Ірина Фаріон: Волинь і поляки. Де правда про Волинську трагедію? Частина 103

| Пт, 2026-09-11 07:36
Версия для печатиВерсия для печати
Фото:

“Маю велику мрію колись з вами говорити про щось дуже і дуже приємне. Невже це станеться колись?.. Сьогодні тема неприємна: про історичні польсько-українські взаємини.

Вживаю таке формулювання “польсько-українські взаємини”, а не “українсько-польські взаємини”, власне, через те, що поляки тривалий час були окупантами. І це історична правда.

Сьогоднішня розмова про Волинь і “польське питання”.

11 липня 2023 року Польський Сейм ухвалив дуже цікаву резолюцію, дуже знакову резолюцію. Того дня українські підрозділи - пише резолюція від 11 липня - того дня українські підрозділи ОУН і Української повстанської армії, часто підтримувані українським цивільним населенням, напали на 99 сіл колишнього Волинського воєводства (Боже, як зворушливо - “колишнього Волинського воєводства”!), населених поляками (що там робили поляки? У вас виникає таке запитання? Що там робили поляки на Волині?) -  вбили значну частину їхнього населення. У резолюції цій також зазначено, що з 2016 року, 11 липня, відзначають як Національний день пам'яті жертв геноциду, під час якого було вбито понад 100 тисяч поляків.

Цікаво, хто це порахував? Де це доведено? Де цей факт підтверджений? “Часто у дуже жорстокий спосіб” - а це як визначено? Ексгумації ж не відбулося?

У резолюції також підкреслено, що польсько-українське примирення, яке роками вибудовувалося представниками обох народів, повинно включати також визнання провини. Чиєї провини? Запитання.

Визнання провини і вшанування пам'яті жертв років Другої світової війни. І далі. Необхідно провести ексгумацію, гідне поховання та вшанування пам'яті всіх жертв геноциду.

А хто сказав, що це був геноцид? Де доведено, що це геноцид? На східних прикордонних землях. Виявляється, Україна – це східні прикордонні землі? Ось така вона, резолюція. Резолюція ухвалена 11 липня 2023 року.

Я взяла з неї лише кілька витягів, бо на більше нема часу. А тепер повернімося у 10 років назад. Перепрошую, у 10 років тому.

Повернімося у 10 років тому. А саме 10 липня 2013 року. Тоді я була депутатом Верховної Ради. І цей спектакль тоді розігрували на моїх очах. Що я маю на увазі?

Я маю на увазі, що тоді у польському парламенті депутат Єжи Стефанюк, депутат Селянської партії, ініціатор і автор чи не найрадикальнішого проєкту резолюції про те, що це був геноцид поляків на українській землі (що вони там робили - це питання відкрите), висловив переконання, що в резолюції Сейму потрібно вжити слово «геноцид». Тепер, як бачите, тим словом оперують і закликають українців вибачатися.

Він посилається на звернення, ось цей депутат Єжи Стефанюк. Він покликається на звернення 148 депутатів Верховної Ради України. Чуєте? Депутатів Верховної Ради України, на звернення 148 депутатів!

Звернення це підписали тоді, в 2014 році, в липні. 119 депутатів від Партії регіонів, 23 депутати від Комуністичної партії України і також 6 депутатів позафракційних. Що це за політичні тіла, ми поговоримо трошки пізніше.

І ось я натрапляю в мережі на таке формулювання:

“Уперше у світовій історії державні діячі однієї країни звернулися до іншої з проханням публічно принизити свою націю і своїх героїв!”

Виявляється, що ця думка належить знаєте кому? Ірині Фаріоні!

Тільки чомусь ту думку засоб масової інформації ширить без зазначення мого прізвища.

Отже, що я тоді зробила? Я тоді скерувала депутатське звернення до голови Служби безпеки України та голови Комітету з питань регламенту, депутатської етики та забезпечення діяльності Верховної Ради України щодо державної зради. Яку вчинили ті 148 народних депутатів, які звернулися до Сейму Республіки Польща з проханням визнати Волинську трагедію (так, трагедію - не різню і не геноцид, а Волинську трагедію) геноцидом польського народу. Що у цій моїй заяві 10 років тому було? Бо зараз знову та сама катеринка. Поляки далі грають ту саму платівку, незважаючи на те, що у нас дика війна, і незважаючи на те, що московити підірвали в 2010 році весь їхній уряд. І ми їм дуже стівчуваємо через це.

