Навіщо керівник УПЦ (МП) й досі Онуфрій молиться про прихильність Бога до ідеолога цієї жахливої війни

Версия для печати

Математика «руського міра» проста: священник поминає Онуфрія, Онуфрій — Кирила Гундяєва. Ланцюжок замикається в Москві. 25 січня 2026 року, Банчени: Онуфрій знову просить Бога за того, хто освячує ракети на наші голови. Це не «канони», це духовний Стокгольмський синдром на фоні сотень тисяч могил

Два московські Владіміри – Путін і Гундяєв (Патріарх Кирил) не тримають у руках збройного металу. Але ртуть їхніх наказів і «проповідей» фізично вбила вже сотні і сотні тисяч. Утім, нині у всіх храмах України, де богослужіння очолює керівник так званої «Української» Православної Церкви митрополит Онуфрій Березовський, звучить молитва за благословителя масових смертей: Онуфрій просить Бога, аби Господь пом’янув Кирила у своєму Царстві.

У Мережі є відеозапис богослужіння 25 січня 2026 р. в селі Банчени Чернівецької області – за участі очільника так званої «У»ПЦ митрополита Онуфрія Березовського. І там явно видно й чути те, що і так відомо, однак що адепти «У»ПЦ пробують маніпулятивно «заперечити».

Владика Онуфрій молиться про прихильність Бога до Патріарха Московського Кирила Гундяєва – благословителя, ідеолога цієї жахливої війни. Він робить це, називаючи ім'я Гундяєва у списку інших світових православних предстоятелів, а також архиєреїв України, які йому співслужать. Але при цьому не просить він у Бога про майбутнє Царство Небесне для Вселенського Патріарха Варфоломія, як і не просить цього для Александрійського Патріарха і Папи Феодора, Елладського (Грецького) Архиєпископа Єронима, Кіпрського Архиєпископа Георгія.

А чому власне? Бо їх не поминає в диптиху лише один з усіх предстоятелів автокефальних Православних Церков – той таки Гундяєв. Не поминає, бо Російська Православна Церква свого часу розірвала з ними євхаристійне спілкування – через визнання ними автокефалії українського православ'я, Православної Церкви України. І розірвала євхаристійне спілкування й онуфріївська «У»ПЦ – як частина Російської Церкви. От тому Онуфрій, поминаючи Кирила на майже п'ятому році повномасштабної війни Росії проти України, водночас не поминає Вселенського Патріарха і ще трьох авторитетних світових предстоятелів.

До речі, якщо вірити словам голови синодального відділу «У»ПЦ із зовнішніх церковних зв'язків митрополиту Чернівецькому і Буковинському Мелетію Єгоренку (а йому в цих питаннях треба вірити, бо він – речник офіційної позиції «У»ПЦ на міжнародному рівні), поминаючи Кирила в диптиху владика Онуфрій, вінчає цим ланцюжок єрархії автокефальної Церкви, очолюваної з Москви. Мелетій пояснював цю модель: рядовий священник «У»ПЦ поминає свого місцевого архиєрея, кожен місцевий архиєрей – Онуфрія, а Онуфрій – Гундяєва як патріарха.

Це Мелетій чітко підкреслив уже після собору у Феофанії, – влітку 2022 р. в інтерв'ю французькому православному ресурсу. Там же Мелетій підтвердив, що «У»ПЦ не звертається про автокефалію. Але дволико додав, ніби, по суті, вона її майже «має». Москві цілком вигідна оця дволика риторика. Тож офіційний сайт Московського Патріархату тоді одразу передрукував інтерв'ю Мелетія.

А ще Мелетій у тому інтерв'ю, маніпулюючи, сказав: якби «У»ПЦ звернулася по автокефалію, – її, мовляв, без ускладнень визнали б усі світові Православні Церкви, крім тих чотирьох, які в євхаристійному єднанні з Православною Церквою України, і з якими розірвала взаємини Москва. Ці слова Мелетія – неправда. Бо аж ніяк не готові визнати автокефалію «У»ПЦ, наприклад, Єрусалимський та Сербський Патріархи, котрі всіляко демонструють суголосність із Москвою – і церковною, і навіть політичною та визнають лише те, що в інтересах Москви.

І промовисто: від часу того інтерв'ю Мелетія минуло вже майже 4 роки, однак, звісно, ніякої автокефалії «У»ПЦ жодна зі світових Церков не визнає. Та й «У»ПЦ про неї не заявила. Вона – частина Російської Церкви. І її предстоятель Онуфрій відмовився надати чіткі, недвозначні документальні підтвердження інакшого, тобто зігнорував припис Державної служби з етнополітики та свободи совісті. Хоч у тому приписі, звісно, ні слова про якесь «зречення віри», а лише про чітку маніфестацію розриву з Москвою і засудження господарювання Кирилової «курії» на окупованих землях України.

