Нафтовий розкол: чи встоїть блокада Кремля під тиском «прагматизму» Трампа?

Версия для печати

Березень 2026 року став часом великого геополітичного розлому. Поки лідери G7 у запеклих відеодзвінках намагаються втримати залишки санкційної архітектури, нова адміністрація США під керівництвом Дональда Трампа відверто готує демонтаж нафтового ембарго проти Росії.

Як зазначає президент Франції Еммануель Макрон, війна США та Ізраїлю проти Ірану не може бути виправданням для реабілітації Москви. Проте в Білому домі дивляться на цифри, а не на цінності: для Трампа та його міністра фінансів Скотта Бессента російська нафта — це лише інструмент для зниження цін на бензин усередині Штатів, навіть якщо ціною цього стане фінансування «смертономіки» Путіна.

"Ми також заявили на цій зустрічі G7, що ця ситуація жодним чином не виправдовує скасування санкцій, які діють проти Росії", - цитує французького лідера агенція AFP.

Ситуація виглядає як класичний дипломатичний тупик. З одного боку, Урсула фон дер Ляєн та європейські лідери наполягають, що обмеження ціни на нафту («стеля цін») є єдиним способом скоротити доходи Росії, які йдуть на утримання армії та закупівлю іранських дронів.

З іншого боку, Дональд Трамп уже зробив перший крок, дозволивши Індії купувати російську нафту без обмежень, і тепер готує ґрунт для повного зняття окремих «паливних» санкцій. Сарказм ситуації в тому, що поки Європа готується до чергової зими в умовах дефіциту, Вашингтон вирішив, що кращий спосіб боротися з енергетичною кризою — це повернути агресора на світовий ринок під маркою «стабілізації».

Читайте також: Трамп в Ірані створив передишку для російських загарбників

400 мільйонів барелів: спроба загасити пожежу нафтою

Рішення Міжнародного енергетичного агентства вивільнити з резервів 400 мільйонів барелів нафти — це відчайдушна спроба G7 заспокоїти ринки без допомоги Кремля. Європейці намагаються довести, що світова економіка може вижити без російських ресурсів навіть в умовах великої війни на Близькому Сході.

Проте Скотт Бессент, очільник Мінфіну США, уже натякнув, що цього недостатньо. У логіці Білого дому, зростання цін на сировину через конфлікт з Іраном є критичною загрозою, яку можна усунути лише через «розморожування» російського експорту. Фактично, Трамп пропонує обміняти безпеку Східної Європи на низькі цифри на американських заправках.

Цей підхід вбиває саму суть концепції «колективного Заходу». Якщо США, як головний гарант санкцій, починають їх саботувати заради внутрішньої інфляції, то вся система «стелі цін» перетворюється на фікцію. Брюссель уже висловив «застереження», але в реальності у ЄС немає важелів впливу на нову адміністрацію Байдена-Трампа, окрім закликів до моралі. Поки Макрон каже про неможливість послаблення санкцій, американські танкери вже готують нові маршрути, які де-факто легалізують «тіньовий флот» РФ.

Іронія долі полягає в тому, що Росія отримує «подарунок» від Вашингтона саме тоді, коли її власна економіка, за всіма розрахунками, мала б почати колапсувати. «Смертономіка» Путіна, про яку ми писали раніше, вимагає постійного притоку нафтодоларів.

Якщо Трамп зніме обмеження, він фактично врятує російський бюджет від неминучого дефіциту, дозволивши Кремлю продовжувати війну ще роками. Виходить парадокс: США воюють проти іранських союзників Росії на Близькому Сході, водночас наповнюючи кишені головного союзника Ірану — Путіна.

Читайте також: Мовчазний бартер та "Дух Анкориджа": як Путін міг "продати" Іран, щоб купити Україну

Кінець єдиного фронту?

Березнева зустріч G7 зафіксувала початок «холодної війни» всередині самого союзу демократій. Європа боїться, що «тимчасове» скасування санкцій Трампом стане постійним, і це призведе до тотальної нормалізації агресії. Трамп же вважає, що «Америка понад усе», і якщо для добробуту американського виборця потрібно дозволити Путіну продавати нафту, він це зробить без жодних вагань.

Для України цей розкол є катастрофічним сигналом. Фінансова база російського вторгнення може отримати нове дихання саме в момент, коли фронт потребує максимального виснаження ворога. Якщо санкції перетворяться на «шведський стіл», де кожна країна обирає лише те, що їй вигідно, то ідея глобальної ізоляції агресора остаточно помре. Поки G7 тримає оборону на папері, реальний ринок нафти вже почав адаптуватися до нових правил гри, де «прагматизм» Білого дому важить більше за міжнародне право.

«Аргумент»

Читайте також: 

• Мистецтво вигаданої угоди: як Трамп і Путін зіграли в «тиждень тиші», якого не було - 2 невтішні висновки
• Трамп про "енергетичне перемир’я": "Путін дотримав свого слова". Але Зеленський називав зовсім інші дати "перемир'я"
• Маятник параної: чому Трамп, Путін та «цифровий Левіафан» — це симптоми однієї хвороби
• Путін за рік втратив трьох друзів та нікому з них не допоміг - Сибіга
• «Вибір бюлетенів, а не куль»: Нобелівську премію миру присудили опозиціонерці з Венесуели. Трамп, Путін та Лукашенко образились
• Розсекречені архіви довели, що Путін ніколи не приховував планів на Україну
• Розсекречені архіви «щиросердя»: як Путін 20 років анонсував війну, а Захід боявся зіпсувати вечірку