Що я тоді писала?.. “Звернення 148 депутатів України до Сейму Республіку Польща з проханням визнати Волинську трагедію геноцидом польського народу та засудити злочинні діяння українських націоналістів (звісно, хто ж завжди винен? Українські націоналісти!) викликало широкий суспільний резонанс не тільки в Україні, а у всьому світі. Історія не знає подібних прецедентів, щоб народні депутати, які отримали мандат від українського народу (так, так, мандат від українського народу, як ніжно я це написала - треба було написати “населення”, бо народ за таке не голосує, за таке голосує населення!) намагалися дискредитувати свою націю і свою Державу.”

Вони це зробили блискуче. Вони це зробили так, що польські депутати покликаються на них, як на інстанцію з особливою істиною!

Вперше, в світовій історії - ось тут, власне, і є ця моя думка - в світовій історії державні діячі однієї країни звернулися до іншої з проханням публічно пронизати їхню націю і їхні героїв! Цей вчинок є відвертою підривною діяльністю проти України!

Підписанти принесли в жертву честь і гідність України і стали на шлях національної зради. Ви думаєте, Служба безпеки України тоді на це зреагувала?..

А ви тепер дивуєтеся, чому нас не беруть НАТО? Так у нас всередині проблем стільки, що страшно собі навіть уявити!

Можу назвати вам прізвище тих депутатів, які підписали оце звернення до поляків, щоб вони нашу Волинську трагедію називали своїм геноцидом.

Назвати кілька прізвищ тих людей, щоб ви зрозуміли, чому нас не беруть в НАТО? Чи нам можна довіряти? Якщо ми такий шмельц заводимо в найвищий законодавчий орган влади, а у нас не президентська республіка, у нас парламентсько-президентська республіка! От кілька прізвищ назву. Думаю, що всі їх добре знаєте.

Інна Богословська. Знаєте таку чорнороту бабу? А де вона зараз є, не знаєте? В Харкові, під бомбуванням. Це вона закликала бомби на Харків! Вона персонально. В'ячеслав Богуслаєв. А де зараз В'ячеслав Вогослаєв? А той В'ячеслав Вогослаєв, який очолював «Мотор Січ». Той, який робив двигуни для московських гелікоптерів, які оце приїхали до нас. Нас вбивати. І вбивають. Обміняли вже цього стару неміч на когось? Щось навіть і не пам'ятаю.

Далі Володимир Бойко. А хто такий Володимир Бойко? А це той Володимир Бойко, який, здається, працював на одному з маріупольських заводів? І потім створив свій блок «Бойка»? І за нього масово в Маріуполі голосували? Прекрасно!

Олена Бондаренко. Ну що тут вже казати про цю українофобку?

Євген Балицький. А знаєте, хто такий Євген Балицький? О! Та це той гауляйтер, який очолює Запорізьку Республіку. Чи як вони її тепер назвали?.. Того Балицького системно обирали депутатом Верховної Ради.

А потім обрали депутатом обласної Запорізької Ради. Боже, як зворушливо…

Іштван Гайдош. О! Пізнали мадяра? Тих мадярів, які все роблять для того, щоб Україна не просувалася до європейської спільноти. Ну, такий собі Путін всередині Європейської Унії. Для того, щоб Україна вступила в Європейську Унію, їй треба скласти дуже багато іспитів. А для того, щоб Угорщина перебувала в Європейській Унії і виконувала роль Путіна, то ніяких перешкод для неї не створено! Ось такий собі Іштван підписав цей документ. Від кого, ви думали? Звісно, що Вадіма Колесніченка.

