Енергетичний профакап: чому Україна мерзне під акомпанемент «Великого крадівництва» та обіцянок Банкової

Версия для печати

Лютий 2026 року став для української енергетики моментом істини, який неможливо закрити красивими відеозверненнями чи черговими самітами.

Поки мільйони громадян намагаються зігрітися у промерзлих бетонних коробках, стає очевидним: захист енергосистеми провалено за всіма трьома стратегічними напрямками. Як зазначає Юрій Ніколов, редактор проєкту «Наші гроші», Володимир Зеленський має нарешті вийти з «теплої ванни», куди його дбайливо занурили Єрмак та Галущенко, і визнати — країна опинилася на межі колапсу через те, що інтереси «дружбанів» знову переважили національну безпеку.

Читайте також: Усі підозрювані в справі "Міндічгейта" про розкрадання у Енергоатомі втекли або вийшли з-під варти 

Схоже, замість реальної ППО та далекобійних ракет ми отримали найдорожчу в історії промокампанію «фламіндічів», а замість бетонних саркофагів для підстанцій — недобудовані «черепахи» та корупційні відкати.

Діагноз нашої хвороби простий і страшний водночас: розбиті генераційні потужності, знищені підстанції та нескінченний потік «шахедів», які стали куди ефективнішим інструментом терору, ніж дорогі ракети.

Людство винайшло три види захисту від таких атак: бити ворога на його землі, збивати все в небі та будувати бетонні укріплення. Україна примудрилася продемонструвати імпотенцію в кожному з них, і причиною тому — не лише брак західної допомоги, а й специфічний український «діп-стейт», де заробляти на війні мають право лише обрані.

Читайте також: Грані корупційного спрута Банкової. "Рьошик" Міндіча й ракети Fire point

«Фламіндічі» проти реальності

Перша лінія оборони — симетричні удари по російській енергетиці — розбилася об «інфантильну деменцію» сподівань на західні «томагавки». Коли стало зрозуміло, що союзники не дадуть ракет для ударів вглиб РФ, треба було робити свої.

Проте виробництво українських далекобоїв на десятки мільярдів гривень було фактично каналізовано в руки одного оточення. Результат?

Замість трьох тисяч обіцяних ракет ми маємо «діпстрайки», які поступаються навіть іранським «шахедам». Поки Зеленський погрожував Кремлю «блекаутом у відповідь», Путін просто «висморкався» на ці погрози, демонструючи Трампу свою силу та зневагу до українських угод.

Дипломатична суєта та саміти-ху*міти останніх двох років виявилися пустим шумом, поки російські НПЗ продовжують працювати, а українські ТЕЦ перетворюються на щебінь.

Читайте також: Детектив НАБУ Магамедрасулов розповів про «Міндічгейт», дії СБУ і тиск: про те, що він друг [президента]– я не знав

Друга лінія — ППО та антишахедні дрони — також стала жертвою «товариських стосунків». Замість того, щоб залучити іноземних виробників, які вже мали готові технології перехоплення «шахедів», замовлення тримали для «своїх».

Бо як можна віддати мільярди іноземцям, якщо їх можна вирвати з рота умовного Міндіча? У результаті потужні поставки зенітних дронів почалися лише в січні 2026-го, коли енергетика вже трималася на «соплях та ізоляційній стрічці». Це злочинне зволікання коштувало нам стабільності енергомережі, яка методично розкушувалася дешевими дронами окупантів.

Читайте також: «Люди з оточення президента не просто крали гроші, вони співпрацювали в цьому з росіянами»

Бетонована корупція та «черепахи»

Третій спосіб — будівництво залізобетонних укриттів для підстанцій — перетворився на змагання за відкати. Спроби побудувати напівпідземні «черепахи» були зупинені урядом Шмигаля, бо обсяги підрядів для «людей Кубракова» здалися занадто великими для групи Єрмака. Гроші просто перестали виділяти, і в полях застигли недобудови, які могли б мінімізувати наслідки ракетних ударів.

Читайте також: Освіта в пітьмі та холоді: як київські школи готуються до 2 лютого за допомогою гірлянд і «туалетів у дворі»

На фото з сайту Мінрозвитку видно як виглядають ці захисні споруди, коли вони повністю завершені.

