Ірина Фаріон: Я не буваю культурною з безкультурними людьми. Частина 67

|
Версия для печатиВерсия для печати
Фото:

«Боротьба за українську мову в Україні - це насправді боротьба за владу українців». «Нікчемний мовний закон», щонайменше в 10-ти статтях є гібридним. І ця гібридність, зокрема спричинила мовний відкат в суспільстві.

Так Ірина Дмитрівна ще три роки тому передбачила те, свідками чому ми сьогодні є в мовному питанні.

31 серпня 2022 року, 189-й день від повномасштабної агресії московії проти України, розпочатої 24 лютого 2022 року.

Цього дня Ірина Фаріон поширює вислів тодішнього прем’єр-міністра Польщі Матеуша Моравецького стосовно віз росіянам: «Я не пам'ятаю, щоб 1943 року німецькі туристи подорожували, наприклад, до Великобританії чи інших країн вільного світу з туристичною метою».

Буквально відразу у стрічці Ірини Дмитрівни з’явилася заява тодішнього очільника європейської дипломатії Жозепа Борреля: «Є офіційна заява голови дипломатії ЄС Жозепа Борреля на цю тему: «Ми спостерігаємо значне збільшення перетину кордону з росії до сусідніх держав. Це стає загрозою безпеці. Тому сьогодні ми домовилися з міністрами закордонних справ ЄС про повне зупинення дії угоди про спрощення візового режиму між ЄС та росією».

Ірина Фаріон неймовірно цінувала життя, передусім своїх побратимів. І завжди сумувала за кожним з них, коли проводжала їх в засвіти.

«У бою з окупантами на Херсонщині віддав життя за Україну боєць 128-ї бригади, свободівець із Закарпаття Роман Грапенюк. Захищав Україну із 2014-го. З початком повномасштабного московського наступу у лютому 2022-го знову пішов до війська, залишивши роботу за кордоном. Співчуття родині і близьким. Вічна пам‘ять і слава Герою!», — про це йдеться в повідомлення на її сторінці.

Ірина Фаріон була політично чутлива до гравців на політичному полі. Цього дня вона поширює інтерв’ю, в якому йдеться про лідера політпроєкту Сила і Честь, колишнього очільника СБУ, фігуранта розслідування про отруєння президента Віктора Ющенка - Ігоря Смєшка. І робить короткий припис: «У нас тут у Львові є одна відома кнайпа, яка топила до посиніння за Смєшка, друга лисого Гандона. То Цукерня....огидно...Знайте то!»

1 вересня 2022 року, 190-й день великої війни. Ірина Дмитрівна продовжує спілкуватися з журналістами. Цього дня вона оприлюднює свою бесіду з журналістом Олександром Сирцовим під назвою Як легко вивчити українську мову та про студентів з окупованих територій | Ірина Фаріон.

Ірина Фаріон згадала про українців, які після повномасштабного вторгнення виїхали до Европи, повізши з собою «оці русскоязичні лишаї і вони ганьблять нас, а соромно чомусь нам. За те, що ми 30 років їх толерували і не закрили їм шлях до освіти і до роботи як це є в цілому світі».

В державах, які себе шанують, необхідно опанувати мову цієї держави. «Без знання мови жодне з дітей освіти отримувати не буде. Тому ці країни війни не отримали. А ми війну отримали і поки що кінця цієї війни не видно».

Ще одна ключова думка від Ірини Фаріон, яка характеризує українців, як малоросів у сенсі національної меншовартости: «У нас всередині держави дуже багато ось тих рудиментарних рис, якими спутана Україна і демонструє оцей пост-колоніальний синдром дуже потужний». І ще одна засторога від Ірини Фаріон в 190-й день від повномасштабного вторгнення: «Маємо бути надзвичайно вимогливі до теперішнього українського суспільства і не дати знову піти ось тим постсовєтським шляхом, яким суспільство пішло після Майдану»

Цікава ремарка від Ірини Фаріон про те, кого виховує російська література. Вона цитує геніального Миколу Хвильового, який в одному зі своїх текстів пише, що російська література «виховує або раба, або царя, або «брошенного человека». То пощо це нашим дітям знати?».

Ірина Фаріон натомість пропонує вивчати російську літературу «в жодному випадку не в школі. Але цю літературу мають вивчати отак, як хірург, який досліджує забруднений кишківник…. Мають вивчати на філологічному факультеті, наприклад на третьому курсі, коли свідомість вже укріплена. І вивчати її з позиції літературознавчого і ідеологічного аналізу. Тобто підкріплювати тими московськими текстами збочені московські наративи про вищість своєї нації над іншими і про просування отих ідей русского міра. …Російська література і російська мова має бути предметом вивчення у закладах, де готують розвідників. Щоб вони могли на допитах ворога дуже добре допитати. Вони, до речі, у нас вкрали слово «питать». Якщо у нас «питати» це «запитувати», то у них питать - це означає віддавати тортурам. Отже, там мають цю літературу, цю мову їхню вчити на філологічних факультетах не лише на українській філології, а також на філологіях іноземних. У зіставному аналізі, але в жодному випадку не в школі».