А де цей Вадім Колесніченко зараз? Хтось з вас знає? Це той Колісніченко, який намагався посадити Ірину Феріон, щоб відкрили на неї кримінальну справу, бо вона в дитячому садочку сказала, що “Маша – це форма не наша”. А “Маша – це форма наша”, шановний пан? Може, наша форма ще і “Гріша”? “Стьопа!? І “Фєдя”?

Далі - Анатолій Кінах. Прекрасно, це той Анатолій Кінах, який вилучив із наших документів графу “національність”.

Володимир Мисик. Це той Володимир Мисик, який сьогодні у Львові провадить свою підприємницьку діяльність, скажуть, десь на Сихові, і якому в цьому максимально сприяє Андрій Садовой. А чому ж він не поїхав до Москви робити свій бізнес? Володя, ти пам'ятаєш нашу з тобою розмову у парламенті? Що ж ти до Львова поперся? Та ж треба було їхати до Москви, якій ти так служив! Ні, так це ж треба попертися до Львова, правда?

… Сергій Матвієнков. О! Це очень інтересний тип. Це той Сергій Матвієнков, який переміг у Маріуполі. Той Сергій Матвієнков, який представляв один із законів московською мовою. А Фаріон підійшла до Матвієнкова, вирвала йому з рук цей закон, заламала йому мікрофони, а тоді до мене підбігла така собі женщина Кужель (Олександра Кужель - А.) і закликала мене до виняткового примирення і толерантного ставлення до Матвієнкова! (Далі будете ставитися толерантно до Балицького, до Матвієнкова, до Богословської, до Іштвана, до Колесніченка…).

А що там далі? А далі Володимир Сальдо. Боже, як зворушливо! А це гауляйтер вже з Херсонщини. Він також підписався в цьому документі.

Олег Царьов, який зараз десь там ходить вулицями Москви.

І звісно, що у нас неперевершений, вічний депутат Верховної Ради, Нестор Шуфрич. А народ? А як ви ставитеся до того, що досі Нестор Шуфрич у час широкомасштабного вторгнення Московії в Україну у Верховній Раді очолює комітет з питань свободи слова? Прекрасно…

Ще в нас тут є Олександр Зубчевський. А що це за птаха Олександр Зубчевський? Це комуніст Олександр Зубчевський, який звинуватив Ірину Феріон в тому, що вона назвала його - знаєте, як? - виродком! А чому його назвала виродком? Тому що він на комітеті з питань освіти і науки не спілкувався державною мовою. І знаєте, що він вимагав від мене 200 тисяч гривень за те, що його назвала виродком. А я і не знала, що слово «виродок» має таку круту ціну. Подав до суду, щоб захистити свою комуністичну “честь”… І знаєте, що присудив мені Львівський суд? Не Донецький, не Луганський, не Бахмутський і не Макіївський, і не Мар’їнський, а Львівський суд? Присудив мені заплатити Зубчевському за образу його комуністичної чести і гідності не 200 тисяч, як просив цей виродок, а 20 тисяч. І знаєте, що сказав Зубчевський? Що він використає ці гроші, які стягнуть з мене, на розвиток, знаєте, чого? Російськомовних шкіл.

Та де зараз Зубчевський? Він і далі, цей Зубчевський, має свою приймальну в Запорізькому національному університеті. В тому Запоріжжі, яке оце бомбили сьогодні.

Може ще якісь прізвища вам згадати, які підписали цей документ?

Ну і звісно, що Пьотр Симоненко. Далі прізвища називати не буду.

Ви хочете сказати, що це минуло? Ні, це не минуло.

І резолюція Польського парламенту свідчить про те, що це не минуло. Що спільниками у цій резолюції з поляками є ось ці виродки, ось ці покидьки, які насправді є авторами війни в Україні. Тому Путін і пішов на нас війною, бо він знав, на кого він має спертися!

А тепер поляки у час війни роблять нам такий фантастичний подарунок, заявляючи таким способом про спілку із тими друзями Путіна!

Що ви робите?! “Друже, ляше…”, як казав колись Тарас Шевченко про вас. І коли 10 років тому у Польському сеймі голосували за це, у Польському сеймі сидів хто? Вадим Колесніченко! І спостерігав за дискусією.