Коли ж перейшли до захисту лише трансформаторів, в «Укренерго» вирішили погратися в «антикорупційну фотогенічність», урізавши ціни так сильно, що будівельникам стало невигідно працювати. Зараз ми бачимо результат: незавершені об’єкти без металевих сіток, які шахеди з новою бойовою частиною пробивають наскрізь.

Ще гірша ситуація в «Енергоатомі» та «Укргідроенерго», де мільярдні кошториси пиляють фірми, чиїм найбільшим досягненням до цього був ремонт сміттєзвалища. Замість децентралізованої генерації, яка потрібна тут і зараз, мільярди закопуються в будівництво нових блоків АЕС, які почнуть давати струм через десять років.

Читайте також: Виявляється, ми могли б мати автономне світло і тепло з газових котелень на дахах ще з 2018-го

Там де є добудований металевий захист – справді працює. На фото видно, як захист витримав удар шахеду

Це виглядає не просто як некомпетентність, а як свідоме нищення енергетичної незалежності. Державна машина працює на розслаблення: зупиняємо фінансування захисту, бо «а раптом Путін не вдарить», і водночас продовжуємо асфальтувати дороги в тилу, створюючи ілюзію мирного життя для електорату.

Читайте також: Енергетичний апокаліпсис чи «премія Дарвіна» для влади? Чому гігавати Зеленського не гріють, а «Міндічгейт» змусив донорів сховати гаманці

Мобілізація замість трусів Versace

Читайте також: Енергетика України: біда не вчить

Ми отримали розслаблену армію «тилових цивілів», для яких війна — це лише графіки відключень світла. Поки біля фронту автівки втікають від дронів по розбитих дорогах, у Києві «Київавтодор» тендерить 15 мільярдів на покращення інфраструктури.

Це абсурд: під час війни мільярди йдуть на школи в тилу (які можна відремонтувати після перемоги) та елітні житлові комплекси. Юрій Ніколов пропонує єдино правильний вихід: Верховний Головнокомандувач має запровадити «будівельну мобілізацію». Усі цивільні будівництва в тилу — під заборону. Усі ресурси галузі — на об’єкти оборони та енергозахисту.

Це не означає волонтерство — будівельники мають отримувати ринкові зарплати та чесний прибуток у 15%. Проте ціни на матеріали мають бути централізованими та відкритими, щоб ніхто не міг купувати арматуру вдвічі дорожче за ринок. Потрібно позбавити бізнес можливості «ухилянтського маневру» в тилову забудову.

Читайте також: «Чому не попереджали?!»: Як Київ у січні 2026-го став декорацією до фільму «Післязавтра»

Тільки фронт, тільки перемога, тільки енергозахист. Бо якщо ми продовжуватимемо купувати «труси від Versace» замість залізобетону та антишахедних дронів, то завтра окупованою може стати вся країна — від Сяну до Дону. Час по ракетах вже втрачено, але час по бетону та розуму ще є.

—

«Аргумент»

Читайте також:  

• Пляж замість світла: куди «випарувалися» мільярдні київські мініелектростанції
• Російський слід в справі про корупцію в «Енергоатомі»: чинник агента ФСБ Деркача
• Нічого особистого, тільки бізнес… на крові українців
• Мережева корупція атакує. Після "орлів" Кравченка і "тітушок" Януковича настав час "клоунів" Татарова? 
• "Жалко дєнєг": Як "Рокет", "Тенор" і "Професор" ділили кеш у пакетах, поки ви сидите без світла
• "Революційні" $1.2M для "Че Гевари": НАБУ показало, як Чернишов "лікувався" у "пральні" Міндіча
• У кожного з українських президентів був свій "Міндіч", тільки наслідки для країни різні
• "Міністерство Деркача" перемогло. Кудрицького звільнили, а у майбутнього блекауту вже вимальовуються відповідальні
• "Міндічгейт" оголив вплив Банкової та втечу головного фігуранта тотальної корупції в енергетиці
• Експертка з ядерної безпеки про «Міндічгейт»: «Москва роками керувала нашою енергетикою через своїх агентів»
• Операція "Мідас", Епізод 2: Тіньовий уряд, 200 вілл на Маврикії та "Санта-Барбара" у Кабміні