Прапор із дванадцятьма зірками: Ібрагім Яганов про боротьбу за незалежну Черкесію та «імперські амбіції» російської опозиції

Версия для печати

Повномасштабна війна Росії проти України стала каталізатором національно-визвольних рухів усередині самої РФ. Черкеський народ, який пережив одну з найстрашніших трагедій у світовій історії, знову заявляє про своє право на самовизначення.

Історичний контекст: Черкесія (історична назва — країна Адиге) була незалежною державою на північному заході Кавказу до середини XIX століття. Після завершення Російсько-Кавказької війни у 1864 році Російська імперія вчинила геноцид черкеського народу: понад 90% населення було фізично знищено або депортовано до Османської імперії (так зване мухаджирство). Сьогодні адиги (черкеси) розділені на історичній батьківщині між трьома суб’єктами РФ (Адигея, Кабардино-Балкарія, Карачаєво-Черкесія), а понад 5 мільйонів їхніх нащадків проживають у Туреччині, країнах Близького Сходу та ЄС.

Ібрагім Яганов — відомий громадський діяч, один із лідерів черкеського національного руху та прихильник повної незалежності Черкесії — розповідає про вплив російських спецслужб на діаспору, ставлення до російських лібералів та нову генерацію кавказької молоді, яка не бажає жити в «імперському стійлі».

— Вітаю, пане Ібрагіме. Як ви оцінюєте реальну підтримку черкеського національного руху за кордоном, зокрема в Туреччині та країнах ЄС?

— Добрий день. У Туреччині наразі проживає близько п’яти мільйонів черкесів. Вони зберігають рідну мову та суворо дотримуються «Хабзе» — нашого традиційного етичного кодексу та зводу неписаних законів. У цій величезній спільноті пам'ять про коріння залишається надзвичайно міцною, а ідея повернення на історичну батьківщину — живою та актуальною. Водночас ми маємо розуміти, що сучасна Черкесія (на територіях, що нині підконтрольні РФ) не готова до масової репатріації через політичні та економічні обмеження, накладені Кремлем.

На початку 1990-х років, після розпаду СРСР, ми бачили першу хвилю репатріації. Багато хто щиро повірив, що Росія може стати демократичною країною. Однак на початку 2000-х ситуація кардинально змінилася: значну частину тих, хто повернувся, почали системно витісняти, позбавляти бізнесу, а декого взагалі депортували під маркою «боротьби з турецьким впливом». Попри цей негативний досвід, бажання повернутися серед діаспори не зникло — люди продовжують підтримувати національний рух, розуміючи, що ключ до повернення лежить через відновлення нашої державності.

— Які організації, за вашими даними, фінансуються або контролюються Росією для внесення розколу в черкеський рух?

— Головним інструментом впливу Москви є Міжнародна черкеська асоціація (МЧА), штаб-квартира якої розташована в Нальчику. На моє глибоке переконання, ця структура перебуває під жорстким контролем російських спецслужб. Її завдання — створювати ілюзію єдності черкеського світу під егідою Росії та блокувати будь-які ініціативи, спрямовані на реальну незалежність чи визнання геноциду 1864 року.

Читайте також: Диктатури в стані розпаду: порожнеча в Білорусі та мрії про незалежність Башкортостану

— Чи має черкеський рух взаємодію з російською опозицією, яка зараз перебуває у вигнанні?

— Ні, системних відносин немає, і це принципова позиція. На мою думку, російська ліберальна опозиція досі не позбулася імперських амбіцій. Такі структури, як «Антивоєнний комітет» чи ФБК, під гаслами демократизації та зміни персоналій при владі прагнуть лише модернізувати імперію, але зберегти її цілісність. Яскравий приклад — так звана «Берлінська декларація». У ній відсутній пункт про право народів на самовизначення. Російські ліберали бачать нас частиною своєї «прекрасної Росії майбутнього», а ми хочемо бачити свою країну — Черкесію — незалежною. Саме тому національні рухи Кавказу не підтримали їхні ініціативи.

— Наскільки ідея незалежності або розширеної автономії підтримується серед черкесів, які наразі проживають у РФ?