І ось цей Єжи Стефанюк тоді казав таку річ:

“Я не розумію, коли хтось говорить, що це шкодить польсько-українським відносинам.

Сьогодні у залі перебуває і прислухається до нашої дискусії пан депутат. Чуєте, пан депутат з українського парламенту. Вадим Колесніченко, віце-голова Партії регіонів.

Ми отримали від українських депутатів лист, в якому вони кажуть, що історичної правди не можна приховати, бо заплющуючи очі на злочини, ми самі стаємо його співучасниками. Я не розумію, при чому тут Росія чи Євросоюз”, - каже Єжи Стефанюк.

(Таке враження, що цей Єжи – це перевертень, бо «ук-юк» вказує на те, що його предки були українці. Тобто, це також виродок. І прізвище про це кричить!).

У своїй промові Стефанюк наголошує, що він не звинувачує у злочинах на Волині весь український народ, а тільки, за його словами, злочинні формування.

Після цього, шановне панство, десять років тому, депутата Верховної Ради Вадима Колесніченка, мого основного опонента Закону мовного, бо саме я була ініціатором скасування закону мовного Колісниченка через Конституційний суд - і це тривало чотири роки! Ініціювала я це рішення в червні 2014-го. Конституційний суд скасував “закон Ківалова-Колесніченка”, “мовний”, який написано в Московії, 28 лютого 2018-го року.

Але повертаємося до 2014-го року. Так от у 2013-му році Вадима Колесніченка нагороджують у Варшаві Хрестом пам'яти жертв геноциду ОУН-УПА. Берімося за голови…

Цю нагороду йому вручає голова Кресового патріотичного руху Польщі (це ми - Креси, чуєте? Ми - Креси!) Ян Невінський.

“Те, що сьогодні правда про Волинську трагедію (це я уточнюю) виходить на поверхню, є переважно вашою заслугою”, - каже Невінський про Колесніченка, - “і таких діячів, і братів-українців, як ви”, - наголошує цей чоловік. На велике щастя у польському парламенті не всі такі, як перевертень Стефанюк - до дискусії долучився пан Нерон Сич. І що наголосив цей пан?

“Треба бачити і назвати по імені зло, яке також було на Волині: спалення православних церков, переведення на католицизм православних, вбивство у рамках відплатних акцій невинних дітей, жінок, старих людей у Сагрині, в Павлокомі, у Верховині – це робили польські загони”, - каже депутат-українець Нерон Сич. (Дякую вам за це!)

“Пан депутат Колесніченко, - наголошує депутат-українець Нерон Сич, - автор закону про російську мову як державну… Мене дивує звернення 148 депутатів і, треба виразно сказати, комуністичної фракції та фракції владної Партії регіонів, звернення владної сили до польського парламенту з проханням назвати цю трагедію геноцидом. Чому, панове, ви не робите цього у своїй Верховній Раді? Ви ж маєте більшість.

Як ви смієте звертатися до польського Сейму, якщо це ви повинні зробити у своїй Верховній Раді? Ваша фракція, коли у Верховній Раді була оголошена хвилина мовчання за жертвами Голодомору - ви сиділи і навіть не встали! Ви проти визнання геноцидом великого голоду в Україні, а сьогодні ви звертаєтеся до польського Сейму! Треба нам говорити про те, яка саме фракція звернулася до польського Сейму, щоб назвати зло, вчинене на Волині, геноцидом!”, - сказав пан Нерон Сич.

Шановне панство! Ці слова Сича і слова оцього попереднього Єжи насправді відлуння того всього, що сьогодні відбувається в країні. Тому я винятково на цьому наголошую: саме Партія регіонів і Комуністична партія – це основа вторгнення Путіна в Україну.

Тому ми і досі ще Путіна не перемогли. Тому що значна частина українців і досі не усвідомила, що ворог – дика Москва.

Офіційно процес примирення, цього історичного примирення між українцями і поляками в контексті Волинської трагедії, а не категоричного геноциду чи категоричного різні, розпочався 2003 року, і розпочали його президент Кучма і Кваснєвський.

