Без ілюзій: погляд українців на війну після провалу "плану Трампа" - вони не готові поступатися суверенітетом на тих територіях, які їм вдалося відстояти

Версия для печати

Відвертий провал миротворчих ініціатив Дональда Трампа і неминучість нового російського наступу цього літа не справили деморалізуючого впливу на українське суспільство, демонструють останні українські опитування.

Якщо з кінця 2024 року і до березня 2025-го частка українців, які заявляли про готовність терпіти війну стільки, скільки буде потрібно, знижувалася - з 72 до 54%, то опитування, проведене наприкінці травня - на початку червня, фіксує розворот тренда: частка готових до тривалого протистояння знову почала зростати.

При цьому готовність українців до компромісів помітно зросла за останній рік, але їхнє розуміння "червоних ліній" у питанні поступок поки що залишається досить непохитним. Зокрема, неприйнятним виглядає в їхніх очах не тільки російський план врегулювання, що обмежує суверенітет і військовий потенціал України (його відкидає понад 80% опитаних), а й американський сценарій миру від Трампа, який передбачає визнання де-юре окупації Криму, слабкі гарантії безпеки для України і зняття всіх санкцій з Росії.

Такий варіант виглядає неприйнятним більш ніж для 60% опитаних і прийнятним для 30%. Українсько-європейський сценарій із сильнішими гарантіями безпеки, відсутністю юридичного визнання окупацій і будь-яких обмежень українського суверенітету готові прийняти приблизно 45%, і стільки ж відкидають його.

Точно так само в питанні територіальних поступок українська громадська думка готова визнати втрату територій де-факто, але не де-юре, і тим більше не готова передавати Росії ще не окуповані території.

Таким чином, опитування демонструють, що непоступливість Володимира Зеленського в консультаціях з приводу можливих компромісів, що викликала невдоволення Трампа, є не стільки його особистою позицією, скільки домінуючим настроєм українського суспільства.

Читайте також:  Операція «Павутина»: Як українські дрони сплели кошмар для російської стратегічної авіації

Перетин цілком виразно позначених цими настроями "червоних ліній" загрожує для Зеленського падінням довіри з боку українців, внутрішнім розколом і політичною дестабілізацією. Опитування демонструють, що продовження опору виявляється кращою опцією і більшою мірою консенсусним вибором, ніж поступки за американським і, тим паче, за російським сценаріями "мирного врегулювання".

Опитування показують, що після трьох років опору українці не згодні відмовлятися від суверенітету на тій території, яку їм вдалося відстояти, нехай навіть ціною нових територіальних втрат. У всякому разі, поки що.

Без ілюзій: погляд українців на війну після провалу "плану Трампа"

Провал миротворчих зусиль Дональда Трампа в російсько-українському конфлікті відлунює новим розворотом громадської думки в Україні. Готовність українців нести тягар війни "стільки, скільки буде потрібно" знову зростає на тлі розчарування в Трампі та його здатності зупинити конфлікт на прийнятних для України умовах, показало нещодавнє опитування Київського міжнародного інституту соціології (КМІС), що проводилося нещодавно.

З травня 2022 року до травня 2024-го (чотири виміри) 71-73% опитаних українців незмінно говорили про свою готовність до необмеженого терпіння, і лише 17-24% відповідали, що готові терпіти ще півроку-рік. Ця ситуація стала змінюватися восени 2024 року. У жовтні готовність терпіти війну "скільки буде потрібно" знизилася порівняно з травнем одразу майже на майже на 10 відсоткових пунктів - до 63%, а в березні 2025-го - ще майже на 10 п. п., до 54%. Частка тих, хто визначав свій горизонт терпіння на півроку-рік, зросла не так суттєво - до діапазону 24-28%, але водночас різко підскочила (з 7% у середньому до 17%) частка тих, хто вагався з відповіддю.

У жовтні 2024 року такий тренд, найімовірніше, відображав втому від війни та зростання песимізму на тлі російського наступу, що перебував попередніми місяцями в найбільш інтенсивній своїй фазі, а також на фоні російського наступу, що перебував у попередні місяці в найбільш інтенсивній своїй фазі;найінтенсивнішій своїй фазі, а також нової хвилі мобілізації, яка проходила в цей момент у країні (у жовтні їїї якраз було продовжено до лютого 2025 року).