І ще один прикметний момент. Якщо Ви послухаєте запис згаданої Літургії, Ви почуєте, що на богослужінні Онуфрія в Чернівецькій області звучать дві мови: церковнослов'янська (в її російській редакції) і румунська – ними обома моляться, виголошують літургійні тексти. А от українській мові – зась. Онуфрій та іже з ним особисто не вважають, що нашій мові місце у богослужіннях і не практикують її літургійній вжиток під час його відправ. Як і під час служінь переважної більшості інших архиєреїв та священників «У»ПЦ. Її використовує дехто з них хіба що у проповідях, та й то далеко не всі і далеко не завжди. Українська мова в «У»ПЦ – наче «бідна родичка». І це на майже 5-му році повномасштабної війни Росії проти України...

От я уявив собі ситуацію: приїхали з Чернівців чи з Вижниці на Онуфрієве богослужіння батьки з дитиною, яка ніколи вже не спілкувалася російською. І слух дитини уловлює від Онуфрія «…Святєйшево патріарха Московсково Кіріла…» А пізніше: «…І господіна нашево високопрєосящєннєйшево Мєлєтія, мітрополіта Черновіцково і Буковінсково…» Та трохи згодом від іншого служителя: «…І господіна і отца нашево Блаженнєйшево мітрополіта Кієвсково і всєя Украіни…» Боюсь, дитина буде травмована. 

Часто звучить від адептів Онуфрія: «Ну, так і Вселенський Патріарх Варфоломій же називає Кирила Московського в диптиху». Називає. Бо він – ще й гарант традиції у православ’ї. Але при цьому він чітко і не раз заявляв про практикування Гундяєвим дій, які суперечать християнству. І регулярно їздячи світом, наполегливо привертає увагу до російських воєнних злочинів та сприяє міжнародній допомозі Україні. 

До того ж, як ми з вами розібралися, в «У»ПЦ надають цьому називанню Гундяєва інакшого смислу. Це не просто ритуальне називання на богослужінні предстоятеля іншої автокефальної Церкви, а вінець єрархії своєї Церкви. І друге – ще сутнісніше: країна Гундяєва не веде війну проти Батьківщини Варфоломія, і Гундяєв не називає війну проти його Батьківщини священною. Якби велась така війна проти історичної та етнічної Батьківщини Вселенського Патріарха (Греції) чи країни його проживання (Туреччини), – я певен, він ні за що не поминав би ворожого ідеолога навіть у диптиху. А от проти Батьківщини Онуфрія таку війну Путін веде, і Гундяєв благословляє її й «освячує». Проте, мабуть, я помилився, і Україна для Онуфрія – лише територія, вотчина, а не Батьківщина?

«...Ваш Епіфаній тоже поминає! По-ми-на-є!!! Ми всєй сімйой, собственними очима, по тілівізору бачили: Епіфаній сам казав, шо поминає, бо должен так дєлать. Він сам собою не руководить. Його стамбульський Варфоломєй об'язав поминать, він і поминає!» – ой, як часто такого зразка коментарі можна побачити в Мережі, або почути в живих дискусіях. Певен, багато прозорливих читачів одразу іронічно посміхнулися і вже збагнули, що до чого... 

Зазначаєш таким «диспутантам»: «Ні, не поминає. Ще в березні 2022 р. одразу після того, як у храмі Гундяєв прямо благословив російських генералів і солдатів воювати проти нашої держави, було офіційне сповіщення: поминання його в диптиху припиняється». Але горе-експерти правлять своєї – мовляв: «Епіфашка ваш сам про це говорив. А він главнєє, чим той Зоря. Зорі збрехать нічо не стоїть».

І невтямки «експертам», що те інтерв'ю митрополита Епіфанія було ще аж у лютому 2019 р., коли Гундяєв, хоч і де-факто підтримував політику Путіна, однак на той момент прямо не заявляв явно провоєнних слів у своїх проповідях.

Тому митрополит Епіфаній і провід ПЦУ – як дуже молодої автокефалії – вважали прийнятним цей формальний компроміс: за давнім церковним стандартом у належному місці літургійного служіння коротко молитовно згадувати і Московського Патріарха – поряд із іменами всіх автокефальних предстоятелів світу. У ПЦУ усвідомлювали, як важливо, аби її визнали інші Православні Церкви світу.

І формальний жест, мабуть, був даниною руху до цієї мети. Середовище світових православних єрархів доволі консервативне, значна частина з них давно були «зачаровані» московською розкішшю та «можливостями» РПЦ. Якби – щойно поставши у визнаному Вселенським Патріархатом автокефальному статусі – ПЦУ вже тоді, у 2019 р. не стала б поминати одного з православних предстоятелів, це могло б спричинити ще довший шлях до євхаристійного спілкування навіть із тими Церквами, які нині її визнають (Александрійською, Елладською, Кіпрською).

Але важливо: хоч до кінця лютого 2022 р. митрополит Епіфаній формально й поминав ім'я Кирила в диптиху (разом із іменами ще 13 світових предстоятелів), однак завжди називав російську агресію – агресією. І гостро критикував русскомірну ідеологію Гундяєва. На відміну від Онуфрія, який десятки разів з 2014 по 2021 рр. фізично їздив працювати в керівні органи РПЦ та на численні вшанування Гундяєва і підтримував гундяєвську «оману» про нібито суто «громадянський», «міжусобний», конфлікт на Сході України.