В 2006 році це продовжив Ющенко і Качинський, відкривши у селі Павлокома пам'ятник замордованим українцям і полякам. Тоді ж українські політичні і громадські діячі попросили вибачення у поляків. Чуєте, українські політичні і громадські діячі попросили вибачення у поляків!

Мене немає серед тих діячів, які просили вибачення у поляків, тому що поляки не просили вибачення в українців!

І взагалі це питання не до вибачення, це питання до історичної правди, з якою мають мати справу не політики, а тільки історики. І то вибрані історики - ті, які досліджують роками, а може, - десятиліттями, дуже складні польсько-українські взаємини з документами в руках, а не коли попи кадять кадилами і закликають вибачатися…

Далі, в липні 2016 року був такий президент Порошенко, якому замало було вибачень, він навіть встав на коліна перед монументом жертв Волинського протистояння у Варшавському районі Жолібож. Але, як бачите, поляків це не задовільнило. Ні ці перетрактації з 2003-2006 року, ні оці вибачення від так званої нашої гнилої інтелігенції - їх це не задовільнило.

Їх не задовільнило те, що Порошенко став на коліна. Бідний Порошенко, що аж став на коліна! Він на колінах, справді, не може усвідомити пацифікації українців 1930 року, засудження Бандери 1936 року до смерти, та вбивства його братів Василя 22 липня 1942 року в Аушвіці або в Освенцімі, та другого брата Степана Бандери - Олександра Бандери там само наприкінці липня 1942 року.

Хто їх убив? Порошенко, який стояв на колінах, це знав! І всі ті, які просять пробачення у поляків. Ви знаєте, хто вбив братів Степана Бандери? Хто засудив Степана Бандеру до смерти, я вам щойно повідомила.

Так от, брати Степана Бандери, Василь Бандера і доктор політекономії Олександр Бандера - їх вбили польські наглядачі, вестдойчери (наглядачі з числа ув'язнених - А.), і німці спостерігали за тим, як поляки дико вбивали рідних братів Степана Бандери, кидаючи їх в цемент, практично зацементовуючи!

Далі той, що стояв на колінах, очевидно, не пам'ятає про події винищення українців руками польськими у 1942 році на Холмщині. Убивство в селі Сагринь, де було вбито 1240 українців.

І відомий автор цього мору! Автор цього мору потім належний до високих посад в армії Крайовій - такий собі Станіслав Басай. А такий собі Зенон Яхимек, який був головорізом українців у Сагрині, став національним героєм Польщі.

Ось цей Яхимек став національним героєм Польщі із констатацією, що боровся з УПА.

Хіба ми втручаємося у справи Польщі, коли вони визначають своїх героїв? Ні! Вони визначили його своїм героєм. Це їхня внутрішня справа. Ми цього категорично не приймаємо. Але вони визнали оцього Яхимека героєм.

Про операцію “Вісла” 1947 року той, що стояв на колінах, напевно також не пам'ятає. Тому що раби ніколи не зрозуміють вільних людей! Раби ніколи не зрозуміють, чому повстала Організація українських націоналістів.

Організацію українських націоналістів народила польська влада! Організацію українських націоналістів нагородило рішення на чолі із Клемансо у Франції, відповідно до якої Східну Галичину на правах автономії було злито до Польщі. Українці з тим не змирилися.

Українці відразу розпочали боротьбу за свою самостійну українську державу, хоч перед тим вони програли польсько-українську війну 18-19 років. Саме тиск поляків, саме окупація поляками Східної Галичини і нелюдське ставлення поляків до українців спричинили Організацію українських націоналістів. А вже ядром Української повстанської армії також була Організація українських націоналістів.

А Українська повстанська армія боролася з німцями і боролася з московитами. І саме Роман Шухевич був автором ідеї максимально нейтралізувати в час Другої світової війни протистояння з поляками. Максимально нейтралізувати протистояння з польською Армією Крайовою. І навпаки, максимально домовитися з поляками у спільній боротьбі з московитами.

Чи так сталося? Ні, не сталося. Чи це всі вояки УПА сприймали? Ні, не всі.