Фактор Трампа, який вже заявив, що може зупинити війну за один день під час передвиборчої кампанії, також чинив свій вплив, але навряд чи був до цього моменту вирішальним. У березні 2025 року фактор очікувань, пов'язаних із Трампом, найімовірніше, зберігався, хоча відносини Володимира Зеленського з Вашингтоном перебували в цей момент на нижній точці після скандалу в Овальному кабінеті.

Читайте також: Стіна дронів проти табунів мотоциклів: чи доб'ється Росія успіху в кампанії 2025 року, якщо перемир'я не відбудеться

В останньому опитуванні (кінець травня - початок червня) тренд розвернувся: частка готових терпіти війну довго зросла до 60%, а частки тих, хто витримає пів року-рік, і тих, хто сумнівається у відповіді, дещо знизилися - до 26 і 14% відповідно.

"Скільки часу ви готові терпіти війну?" 2022-2025, % від кількості опитаних

Вважається, що тяготи війни більшою мірою готові нести люди похилого віку, тоді як молодь, на яку і лягають більшою мірою її витрати, менш стійка, зазначають аналітики КМІС. Але опитування дещо коригує це припущення: найбільш стомленою війною виглядає когорта 40-49 років. Тут лише 52% кажуть, що готові терпіти війну скільки буде потрібно, 28% - півроку-рік, а 20% вагаються з відповіддю.

Читайте також: Європа дедалі більше розглядає зміцнення України як органічну частину своєї системи безпеки і озброєнь

Серед молодих вікових груп (від 18 до 39 років) співвідношення становить 59, 33 і 8% відповідно. Серед старших вікових груп (50+) частка найбільш стійких зростає до 64%. Однак загалом розрив у ставленні до війни між найстаршими і наймолодшими не такий значний, як у Росії (→ Re: Russia: Умовний мир). У регіональному розрізі традиційно найбільшою мірою тягар війни відчуває схід: тут готових воювати стільки, скільки буде потрібно, 51%.

Так чи інакше, опитування вказує, що провал переговорів і самоусунення Трампа, які зробили ще один рік російського наступу неминучим, не справили деморалізуючого ефекту на українську громадську думку. А мобілізуючий ефект нового раунду опору можна буде точніше оцінити в наступному вимірі.

Зеленський між Трампом і Україною: червоні лінії поступок

Уявлення мешканців України про припустимі умови миру залишаються незмінними, показували відповіді на інші запитання того ж останнього опитування КМІС. Як зазначає директор інституту Антон Грушецький, хоча частка прихильників переговорів з Росією зросла серед українців з 29% у січні 2023 року до 57% у травні 2024-го, абсолютна більшість категорично не сприймає, як і раніше, "миру на будь-яких умовах". Україна не налаштована поки що на капітуляцію.

Так, 82% респондентів відкидають російський план, що включає юридичне визнання втрати окупованих регіонів і обмеження військового суверенітету України (таблиця 1). На півдні та сході країни ставлення до нього лише трохи терпиміше (таблиця 2), але все одно йдеться про незначну меншість. Упевнена більшість опитаних - 61% - відкидає також квітневий "план Трампа" (відсутність гарантій безпеки з боку США, визнання Криму російським, скасування всіх санкцій проти Росії), хоча вже майже 30% вважають його прийнятним. Європейсько-український план готові підтримати 51% (12% - охоче; 29% вважають його поганим, але прийнятним), а не готові - 40%.

Читайте також: Кошмар Європи: як "миротворчість" Трампа наближає ЄС до жахливого "сценарію Хоффманна"

При цьому в центральній Україні та на півдні є "сильна" більшість на користь цього плану (56 і 69% відповідно), а ось на півдні та заході згодні та не згодні з ним утворюють дві практично рівні групи. Зазвичай опитувальні показники півдня України близькі до показників сходу, тому таке угруповання незвичайне. Судячи з усього, південь України - насамперед Одеса і Миколаїв - відчуває вразливість перед наступним російським вторгненням, і половинчасті гарантії безпеки без участі США здаються його жителям непереконливими.