Ірина Фаріон запросила всіх, хто намагається перейти на українську мову, на свої публічні курси з культури мовлення. «Запрошую на мої публічні курси. Ці публічні курси культури української мови, наголошую що я не буваю культурною з безкультурними людьми. Отже, курси культури української мови я проводжу системно. Від, здається, травня мої персональні авторські. Тому що спочатку я їх започаткувала на катедрі української мови нашого університету Львівської політехніки. Я дуже дякую, що мої колеги мене підтримали. Ми змушені були залучити (вона - катедра) всього-на-всього 16 викладачів. Щоб задовольнити попит. Це була понад тисяча людей. Аби задовольнити попит людей, особливо переселенців, вчити українську мову, нам треба було залучити ще щонайменше викладачів сорок. І ми зверталися тоді до викладачів чи вчителів коледжів, шкіл. І все-таки зібрали таку групу людей. І ми ці курси провадили від того найстрашнішого в нашому житті березня до кінця квітня… Тоді я запропонувала робити сама ось ці прямі трансляції у себе на ще одному YouTube каналі, в мене їх є два. Один публічний, де політичні мої огляди або «Ген українців» чи «Велич особистості», чи різні діалоги, отак як у мене з вами. А є ще окремий канал, який називається «Студія Фаріон». Там є прямі трансляції власне з української мови кожної суботи, будь-хто може долучитися. Це вже здається буде 20-та лекція. Ці курси триватимуть до того часу, допоки потрібно буде ось це служіння. Бо хтось сьогодні Служить у війську, хтось Служить у церкві, а ми, педагоги, маємо служити людям. Саме зараз, в час війни, за допомогою мови нашої. Тривають вони від 6 години до. 45 хвилин виклад матеріалу через презентації, тому що мова - це живе спілкування і треба обов'язково попасти й візуалізувати те, що ти говориш. Щоб люди могли це побачити, очима прочитати, запам'ятати чи собі сфотографувати. А других - 45 хвилин - це бесіда. Як тепер це називають недоречним англійським словом «чат», нашої мовою це бесіда. І впродовж наступних 45 хвилин люди можуть формулювати запитання. А потім цей матеріал залишається у відкритому доступі. Якщо людині незручно доєднуватися в суботу о 18 годині і працювати до 19:30, вона будь-коли заходить на цей канал і працює. Це перше. Тобто, скажімо, це такий методичний прийом публічних лекцій для усієї України, для усього світу.

На те, як людям переходити на українську мову, Ірина Фаріон радить читати українську класику. «Як людям заходити в систему української мови? Та читати українську класику класику передусім. Це Ольга Кобилянська, якщо заходити в 19 століття. І перша половина XX століття. Українська класика - це Нечуй-Левицький. І це не «Кайдашева сім'я». Ну Боже, це ж як треба ненавидіти українців, щоби звести творчість Нечуя-Левицького до «Кайдашевої сім'ї»? Це щоби казати, що українці оце тільки чубляться між собою в родині? Чубляться всі, незалежно від того якої вони національністи. Кожна родина має свою Мотрю і має свою Меланку, свого Карпа і свого Лавріна, свого Омелька і свою Марічку. Але це зовсім не означає, що це вектор розвитку нації. У Нечуя-Левицького є просто конгеніальний роман, який називається «Хмари». Перший роман у нашій історії про українську інтелігенцію. 1874 рік, де центральним питанням є мовне питання. Тому я всім тим нашим святим людям, які повертаються до свого мовного дому, хочу власне порекомендувати читати українську класику. Чи Нечуй-Левицький, чи Панас Мирний, чи Ольга Кобилянська. Що тут вже казати про Івана Франка? Як їх читати? Ну це, знаєте, як вітамін. Ти ж не можеш взяти цілий слоїк тих таблеток і закинути в себе, і будеш вже здоровий. Це треба дозувати. От постановити собі - три сторінки добірного вишуканого художнього тексту на ніч. Невже це складно?

