Що означає для жертв рашистів у Бучі 30 років очікування на справедливість у Сребрениці

Версия для печати

Щороку Нермин Чатич приїжджає до Боснії зі свого дому у Швеції, щоб відчинити старий родинний будинок, який тепер стоїть порожнім. Він чекає вже три десятиліття, щоб знайти останки свого брата. Його мати провела решту життя, намагаючись їх відшукати, але померла, так і не отримавши відповіді.

«Скільки може тривати надія? Я боюся, що втрачу її, перш ніж піду в інший світ», – розповів він Балканській службі Радіо Свобода.

Ні тіла. Ні справедливості. Ні спокою.

Це історія, яку переживає Нермин Чатич і тисячі інших родин у Боснії вже 30 років після того, як боснійсько-сербські сили вбили понад 8 000 боснійських мусульманських чоловіків і хлопців у місті Сребрениця – єдиному випадку, офіційно визнаному геноцидом у Європі після Другої світової війни.

 Масштаб і жорстокість вбивств у Сребрениці в липні 1995 року в анклаві під контролем боснійських мусульман, куди десятки тисяч людей втекли від боснійсько-сербських військ у пошуках безпеки, шокували світ. Це зрештою призвело до кількох гучних вироків у Міжнародному кримінальному трибуналі по колишній Югославії (МКТЮ), також відомому як Гаазький трибунал.

Читайте також: Сребрениця: геноцид, який не вдалося ні приховати ні повністю засудити

Серед засуджених був і боснійсько-сербський воєначальник Ратко Младич, якого у 2017 році визнали винним у воєнних злочинах, злочинах проти людяності та геноциді й засудили до довічного ув’язнення.

Хайра Чатич, яка втратила чоловіка й сина під час масового вбивства в Сребрениці у 1995 році, на тлі фотографій загиблих і зниклих безвісти

Але це була лише верхівка айсберга.

І коли світ відзначає 30-ту річницю різанини у Сребрениці, ті, хто працював над притягненням винних до відповідальності, кажуть: є багато уроків, які слід засвоїти.

Уроків, які необхідно вивчити, аби здійснити правосуддя для родин жертв Сребрениці – і в майбутньому для тих, хто постраждав у таких країнах, як Україна, яка вже понад три роки протистоїть вторгненню російських військ і стала свідком численних звірств.

Читайте також: Геноцид у Сребрениці: російське повторення злочинів та прецедент правосуддя

«Справедливості не було досягнуто належним чином» 

«Дуже мало людей [у Боснії] були задоволені судовою системою», – сказала Жанін Ді Джованні, директорка організації The Reckoning Project, яка об'єднує журналістів і юристів для збору доказів і притягнення воєнних злочинців до відповідальності.

«Ті, хто безпосередньо вбивав, закопував тіла, ґвалтував, руйнував життя та сім’ї, розривав на частини суспільство Сребрениці, – більшість із них досі ходять на свободі», – сказала вона в інтерв’ю Радіо Свобода.

Загалом Гаазький трибунал засудив 18 осіб – п’ятеро з них отримали довічні терміни – за геноцид та інші злочини, скоєні в Сребрениці.

Джеффрі Найс, який очолював обвинувачення проти колишнього лідера Югославії Слободана Мілошевича в Гаазі, також вважає, що судовий процес не виправдав очікувань.

Британський прокурор Джеффрі Найс під час інтерв’ю у своєму офісі в Лондоні

«Я думаю, що загалом можна дійти висновку, що справедливості або не було досягнуто, або її не було досягнуто належним чином», – сказав він в інтерв’ю Радіо Свобода.

«Історія, ймовірно, не оцінить цей процес поблажливо, але може поставитися до нього з розумінням. Обидва трибунали – по Руанді та по колишній Югославії – були абсолютно новими, без жодного прецеденту».

Читайте також: Дослідник геноциду боснійців: «Довести злочини росіян буде легше, ніж злочини сербів»

Чи зможе Міжнародний кримінальний суд змінити ситуацію?

Ситуація сьогодні інша: у 2002 році був створений Міжнародний кримінальний суд (МКС) як постійний орган на зміну ad hoc трибуналам.

Він також, здається, налаштований продемонструвати свою силу, висуваючи обвинувачення у воєнних злочинах проти президента Росії Володимира Путіна та прем’єр-міністра Ізраїлю Беньяміна Нетаньягу.

Але Найс скептично ставиться до того, що це коли-небудь призведе до обвинувальних вироків, стверджуючи, що конфлікти в Україні та Газі, ймовірно, завершаться політичними угодами.

«Урегулювання майже напевно включатиме, як перший пункт, що президента Путіна або прем’єр-міністра Нетаньягу не будуть судити за будь-які звинувачення», – сказав він.