Але це було правильне рішення Романа Шухевича – нейтралізувати ще одного ворога. Власне того, який не хотів визнати етнічної самостійності українців. І це призвело до великої трагедії – їхньої і нашої.

Тобто, історична дорога до Волині – це дорога у понад 150 років. Дорога у понад 150 років! Наголошу, що на Волині після 1921 року, внаслідок Ризького договору, коли Волинь увійшла до Польщі, а це Волинська область, Рівненська область, Шумські і Кременецькі райони Тернопільської області.

Там, на Волині, через те, що ця частина перебувала під неймовірним тиском диких московитів, там були страшні антипольські настрої. Це не Галичина, де галичани домовлялися, де галичани входили до польського Сейму - на відміну від, скажімо, Організації українських націоналістів, яка категорично не визнавала так званої партії УНДО. Але на Волині завжди були неймовірні антипольські настрої, тому що Волинь тривалий час була під московським впливом. І Волинь була передусім під московською церквою. І тому, коли поляки, намагаючись влити Волинь у своє тіло так званої Речі Посполитої, коли вони вирішили робити це через знищення московського православ'я, то натрапили на шалений фанатичний спротив московсько-окупованих православних. І отримали те, про що сказала розумна і спостережлива польська інтелігенція у 1938 році.

Що сказали польські інтелігенти, спостерігаючи за тим, як влада намагається просто знищити православні церкви московського розливу? (Я за їхнє знищення, повне абсолютне, ви розумієте). Але що каже польська інтелігенція? “Русини нас всіх тут виріжуть, без жалю виріжуть. Вони нам ніколи такого не подарують”. (Це я цитую вам працю науковця Богдана Гудя, який написав чи не найкращу розвідку взаємин між поляками і українцями упродовж щонайменше двох століть. Тобто шлях до Волині, як він слушно це означав.

Отже, саме Москві була на руку ця трагедія, тому що Польща в перемовинах із си-ри-си-ри (мається на увазі СРСР - А.), а польський уряд тоді перебував на еміграції в Лондоні, вимагала визнання кордонів з вересня 1939 року, з чим категорично “Сувєтський Союз” погодитися не міг. Тому “Сувєтський Союз” був зацікавлений в тому, аби винищити поляків на Волині, яку поляки колись історично окупували. Тому Москва максимально заохочувала і чинила знищення поляків.

Поляки, ви це розумієте, чи ні?! Коли двоє чубляться, то третє виграє. І наймасовіші вбивства були там, де була радянська, тобто сувєтська, тобто московська “партизанка”. Один окупант на наших з вами святих теренах знищував іншого!

І закладником цього стали хто? Українські селяни! До слова, як стверджує Богдан Гудь абсолютно слушно, в документах польського підпілля з літа 1943 року нема визначення ОУН-УПА, як в теперішній резолюції польських сенаторів чи парламентарів, чи як вони там називаються. Нема формулювання ОУН-УПА в документах 1943 року, з якими працював історик, гідний історик. А є лише знаєте що? А є поняття “селянські банди” і “поліцаї”.

Отже, якщо поляки говорять про 200 тисяч замордованих поляків, то що кажуть українці? Українці кажуть про 20 тисяч убитих українців і 35-40 тисяч поляків.

Далі, це чи не єдине з чим я можу погодитися у виконанні пана Дробовича, очільника інституту національної пам'яті: поки не буде повністю відновлений, зі списком воїнів, що боролися з НКВС, зруйнований у Польщі пам'ятних членам УПА на горі Монастир - доти не буде нових дозволів на ексгумаційні роботи.

І третє. Відповідальність не ОУН-УПА, як це зазначено у польській резолюції, а відповідальність за те, що відбувалося на нашій українській землі, лежить передусім на німецькій окупаційній владі, тому що вона в цей час перебувала на тих теренах і там керувала. І московського НКВД, яке було максимально інфільтроване чи заведене у лави УПА для того, щоб провокувати напади на поляків. І їм це вдавалось.

Невже ви цього не бачите? Чте цього бачити?..

Висновок.