На святкуванні кожної річниці інтронізації Кирила, кожного дня його тезоіментитства Онуфрій обов'язково виголошував йому оди від імені Синоду Російської Церкви. Це відбувалося найчастіше в московському храмі Христа Спасителя. І після Онуфрія завжди від імені Путіна завершував чергу вітань представник президентської адміністрації або інший посадовець держави-агресора.

Архівне фото з візитів митр. Онуфрія до Москви вже під час російської війни проти України

Офіційні сайти РПЦ та «У»ПЦ сповіщають про десятки і десятки візитів Онуфрія в Росію (у Москву, Петербург, Єкатеринбург, Новоросійськ, Геленджик, Алопаєвск) вже після того, як Росія починаючи з 2014 р. вчинила збройні злочини проти України. Відчуваєте різницю? Епіфаній просто поминав у диптиху, водночас гостро критикуючи Гундяєва, а Онуфрій був системною ланкою ідеологічної машини Російської Церкви!

Але коли Гундяєв остаточно перейшов усі межі крайнього зла і став в ідейному авангарді повномасштабної війни проти України, – у березні 2022 р. офіційний речник Синоду ПЦУ архиєпископ (нині – митрополит) Євстратій Зоря чітко і ясно представив суспільству позицію ПЦУ: «Для всіх, кому цікаво, і хто ще досі не помітив у численних трансляціях на YouTube – від початку російської агресії митрополит Епіфаній виключив з поминання в диптиху ім‘я глави РПЦ». Датоване воно 16 березня 2022 р.

Ба більше, у травні 2024 р. Архиєрейський Собор ПЦУ навіть офіційно заявив у зверненні до Вселенського Патріарха: РПЦ і Гундяєв – у глибокій єресі, на шляху до антихристиянства. Процитую соборну позицію всіх єпископів ПЦУ:

«Ідеологія «русского міра» має виразний єретичний характер. Відхід московського православ’я від християнського вчення чітко проявлений у пропагуванні культу насильства й виправданні («прощення гріхів») насильників, використанні Церкви як засобу досягнення світським керівництвом Росії своєї політичної мети (локальної – захоплення України, глобальної – знищення «колективного ворога», тобто євроатлантичної цивілізації), нагнітанні апокаліптичних настроїв серед вірян, у готовності до знищення світу (ядерний шантаж) заради досягнення уявної перемоги тощо. У такий спосіб відбувається підміна віронавчальних істин християнства та вчення Церкви на історичні й політичні міфи з метою політичної сакралізації державної влади кремлівського режиму та його неоімперської геополітики… Науковці та богослови констатують, що нинішня версія ідеології «русского міра» вже перейшла навіть межі етнофілетичної єресі та стрімко віддаляється від християнського віровчення... Тому ми просимо Вашу Всесвятість та Святий і Священний Синод Вселенського Патріархату, виконуючи євангельське правило (Мф. 18: 15-17), звернутися до Кирила Гундяєва з вимогою публічно відректися від лжевчення «русского міра», засудити і відкликати наказ так званого «собору», в якому містяться елементи цього лжевчення…Ми вважаємо, що доки Кирил Гундяєв не виконає цього заклику «і Церкви не послухає, то нехай він буде […] як язичник і митар» (Мф. 18: 17), так само, як і всі, хто підтримує це вчення, пропагує його та керується ним в церковному житті. Ми не можемо з такими мати церковне спілкування». 

Окремих висновків не буде. Вони настільки явні, що і так присутні у свідомості читачів. Треба тільки відкрити на них внутрішні очі, якщо ще цього не зробили. А відкривши очі, – здійснити нарешті адекватний вибір: залишити структуру, афілійовану з московським злом.

—

 Олександр Бродецький, опубліковано у виданні РІСУ

В тему: 

• Гундяєв снарядами вибиває своє мп з України
• Росія проти українців здійснює геноцид. Докази й аргументи
• «Православный коммунизм» в фашисткой России: кто стоит за спиной Путина
• Як російські попи разом із силовиками насильно депортують українців до росії що має ознаки геноциду
• Митрополит Олександр Драбинко: "Доки не позбудемося москальщини, не буде нічого людського"
• Чи існує змова між ОП та Новинським про захист московської церкви в Україні?
• Священики ПЦУ у заручниках окупантів
• Як бреше російська православна церква
• Злочинці в рясах з Московського патріархату: чи вб'є це УПЦ (МП)?
• Церковь врага: как УПЦ МП влияет на украинцев
• Що не так з росією?
• Несостоявшееся государство путина
• Кривавий московський звір: «Сам Сатана живе в моїй сраці»
• Спроби «відбілити звичайного росіянина» буде мати наслідком лише наступні війни
• Археология войны. Что останется после вторжения России в Украину?