Найс додав, що жорстка критика МКС з боку адміністрації Трампа також може послабити його здатність функціонувати – і що набагато кращим підходом було б зосередитись на використанні національних судів.

Боснійська мусульманка біля надгробного каменю у Меморіалі геноциду в Сребрениці, Поточари, Боснія і Герцеговина

Насправді боснійські суди винесли більше вироків за геноцид та інші злочини у Сребрениці, ніж Гаазький трибунал. Наразі вони засудили 27 колишніх членів боснійсько-сербських сил за злочини, скоєні в Сребрениці, у тому числі 14 – за геноцид.

Ді Джованні, яка працювала журналісткою у Сребрениці під час геноциду, погоджується, що національні суди можуть відігравати ключову роль.

«Україна інша, бо, перш за все, в Україні є досить потужна судова система, – сказала вона. – Місцеві суди в Україні, ймовірно, сильніші через федеральний устрій Боснії після війни. Тобто, у Боснії – одна з найменш дієвіших систем у світі».

Українська влада заявляє, що висунула 679 обвинувачень у воєнних злочинах і винесла 188 вироків.

Ця робота отримала підтримку завдяки досвіду та експертизі, здобутим у міжнародних установах, як-от МКС. «Багато прокурорів, які сьогодні працюють в Україні, брали участь у міжнародному правосудді в Камбоджі та Сьєрра-Леоне. За 30 років після Сребрениці ми багато чого навчилися», – сказала Ді Джованні.

 Читайте також: Про нові дані щодо жертв серед мирного населення у Бучі під час російської окупації 

Що дає надію

Ще одним важливим здобутком за цей час стало застосування універсальної юрисдикції, коли злочини, скоєні в одній країні, розглядаються в судах іншої.

У червні 2025 року німецький суд засудив сирійського лікаря Алаа Мусу до довічного ув’язнення за тортури в’язнів під режимом президента Башара Асада. 

У квітні організація Ді Джованні The Reckoning Project допомогла українцю пред’явити звинувачення у аргентинському суді проти ідентифікованих та неідентифікованих росіян за його катування.

Вона зазначила, що головним уроком стало важливість раннього збору доказів – і саме це вже робиться в Україні.

«Ми збираємо докази воєнних злочинів, поки війна ще триває.

Це дуже відрізняється від 1995 року… Тоді свідчення брали лише після завершення війни».

Це – дає надію на справедливість у таких місцях, як Буча в Україні, де, за даними правоохоронців, свідків, розслідувачів, російські війська вбили сотні мирних жителів. Україна звернулася до МКС з проханням розслідувати підозрювані воєнні злочини.

Читайте також: Російське звірство: від Саліни до Бучі

Понівечені рештки російської військової техніки на дорозі в місті Буча, неподалік Києва, 1 березня 2022 року

Але, ймовірно, це вже запізно для Нермина Чатича у Сребрениці.

Його брат Ніхад «Ніно» Чатич був журналістом і зробив останній репортаж зі Сребрениці перед тим, як місто було захоплене боснійсько-сербськими військами.

«Сребрениця перетворюється на найбільшу бійню. До лікарні постійно прибувають поранені й загиблі, – сказав він у своєму останньому репортажі перед зникненням. – Чи є у світі хтось, хто може прийти і побачити трагедію, що розгортається у Сребрениці, і її людей?»

«Ніно» приєднався до тисяч, які тікали в гори, сподіваючись дістатися безпеки за майже 100 кілометрів, але його вже ніколи не бачили.

Через тридцять років 11 липня у Сребрениці поховають ще сім тіл.

Родини приблизно 1 200 жертв Сребрениці, чиї тіла досі не знайдені, продовжують шукати справедливості. Так само, як і Нермин Чатич.

Більш ніж за тисячу кілометрів на схід українці дивляться на це і замислюються, чи вдасться їм уникнути такої ж долі.

—

Рей Ферлонґ, опубліковано у виданні Радіо Свобода

В тему:

• Про наявний геноцид українського народу з боку фашистської Росії
• Росія порушує майже всі закони та звичаї війни
• Рассказ свидетеля казней жителей Бучи в оккупации: «Стреляли либо в затылок, либо в сердце»
• Звірства російських загарбників в Україні: ґвалтування, вбивства, знущання
• Воєнні злочини Росія проти дітей України 
• Путін давно мріяв про світ без українців. Світ дослухався? Тепер ми бачимо, що це означає
• «Тепер ви вірите, що це не просто війна, а геноцид?»
• Почему россия это государство-террорист: страшные кадры из под Киева, откуда бежала армия путина (+18)
• Увидит ли мир на скамье подсудимых Гаагского трибунала путина?