Енергетичний апокаліпсис чи «премія Дарвіна» для влади? Чому гігавати Зеленського не гріють, а «Міндічгейт» змусив донорів сховати гаманці

Версия для печати

 Сьогодні Україна переживає найважчу зиму з початку повномасштабного вторгнення. Ситуація в енергетиці подекуди виглядає критичнішою, ніж на полі бою. Чому ми опинилися в такій глибокій ямі, чи був шанс уникнути блекаутів та хто винен у тому, що «захист енергетики» залишився лише на папері?

Про це в інтерв’ю Тетяні Даниленко для "Української правди" розповів ексочільник «Укренерго» Володимир Кудрицький.

Поки в кабінетах на Банковій малюють графіки «енергетичної незалежності», пересічний киянин чи одесит вивчає математику в напівтемряві, намагаючись зрозуміти, куди зникають тисячі мегават. Зима 2026 року стала часом великого прозріння: виявляється, що між обіцяним гігаватом газової генерації та реальністю лежить прірва у кілька років бездіяльності та сумки, напхані кешем у межах чергового скандалу. Як зазначає у своєму аналізі колишній очільник Укренерго Володимир Кудрицький, наша енергосистема зараз — це не просто дефіцитний механізм, а пам’ятник втраченим можливостям та управлінському хаосу, який росіяни використовують на повну потужність.

Читайте також: "Міністерство Деркача" перемогло. Кудрицького звільнили, а у майбутнього блекауту вже вимальовуються відповідальні

Арифметика безсилля: чому 11 не дорівнює 18

Математика дефіциту в Україні проста і нещадна, як січневий мороз. У години пікового навантаження країні потрібно приблизно 18 000 МВт. Це той обсяг, який дозволив би нам не думати про те, чи встигне пральна машина допрати до наступного відключення.

Проте наші електростанції — побиті, втомлені та подекуди недоремонтовані — здатні видати «на гора» лише близько 11 000 МВт. Здавалося б, різниця у 7 000 МВт — це вже вирок, але диявол криється у деталях розподілу того, що залишилося.

Першими «за стіл» сідають об’єкти критичної інфраструктури. Лікарні, водоканали та стратегічні заводи забирають свої законні 2 000 МВт, які неможливо і небезпечно відключати. Далі в гру вступає фізика: ще близько тисячі мегават просто «випаровуються» у мережах через неминучі втрати під час транспортування. Те, що залишається після цього — жалюгідні рештки енергетичного пирога — ділиться між населенням та комерційним сектором.

Саме тому графіки стають жорсткими, а черги — довшими. Ми оперуємо вкрай обмеженим ресурсом, і будь-яка спроба «натягнути» цей короткий кафтан на величезне місто призводить до того, що хтось обов’язково залишається з голими ногами на морозі.

Читайте також: Енергетика України: біда не вчить

Міфічний гігават та запізнілий бетонний захист

Енергетичний фронт не став сюрпризом у 2025-му; він був реальністю ще два роки тому. Вже на початку 2023-го кожному притомному фахівцю було зрозуміло: ворог битиме по великих ТЕС та ГЕС, тому єдиний шлях до порятунку — це розподілена генерація. Ідея полягала у створенні мережі з сотень малих станцій, які важко знайти і ще важче вразити одним ударом.

Проте замість системної роботи ми отримали медійний проєкт «гігават Зеленського». Результат станом на зараз? З обіцяної тисячі мегават нової газової генерації реально розгорнуто заледве 500–600 МВт. Для порівняння: загальна потреба системи в таких маневрових потужностях становить понад 2 000 МВт. Ми не просто не встигли — ми навіть не наблизилися до мети.

Особливого цинізму ситуації додає історія з бетонними укриттями. Поки підстанції «Укренерго» будували захист від «Шахедів» заздалегідь, трансформатори безпосередньо на електростанціях залишалися відкритими всім вітрам та російським дронам. Системно будувати укриття для 135 найважливіших об’єктів влада почала лише наприкінці жовтня 2025 року. Це при тому, що такий процес фізично потребує близько року часу. Схоже, стратегія «якось воно буде» знову виявилася головним документом у високих кабінетах.

Читайте також: Ракетні удари російських загарбників мають на меті українські трансформатори. Чи можна їх сховати?

Організаційна премія Дарвіна за блокування імпорту

Кудрицький стверджує, що значну частину проблем можна було б розв’язати не будівництвом нових об’єктів, а простою логікою та відсутністю бюрократичного маразму. Україна має технічну спроможність отримувати з Європи електроенергію обсягом понад два атомних блоки. Це колосальний ресурс, який міг би врятувати нас від однієї-двох черг відключень щодня.