Ірина Дмитрівна радить, в разі, коли твори класиків «не заходять», спробувати читати книги про класиків. І рекомендує Михайла Слабошпицького: «…геніальну книжку Михайла Слабошпицького «Що записано в книгу життя». І ви прочитаєте не просто про Коцюбинського. Ви прочитаєте про цілу епоху. Ви прочитаєте про сина зрадника. І того сина зрадника ви накладете на сучасного сина зрадника - тарасика Чорновола, наприклад. Чи дімочку Стуса, це просто капець. Це карлики, просто карлики на тлі своїх великих батьків. Ви не можете зрозуміти Тараса Шевченка? Я розумію, що для того щоб осягнути Шевченка повинен бути біля вас або Гермес або якийсь медіатор. Що для цього треба зробити? Ну треба взяти собі фундаментальну грубезну монографію. Першу найфундаментальнішу про Тараса Шевченка Олександра Кониського: «Хроніка життя Шевченка Грушівського», ви не відірвитеся від неї. Якщо вас не цікавить література 19 століття, то беріть геніальну фундаментальну працю Івана Дзюби, цього нашого Великого інтелектуала родом із Донеччини, нещодавно відійшов… Книжка його називається дуже просто «Життя і творчість Тараса Шевченка». Це також 600 сторінок. Тоді вам відкриється суть його «Великого льоху». Тоді ви зрозумієте, чому цей чоловік писав «мертвим і живим, і ненарожденним». Тоді ви зрозумієте, чому його проза була саме такою і чому такий самий його щоденник. А найкраще - це читати листи тих людей. Ну от листи Лесі Українки видані. Взяти зі шкільної програми забрати «Бояриню» Лесі Українки! Ви хочете зайти у світ Лесі Українки через «Лісову пісню»? Це не завжди просто зробити. Але ви точно зайдете в світ Лесі Українки, якщо прочитаєте її «Бояриню», особливо в теперішніх взаєминах із нашим диким ворогом. Ось цей путівник. І сучасна література - це Дочинець і Слабошпицький наприклад. Іще один представник сучасної літератури, дуже рекомендую всім. В’язкі тексти як кров, як отака класна «м'язова система» на людині, коли ти бачиш, отакий його синтаксис. Це твори представника Житомирської української школи Валерія Шевчука. Він стільки написав, слава Богу… стільки написав, ну і його тексти - це зразок як сьогодні спілкуватися українською мовою. Ще є один автор, перед яким я просто благоговію. Рекомендую його всім. Сучасний, тепер відійшов вже, на жаль замордували його, в божевільну запхали, бо надто вивищувався над тим совком грьобаним, - Володимир Дрозд. Його геніальний роман («Листя землі», — ред.) посмертно Шевченківська премія, нарешті. Бо в нас тепер дають нагороди тим людям, яким руки не треба подавати. А тут Шевченківська премія посмертно за геніальний роман «Листя землі» Ну ось така моя порада, це друге. І нарешті третє: не комплексувати, коли ви робите помилку. Комплексувати має політик, який не знає української мови і робить помилку. Яке ти маєш право бути публічним, якщо ти не володієш українською мовою? Якщо ця людина не публічна, і вона робить помилку, боже борони її виправляти публічно. Навпаки, якщо вона вам не байдужа, на вушко сказати: «оце все має бути так». І все. Тобто сприяти цим людям.

На питання журналіста, як має відбуватися мовна реінтеграція нині окупованих територій після деокупації, Ірина Фаріон відповіла: «Я не маю простої відповіді на цю надзвичайну складну проблему. Тому що ця складна проблема не вирішувалася у всі роки української незалежності. Тобто Донбас від самого початку був відданий на відкуп антиукраїнським силам. Ці терени завжди обирали собі московські партії. Я навіть не кажу «промосковські», чітко називаємо московські партії. Вони спочатку голосували за комуністів, потім вони голосували за якісь гібрид соціалістів, потім вони собі знайшли партію регіонів, потім вони собі знайшли опозиційний блок. Тобто вони свідомо зводили москву в Україну.