— Переважна більшість, і особливо молодь, підтримує саме ідею незалежності. Росія намагалася «приборкати» нас через формальну автономію: у трьох республіках існують власні державні прапори, проте вони фактично ігноруються центральною владою і сприймаються як декорація. Натомість серед молоді неймовірно популярним став наш національний символ — зелений прапор із трьома стрілами та дванадцятьма зірками. Це символ нашої єдності та боротьби за волю. Молоде покоління більше не вірить обіцянкам Москви про «федералізм».

— Як складаються відносини між різними черкеськими організаціями в діаспорі та безпосередньо на Кавказі? Чи існують платформи для координації дій?

— Зараз існує кілька платформ, які відкрито виступають за незалежність Черкесії. Важливо, що вони є абсолютно автономними: фінансуються за рахунок членських внесків та власних ресурсів учасників. За належної організаційної роботи та міжнародної підтримки кожна з цих структур здатна стати ядром для об’єднання всіх сил, що борються проти російської окупації.

Читайте також: «Те, що росіяни коять в Україні, вони відпрацювали в Чечні». Майрбек Тарамов про анатомію російського терору

— Наскільки, на вашу думку, керівництво Федерації черкеських асоціацій у Туреччині (KAFFED) афілійоване з російською владою?

— Я вважаю, що KAFFED тривалий час перебуває під впливом російських структур саме через взаємодію з МЧА. Є вагомі підстави вважати, що частина керівництва цієї організації пов’язана з російськими інтересами. Це часто реалізується через бізнес-контакти в Москві та Сочі. На жаль, економічна залежність окремих функціонерів часто стає перешкодою для захисту національних інтересів усього народу.

— Тобто ви стверджуєте, що Росія використовує KAFFED як інструмент м’якої сили для впливу на діаспору?

— Безумовно. Через зв’язку KAFFED та МЧА формується вектор впливу на черкеську громаду в Туреччині. Російські куратори складають списки «небажаних осіб», яким закривають в’їзд на історичну батьківщину, збирають інформацію про активістів та ведуть пропагандистську роботу. Їхня мета — нав’язати діаспорі ідею, що єдиний шлях для черкесів — це «дружба з Росією» на умовах повної покори.

— Чи можливо в нинішніх умовах створити альтернативну структуру для координації діаспори, яка була б повністю незалежною від впливу Москви?

— Це не просто можливо, це життєво необхідно. Наразі триває активна підготовка до створення альтернативної міжнародної організації. Вона координуватиме зусилля всіх сил — як у діаспорі, так і на Кавказі — які ставлять за мету відновлення суверенітету Черкесії. Це буде структура нового типу, вільна від «агентів впливу» та корупційних зв’язків із метрополією.

Читайте також: Розпад імперії чи чергова імітація: що чекає на Росію та чому «ліберальний десант» у Європі викликає сумніви

— Як офіційна Анкара реагує на ці процеси та конфлікти всередині черкеських організацій у Туреччині?

— Турецька держава дотримується політики невтручання у внутрішні справи черкеської громади. Питання визнання геноциду черкеського народу на державному рівні також поки що не стоїть на порядку денному. На мою думку, Туреччина свідомо уникає цього, побоюючись гострої негативної реакції з боку Російської Федерації. Проте світ змінюється, і голос п’ятимільйонної діаспори з кожним роком звучить дедалі гучніше.

—

Розмовляв Валентин Деменко, лютий 2026 року

Читайте також: 

• Голоси Кавказу: ногайці прагнуть незалежності, а черкеси відновлюють історичну правду
• «Якщо полонений не може сказати двох слів білоруською — ставте до стінки, це москаль». Інтерв'ю з членом НВР «Вільна Білорусь» 
• Імперія тріщить по швах: від Бурятії до Пскова — голоси тих, хто готує життя після Росії
• Торгівля людьми в обмін на калій: Чи справді Лукашенко готовий до діалогу із Заходом?
• Аїда Абдрахманова: «Боротьба за незалежність Татарстану — це виклик самій природі російської імперії» 
• Лоботомія нації: чому інтелект став головним ворогом білоруського режиму
• "Лукашенко боягузливіший за Януковича": Активіст Євген Афнагель — про помилки протестів-2020 та спільну перемогу