодні ж Марія називає це «кінематографічним моментом», додаючи, що політик має розділяти долю свого народу.

Цікаво, чи розділяла вона долю того народу, коли в одиночній камері по дві години на день займалася йогою та медіацією під звуки Стінга? Сама Колесникова відмовляється обговорювати «важкі» умови ув'язнення, риторично запитуючи: «Кому це допоможе?». Справді, кому допоможе правда про тортури в білоруських тюрмах, коли на кону стоїть велика угода про «зближення»?

Марія щиро дивується, чому Європа не почала розмовляти з Лукашенком раніше за Дональда Трампа. Вона апелює до «європейського менталітету» та згадує часи, коли Білорусь була лідером за кількістю шенгенських віз.

Схоже, уявлення про майбутнє країни у пані Колесникової тепер обмежується можливістю білорусів знову закуповуватися в польських супермаркетах, поки режим продовжує «прагматично» торгувати рештою політв'язнів як заставним майном.

Читайте також: "Лукашенко боягузливіший за Януковича": Активіст Євген Афнагель — про помилки протестів-2020 та спільну перемогу

Холодний душ від «старої гвардії»

Реакція білоруської опозиції в еміграції на цей дипломатичний десант була миттєвою та нещадною. Олександр Федута, який сам щойно вийшов із в’язниці в тому ж «пакеті 123-х», порадив Марії «повернутися на місяць» і не вчити життя тих, хто вже неодноразово наступав на ці граблі.

Політтехнолог справедливо зауважує, що пропонувати переговори людині, яка на 100% контролює «ринок репресій», — це лише стимулювати диктатора набирати новий «товар» для наступних торгів. Адже якщо санкції знімають за звільнення ста в’язнів, то ніщо не заважає завтра посадити ще тисячу, щоб знову мати предмет для бізнесу.

Ігор Лосик, чия доля була значно трагічнішою, нагадує про коротку пам’ять нових «прагматиків». У 2020 році Лукашенко теж обіймався з Помпео, а за пів року в Мінську вже вибухали гранати. Стратегія Колесникової про «підготовку ґрунту» виглядає як спроба виростити квіти на мінному полі, де саперами призначили самих жертв режиму. Пора вже усвідомити, що диктатор розуміє лише мову сили, а будь-які спроби задобрити його сприймаються як слабкість, що лише розпалює апетит тирана.

Троянський кінь у білих рукавичках?

Заяви Колесникової докорінно суперечать офіційній позиції європейських лідерів та Світлани Тихановської. Європа намагається підтримувати демократичні сили та ізолювати режим, тоді як Марія пропонує стати мостом для Лукашенка. Це породжує незручне запитання: чи не став цей «гуманітарний жест» диктатора початком великої спецоперації з розмивання санкційного фронту?

Випускаючи впізнаваних лідерів і дозволяючи їм говорити про «діалог», Лукашенко отримує ідеальних лобістів, які мають моральне право виправдовувати співпрацю з вбивцями під соусом «порятунку людей».

Реакція білоруської опозиції в еміграції на цей дипломатичний десант була миттєвою та нещадною. Олександр Федута, літературознавець і політтехнолог, який сам щойно вийшов із в’язниці в тому ж «пакеті 123-х», не став підбирати дипломатичних виразів у своєму Facebook.

Олександр Федута / фото з його сторінки у Facebook

Його вердикт виявився вкрай іронічним:

«Машенька, або поверніться на Місяць, або не вчіть жити тих, хто вже втомився набивати шишки від чергового "наступу на граблі"».

Федута справедливо зауважив, що йому стає просто шкода Колесникову, яка, здається, зовсім забула історію попередніх спроб такого торгу.

Розвиваючи думку, Федута провів блискучу аналогію між Лукашенком і Трампом у контексті санкцій. Якщо Дональд Трамп майстерно торгує санкціями, оскільки володіє «блокуючим пакетом» цього ринку майже в усьому світі, то Лукашенко діє в іншій ніші. Він одноосібно контролює «ринок репресій» у Білорусі.

Коли людина має стовідсотковий контроль над таким специфічним ринком, вона переймається лише одним: щоб у неї завжди був у наявності «товар», на який є попит на Заході. У перекладі з цинічної на людську: Лукашенко зацікавлений у тому, щоб білоруські тюрми ніколи не порожніли, адже політв'язні — це його єдина конвертована валюта у відносинах з Європою.

Спроби подібної торгівлі вже неодноразово закінчувалися домовленостями, але результат завжди був однаковим. Як підкреслює Федута, за кілька років після чергового «потепління» репресії відновлювалися з новою силою. Диктатор просто набирав нову партію «живого товару», щоб вициганити наступні поступки, адже механізм репресій залишався незмінним і підпорядкованим лише одній волі. Стратегія Колесникової, таким чином, виглядає не як шлях до миру, а як інвестиція в нескінченний цикл катувань.

Як влучно зазначив голова BelAid Андрій Стрижак, чим менше в агресорів (Мінська та Москви) буде коштів завдяки санкціям, тим швидше закінчиться війна. І чим довше Марія закликає до сближення з союзником Путіна, тим ближчою стає перспектива того, що їй доведеться шукати бомбосховище вже під Берліном. Політика — це не тільки йога в камері, це розуміння того, що кожен цент, зароблений «прагматичним» диктатором, витрачається на нові автозаки та ракети.

Юлія Володимирівна Тимошенко свого часу теж виходила з в'язниці на інвалідному візку, щоб згодом знову повернутися у велику гру. Марія Колесникова обрала інший шлях — шлях «адвоката диявола», який вірить, що з вовком можна домовитися про вегетаріанство. Питання лише в тому, хто в цій грі насправді є прагматиком, а хто — лише зручним інструментом у руках старого маніпулятора, який знову обіграв усіх, просто відкривши двері камери.

— 

Світлана Гринько для «Аргумент»

Читайте також:  

• «Офіс Тихановської причетний до поразки»: екс-політв’язень Дмитро Козлов — про жахи «лукашизму» та кризу опозиції
• Павло Сєверинець: «Зміни в Білорусі можуть бути блискавичними, але через втручання Росії — непередбачуваними»
• Менеджмент хаосу та «двісті тисяч у повітрі»: чому білоруська опозиція застрягла у власному безсиллі
• «Якщо полонений не може сказати двох слів білоруською — ставте до стінки, це москаль». Інтерв'ю з членом НВР «Вільна Білорусь»
• Торгівля людьми в обмін на калій: Чи справді Лукашенко готовий до діалогу із Заходом?