Ставлення до умовних мирних планів в українській громадській думці, травень 2025 року, % від кількості опитаних

Таблиця 1. Ставлення до умовних мирних планів у регіональному вимірі

% у стовпчику	Захід	Центр	Південь	Схід
Умовний план США
Можуть прийняти	31	26	29	27
Категорично проти	59	61	60	64
Умовний план Європи і України
Можуть прийняти	44	56	44	69
Категорично проти	47	33	47	23
Умовний план Росії
Можуть прийняти	6	5	16	16
Категорично проти	91	83	78	72

Порівняно з двома першими роками війни, українська громадська думка стала набагато більш терпимою до "територіальних поступок". Однак готовність до них критично залежить від того, що цей термін має на увазі, показав ще один блок запитань з останнього опитування КМІС.

У 2023 році на такі поступки готові були близько 10% опитаних, у жовтні 2024 року - вже третина, а навесні 2025 року - 38%, тоді як 52%, як і раніше, відкидали саму ідею поступок. Однак якщо йдеться про офіційне, юридичне визнання російської окупації, то "поступки" відкидають 68%, а прийнятними їх вважає чверть (24%).

Читайте також:  Американський генерал Маккірнан: «Я сподіваюся, що допомога США Україні не лише не припиниться, а й збільшиться» 

Якщо ж ідеться про російську вимогу передачі ще не окупованих територій, то її вважають прийнятною лише 15%, а 78% - відкидають. Єдиний прийнятний для респондентів варіант - "визнання окупації де-факто без де-юре": він влаштовує 43%, проти виступає 48%.

Найбільшою підтримкою такий компроміс користується в західних (50% "за", 42% "проти") і східних (56% "за" і 34% "проти") регіонах України. У центрі та на півдні країни проти цього варіанту виступають 54%, а за - 37-40%.

При цьому Дональд Трамп навесні 2025 року безумовно не сприймається в Україні в якості "третьої сторони". Якщо в грудні 2024 року 54% вважали, що його обрання президентом є благотворним для України, а 21% думали навпаки, то в березні-травні 2025-го думки про неблаготворність Трампа дотримується абсолютна більшість - 72%, випливає з останніх опитувань КМІС.

58% опитаних українців вважають, що Вашингтон втомився від необхідності підтримувати Київ і тисне на нього, намагаючись домогтися поступок, тоді як Європа поки що залишається єдиним надійним союзником в уявленнях українців - так її бачать 64%.

Таким чином, проведені наприкінці травня - на початку червня опитування КМІС безумовно вказують, що позиції Зеленського на потенційних переговорах із Москвою та у закулісних переговорах із американською адміністрацією, якими Трамп і Трамп користуються у американській адміністрації, є непереконливими;американською адміністрацією, якими Трамп, який очікував від Зеленського більшої поступливості, незадоволений, по суті, є наслідком не "впертості" українського президента, а того балансу сил, який існує в українській громадській думці.

Читайте також: "Ганьба буде суворою, слабкість буде розкрита": чи може Захід забезпечити ефективну миротворчу місію в Україні?

Прийняття навіть американського сценарію миру (не кажучи вже про російський) загрожує різким падінням довіри до Зеленського (яка впродовж весни помітно зросла, розколом в українському суспільстві та політичною дестабілізацією. Водночас продовження опору виявляється кращою опцією і вибором українського суспільства, а аж ніяк не особисто Зеленського. Опитування показують, що після трьох років опору українці не згодні відмовлятися від суверенітету на тій території, яку їм вдалося відстояти, нехай навіть ціною нових територіальних втрат. У всякому разі, поки що.

—

За матеріалами КМІС та RE:RUSSIA

Читайте також: 

• Уроки стійкості та згуртованості: як українські громади долають виклики війни
• Все має свої наслідки. Коли Україна матиме ядерну зброю?
• Єдиний шлях до довгострокового миру в Європі - це військова поразка Росії
• Трамп дав Путіну шанс виграти у війні на виснаження
• Міф про військову перевагу Кремля. Польові негаразди рашистів в Україні: Аналіз CSIS (Червень 2025)
• Чотири спроби Трампа переграти Путіна й чотири версії його провалів
•  Ілюзія миру з людожерами