Привид «віцепрезидента» в дії: як Андрій Єрмак керує державою з підвалів та через послів-кур’єрів

|
Версия для печатиВерсия для печати
Фото дня

Чи може система, яка п’ять років вибудовувалася на фундаменті особистої відданості та «дружби сім’ями», розсипатися лише через один підпис під заявою про відставку?

Як свідчить нове розслідування «Української правди», Андрій Єрмак після свого «перезавантаження» з посади голови Офісу президента не лише не поїхав на фронт, як обіцяв американським таблоїдам, а й зберіг таку мережу впливу, якій позаздрив би будь-який чинний чиновник.

Поки офіційний Київ звітує про нові стандарти демократії, в урядовому кварталі та підвалах Палацу спорту продовжує функціонувати «паралельний офіс», де колишній голова ОПУ приймає міністрів, радників та послів. Схоже, Андрій Єрмак став першим в історії України політичним «привидом», який не має крісла, але має ключі від усіх державних дверей. 

Все почалося 28 листопада 2025 року, коли урядовий квартал здригнувся від нечуваного: детективи НАБУ та САП прийшли з обшуками безпосередньо до Андрія Єрмака. Справа стосувалася масштабної корупційної мережі «Мідас», на чолі якої, за версією слідства, стояв друг президента Тимур Міндіч (відомий у вузьких колах як «Карлсон»).

Сума розкрадань в енергетиці, що фігурує у справі, сягає 100 мільйонів доларів. Саме цей тиск правоохоронців, а не «планове оновлення», став справжнім тригером відставки Єрмака. Проте, як виявилося, вихід із кабінету був лише зміною декорацій. Сьогодні ми бачимо, як державна машина продовжує обслуговувати інтереси людини, яка офіційно є просто «приватною особою».

Ізраїльський вояж: посол у ролі таксиста

Найбільш сюрреалістичний епізод цієї саги розгортається на маршруті Кишинів — Тель-Авів. 25 січня 2026 року посол України в Ізраїлі Євген Корнійчук летить додому, але не сам. Його супутником виявляється Ігор Фомін — особистий адвокат Андрія Єрмака.

В аеропорту Бен-Гуріон на них чекає не просто таксі, а службове авто посольства з дипломатичними номерами. Пан посол особисто відвозить адвоката колишнього голови ОПУ до готелю в Герцлії, де за дивним збігом обставин мешкає підозрюваний у справі «Мідас» Тимур Міндіч.

Сарказм ситуації зашкалює: державний дипломат витрачає робочий час та ресурси платників податків, щоб забезпечити комфортну логістику для приватного юриста, який, імовірно, приїхав домовлятися про «мовчання» ключового фігуранта корупційної справи.

Сам Міндіч у розмові з журналістами демонструє дивовижну гостинність, запрошуючи на «друге інтерв’ю» та натякаючи, що йому «є що сказати», але водночас він не може згадати, хто саме є його адвокатом. Тим часом адвокат Фомін, посилаючись на «адвокатську таємницю», відмовляється пояснювати, чому він користується посольськими лімузинами. А посол Корнійчук, який мав би вже давно працювати в Берліні (агреман отримано ще влітку 2025-го), чомусь досі залишається в Ізраїлі. Схоже, статус «кур’єра з особливих доручень» для Андрія Єрмака виявився важливішим за дипломатичну кар’єру в Німеччині.

Цікаво спостерігати за трансформацією «патріотичної позиції» пана Єрмака. Після відставки він заявив журналістам New York Post, що його «зганьбили», а він сам йде на фронт. Щоправда, лінія фронту для Андрія Борисовича, за спостереженнями «Української правди», проходить через елітні житлові будинки навпроти Офісу президента та підвали державних палаців спорту. Мабуть, саме там триває найзапекліша боротьба за стратегічне майбутнє України — подалі від окопів, але ближче до Mercedes S-класу та охорони.