Проте цей дорогоцінний перетин використовується лише на 30%. Причина банальна до болю: адміністративне регулювання цін регулятором НКРЕКП. Встановлені «прайс-кепи» роблять купівлю дорогої європейської електрики для українського бізнесу просто невигідною. Регулятор дивиться на 6 ГВт дефіциту і продовжує тримати ціни на рівні, який блокує потік світла в країну. Це справжня «премія Дарвіна» за організацію енергетичної кризи власноруч.

Не менше запитань викликає і робота обленерго «на місцях». Часто-густо під час дефіциту вони відключають цілі лінії (фідери), не звертаючи уваги на те, що до них приєднані не лише споживачі, а й джерела власної генерації — ті самі сонячні чи вітрові станції, які бізнес побудував за власний кошт.

Таким чином ми одним рухом рубильника втрачаємо ще від 500 до 1000 МВт «домашньої» енергії саме тоді, коли вона потрібна найбільше. Усунення лише цих двох організаційних помилок могло б скоротити кількість черг відключень з чотирьох до трьох. Але, здається, паперова війна в міністерствах важливіша за світло в оселях.

Читайте також: Хапуги, вірогідно під прикриттям ОП, провернули велику аферу по фактичному захопленню державних обленерго

Корупція як фактор темряви та привид Міндічгейту

Проте найстрашнішим ворогом нашої енергетики є не лише російські ракети, а й втрата довіри міжнародних партнерів. Скандал, який у медіа отримав назву «Міндічгейт», став точкою неповернення для багатьох іноземних донорів.

Європейські та американські політики, які раніше були готові виділяти мільярди на відновлення нашої мережі, тепер змушені пояснювати своїм виборцям, чому їхні гроші опиняються в структурах, де фінанси «напхані в сумки».

Ніхто не хоче ризикувати політичною кар’єрою заради підтримки корумпованої годівниці. Ми самі дозволили росіянам загнати нас у глибшу яму, ніж могли би, адже без системної корупції в галузі нам було б набагато легше залучати ресурси та будувати захист вчасно.

Енергосистема наразі тримається на мужності диспетчерів та вмінні ремонтних бригад «зшивати» розірвані мережі, але цей ресурс не безмежний. Якщо замість глибокого очищення правоохоронної системи та влади від людей зі шлейфом скандалів ми побачимо лише нову хвилю репресій проти незручних фахівців, то енергетична стабільність залишиться для нас недосяжною мрією. Зараз головним маркером для країни є не кількість побудованих «гігаватів» на папері, а готовність системи визнати помилки та очиститися від тих, хто заробляє на пітьмі.

Читайте також: «Чому не попереджали?!»: Як Київ у січні 2026-го став декорацією до фільму «Післязавтра»

Чи чекає на нас повне згасання

Попри весь цей трилер, сценарій повного блекауту — коли вся країна згасає на тижні — вважається малоймовірним. Енергосистема гостродефіцитна, вона «хворіє», але все ще залишається під контролем диспетчерів.

Нам потрібно морально готуватися до складних тижнів до кінця лютого. Справжнє полегшення прийде лише у березні, коли день стане довшим, сонячна генерація — активнішою, а споживання впаде з критичних 18 000 до терпимих 14 000 МВт. Питання лише в тому, чи використаємо ми цей теплий період для реальної підготовки, чи знову будемо сподіватися на травневий вітерець і нові слайди про «неминучу перемогу».

—

Святослав Гринько для «Аргумент». Стаття підготовлена за матеріалами інтерв'ю Володимира Кудрицького для УП. Погляди автора можуть не збігатися з офіційною позицією НКРЕКП, але збігаються зі здоровим глуздом

Читайте також: 

• Кудрицький: Суспільство більше не виписує пустих чеків
• Володимир Кудрицький: Необхідність стратегії перемоги
• Шмигаль: не тільки енегетика під прицілом: рф б’є по газовидобутку
• Справа Кудрицького може бути спробою знайти крайнього перед важкою зимою – Politico
• Як "зелена" генерація може відновити енергетику України
•  Пляж замість світла: куди «випарувалися» мільярдні київські мініелектростанції
• Чому "потужні державники" з Банкової переслідують ексголову «Укренерго» 
• Розподілена генерація: порятунок лише у ваших руках