З огляду хоча б напевно через те що на тих теренах було змінено етнічну структуру. Українців було знищено голодомором і завезено туди оцю кацапню. Ця кацапня народила собі послід, тобто дітей. І діти цієї кацапні приводили нам в парламент ворога. Який досі там сидить. Тобто яка модель? Наша модель націоналістів, зокрема модель “Свободи” - це репаспортизація кожного. І це складання іспиту на знання своєї історії, української мови, української Конституції. І, на мою думку, що надзвичайно важливо, позбавлення права голосувати на років 10 щонайменше. Щоб ми знову в парламенті не отримали ту саму силу… Ці люди мають складати іспит на знання української мови і історії України. Але в мене відразу виникає запитання, «а судді хто»? Хто в них буде приймати цей іспит? Якщо у нас в суспільстві нагороджують орденом, наприклад тепер, Княгині Ольги ту саму Мусійчук, або якогось Козловського чимось нагороджують. Або ще якихось двох клоунів нагороджують орденом за заслуги. То ти розумієш, що ми перебуваємо в глибокій кризі як нація. Бо хіба нація може таке щось подібне обирати до влади. Мій рецепт щодо таких людей дуже простий. Який є в цілому світі. Якщо ти не знаєш належним чином української мови, ти не вступиш до вищого навчального закладу. Це означає, що ти будеш маргіналізований. Далі наступний крок. Якщо ти не знаєш української мови, ти не отримаєш роботи. Все це те, що зараз відбувається в світі. Натомість що пропонує наш нікчемний мовний закон? Наш нікчемний мовний закон насправді щонайменше в 10-и статтях пропонує варіант гібридний. Наприклад, мова прийнятна для сторін. І читаю у коментарях на своєму YouTube каналі до мого відео з одною з журналісткою з Одеси, де пані яка працює в сфері обслуговування пише: «Ну зробили цей мовний закон, що ми в сфері обслуговування маємо говорити українською мовою. Ну ми вирішили, ну що робити? Ну ухвалили, будемо говорити українською мовою, будемо вчити. І тут приходить клієнт. Ми до нього говоримо українською мовою, а клієнт до нас говорить російською мовою. І каже, що ми хочемо, щоб ви говорили російською. А що написано в законі? А в законі написано - мова прийнятна для сторін. Ось ми всі знов перейшли на російську мову. Ось вам відповідь на запитання. Тобто, за цей закон тих ідіотів, які його ухвалили 25 здається травня 2019 року треба просто розпинати. Далі, вони ще й відтермінували покарання - штрафи на 3 роки, розумієте? Тобто суть не лише в окупованих територіях. Суть взагалі в загальному способі мислення українців, у їхній безглуздій, як вони то називають толерантності. Це не толерантність, це безхребетність - це відсутність національної свідомости, це відсутність почуття національної гідности. Це відсутність гордості. Це відсутність характеру. Ви їм потурали. Ми весь час думаємо про когось, чи буде йому зручно чи незручно. Мене абсолютно не цікавить, як він себе почуває. Мене цікавить, чи тут в моїй державі панує моя мова. І чи тут панує українець? Виходить що не панує. …Проблеми в окупованих територіях власне тому, що були загальні проблеми в Україні. Якщо би українські влади, а українську владу обирає народ, не потурали б так на тих теренах, то і війни не було б.

Ми обов'язково переможемо, але це питання питання часу і на жаль питання жертв. І я сподіваюся, що ми врешті-решт зрозуміємо що світ поважає тільки сильні нації. В нас немає іншого варіанту, як ставати сильними, наступальними в обороні і в утвердженні свого. Не просто в обороні, а в утвердженні свого.

1 вересня Ірина Фаріон публікує покликання на свою авторську студію із циклу «Велич особистості» Ірина Фаріон про Ольгу Басараб – зв’язкову Євгена Коновальця | Велич особистості | лютий '19.

«1 вересня 1889 року народилася легендарна Ольга Басараб, зв'язкова Евгена Коновальця, діячка УВО. Саме її героїчний чин справив винятковий вплив на світогляд Степана Бандери. Саме вона, закатована польською окупаційною владою, кров'ю написала на стіні тюремної камери, аби помстили за їх смерть. Мстимо сьогодні, знищуючи одвічного московського окупанта. Пізнаваймо власних героїв!», - так прокоментувала Ірина Фаріон цю студію.

Цей інформаційний день Ірина Фаріон завершує самоцитатою, яка резонує з настроями дня сьогоднішнього: «Боротьба за українську мову в Україні - це насправді боротьба за владу українців».

Далі буде.

Початок дивіться тут:


На цю тему:


Читайте «Аргумент» в Facebook и Twitter

Если вы заметили ошибку, выделите ее мышкой и нажмите Ctrl+Enter.

Система Orphus

Підписка на канал

Новини партнерів

Реклама

© 2011 «АРГУМЕНТ»
Републікація матеріалів: для інтернет-видань обов'язковим є пряме гіперпосилання, для друкованих видань – за запитом через електронну пошту.Посилання або гіперпосилання повинні бути розташовані при використанні тексту - на початку використовуваної інформації, при використанні графічної інформації - безпосередньо під об'єктом запозичення.. При републікації в електронних виданнях у кожному разі використання вставляти гіперпосилання на головну сторінку сайту argumentua.com та на сторінку розміщення відповідного матеріалу. За будь-якого використання матеріалів не допускається зміна оригінального тексту. Скорочення або перекомпонування частин матеріалу допускається, але тільки в тій мірі, якою це не призводить до спотворення його сенсу.
Редакція не несе відповідальності за достовірність рекламних оголошень, розміщених на сайті, а також за вміст веб-сайтів, на які дано гіперпосилання. 
Контакт:  [email protected]