Колективна амнезія радників та міністрів

Ще один маркер збереження впливу Єрмака — його зустрічі з чинною верхівкою влади. 27 січня до «тіньового офісу» Єрмака в центрі Києва приїжджає Олександр Камишин — радник президента зі стратегічних питань.

Людина, яка має опікуватися оборонкою країни, заходить до колишнього чиновника з блокнотом і проводить там годину. На питання журналістів про суть розмови пан Камишин видає класичне: «Не згадаю». Дивовижна річ: людина пам’ятає кожен гвинтик в оборонній промисловості, але геть забуває, про що годину шепотілася з «приватною особою», яка ще вчора була його босом. Така вибіркова пам’ять — це професійна хвороба кожного, хто входить до орбіти лояльності Єрмака.

Не менш показовим є візит Єрмака додому до Рустема Умєрова, секретаря РНБО. Зустріч тривала три години. Умєров, який також фігурує на «плівках Міндіча» як людина, на яку намагалися незаконно впливати, пояснює цей візит «загальними розмовами про життя».

Важко уявити, що в країні, яка воює, секретар РНБО та колишній голова ОПУ три години обговорюють лише погоду чи нові серіали на Netflix. Уся ця мережа нічних візитів та зустрічей у конспіративних квартирах свідчить про одне: система, побудована Єрмаком, продовжує дихати в унісон зі своїм творцем, ігноруючи формальні укази про звільнення.

Палац спорту: державна власність як приватний бункер

Фінальним акордом розслідування є використання Єрмаком приміщень Палацу спорту. Державна установа, яка належить усім громадянам, стала для ексголови ОПУ персональною фортецею. Охорона Єрмака, яка за статусом йому вже не належить (якщо він не є об’єктом держохорони за окремим секретним розпорядженням), відкриває та закриває вхід виключно для «тіла». Спроба Михайла Ткача запитати колишнього топчиновника про підстави використання держмайна закінчилася лаконічним «не можна». Схоже, «не можна» — це новий девіз взаємодії цієї групи людей із суспільством.

Підсумовуючи, ми бачимо небезпечний прецедент. Відставка Андрія Єрмака виявилася лише ширмою для західних партнерів та обуреної громадськості. Насправді ж «система лояльності» нікуди не поділася. Вона продовжує використовувати дипломатичні канали для вирішення юридичних проблем «своїх» людей, державні приміщення — для конспіративних нарад, а чинних високопосадовців — як слухняних виконавців волі людини, яка формально не несе жодної відповідальності.

Допоки українська влада не навчиться будувати інституції замість «дружніх кооперативів», кожна відставка буде лише переїздом з одного кабінету в інший, більш законспірований, але не менш впливовий.

 «Аргумент»


Читайте також: 


Читайте «Аргумент» в Facebook и Twitter

Если вы заметили ошибку, выделите ее мышкой и нажмите Ctrl+Enter.

Система Orphus

Підписка на канал

Новини партнерів

Реклама

© 2011 «АРГУМЕНТ»
Републікація матеріалів: для інтернет-видань обов'язковим є пряме гіперпосилання, для друкованих видань – за запитом через електронну пошту.Посилання або гіперпосилання повинні бути розташовані при використанні тексту - на початку використовуваної інформації, при використанні графічної інформації - безпосередньо під об'єктом запозичення.. При републікації в електронних виданнях у кожному разі використання вставляти гіперпосилання на головну сторінку сайту argumentua.com та на сторінку розміщення відповідного матеріалу. За будь-якого використання матеріалів не допускається зміна оригінального тексту. Скорочення або перекомпонування частин матеріалу допускається, але тільки в тій мірі, якою це не призводить до спотворення його сенсу.
Редакція не несе відповідальності за достовірність рекламних оголошень, розміщених на сайті, а також за вміст веб-сайтів, на які дано гіперпосилання. 
Контакт:  [email protected]