Цього року (2023 року - А.) Дуда і Зеленський, які абсолютно правильно і слушно в Луцьку молилися за жертв цієї Волинської трагедії, написали у соціальних мережах інформацію приблизно однакового змісту. Суть в тому, що ми разом; ми розуміємо, що це жертви; ми спільно ідемо чистим шляхом.

Я перефразувала, але приблизно текст був однаковий; текст правильний що в Дуди, що в Зеленського. Що ще було правильно: правильно було те, що ні Дуда, ні Зеленський, вийшовши з храму, не виголошували жодних промов, бо всі ці промови мали б політичний характер.

Крім того, в липні, коли резолюцію цю ухвалювали в польському Сеймі, присутній був Стефанчук (голова Верховної Ради Руслан Стефанчук - А.) - він також мовчав, нічого не кажучи. Ви знаєте, з огляду на рівень мислення чинної влади це, напевно, найкраще в цій ситуації, на що вони були здатні. Бо вони явно не можуть публічно сказати (бо малим дуже далеко до великих!), що ОУН і УПА - це наші герої, і ніхто нам не вказуватиме, кого ми маємо шанувати, а кого не маємо вшанувати.

І, мабуть, завершу я свою розлогу історичну довідку про Волинь словами Ніцше, який казав, що ніколи не виживе народ, який сприймає трактування своєї історії очима сусідів…

Для мене важливіша думка ще одного чоловіка - Степана Ленкавського. Чому? Тому що Степан Ленкавський після вбивства Степана Бандери (а вбили його московити, хоч до смертної кари його засудили поляки, і якщо би не Друга світова війна, то, напевно, в тюрмі Бандера би згнив), так от наступник Степана Бандери Степан Ленкавський, автор “Декалога українського націоналіста” сказав дуже класну річ (я дуже хочу, щоб поляки мене почули!), що наше майбутнє з поляками набагато важливіше, ніж наше минуле. Минулого ми ніколи не змінимо, а майбутнє ми зможемо будувати так, щоб спільно долати спільного ворога. Того ворога, який вбив не одного поляка і не одного українця. І замість того, щоби в час страшної московсько-української війни максимальну цю історичну тему мінімалізувати - даруйте за такий зворот! - поляки знову починають робити з мухи слона.

Отже формула церковників, які обов'язково тут чомусь мають своє слово, формула

церковників від 2005 року, яка звучить так - “прощаємо та просимо прощення” - не працює. А що може працювати працювати? Може тільки історик із документами.

Тому я бажаю усім нашим притомним історикам, усім притомним польським історикам реально студіювати цю Волинську трагедію і завжди пам'ятати що Волинь - це Україна.

І чому там були поляки - тому що вони цю землю окупували.

Слава Нації! Смерть ворогам!”

Не забудьте підписатися на наш канал. Не забудьте поширювати правдиву інформацію. І пам'ятайте, що реально тільки правда визволить нас!

Я сподіваюся, що український історики врешті-решт доведуть, хто насправді був катом і для українців, і для поляків на нашій українській Волинській землі.

(Далі буде).

Аргумент

Прямокутник

Початок дивіться тут:

Коментарі

Відео

© 2011 «АРГУМЕНТ»
Републікація матеріалів: для інтернет-видань обов'язковим є пряме гіперпосилання, для друкованих видань – за запитом через електронну пошту.Посилання або гіперпосилання повинні бути розташовані при використанні тексту - на початку використовуваної інформації, при використанні графічної інформації - безпосередньо під об'єктом запозичення.. При републікації в електронних виданнях у кожному разі використання вставляти гіперпосилання на головну сторінку сайту argumentua.com та на сторінку розміщення відповідного матеріалу. За будь-якого використання матеріалів не допускається зміна оригінального тексту. Скорочення або перекомпонування частин матеріалу допускається, але тільки в тій мірі, якою це не призводить до спотворення його сенсу.
Редакція не несе відповідальності за достовірність рекламних оголошень, розміщених на сайті, а також за вміст веб-сайтів, на які дано гіперпосилання. 
Контакт:  [email protected]