112 років бою під Сколе: як Січові стрільці 28 жовтня 1914 року вибили російські війська з гори Ключ
Версия для печати
жовтня 1914 року підрозділи Українських січових стрільців у складі 55-ї австро-угорської дивізії розбили передові сили російської армії поблизу міста Сколе. Відбивши нічний напад на горі Ключ, українські бійці змусили противника відступити з укріплених позицій, що дозволило повернути контроль над гірським масивом Карпат.
Бойові дії в районі Сколе розгорнулися восени 1914 року під час Карпатської операції, коли війська Російської імперії намагалися прорвати карпатські перевали та ліквідувати 55-ю австро-угорську дивізію. До складу цього з'єднання входив легіон Українських січових стрільців — добровольче формування, створене в Галичині в серпні 1914 року на базі товариства «Січові стрільці», скаутських і сокільських організацій.
Перед підрозділом УСС стояло завдання відновити контроль над панівними вершинами — горами Комарницькою та Ключ, які тримали під вогневим контролем шляхи сполучення в долині Опору.
Хід нічного зіткнення та взяття висот
Бойовий контакт розпочався в ніч на 28 жовтня раптовою атакою російської піхоти на табір січових стрільців, розгорнутий на схилах гори Ключ. Попри фактор несподіванки, стрілецькі сотні утримали лінію оборони, перейшли у контратаку та завдали поразки передовому гарнізону російських військ.
Наслідки зіткнення для підрозділу УСС:
-
загинули 13 стрільців;
-
поранення дістали 14 бійців, зокрема сотник Стронський (який згодом помер від ускладнень поранення навесні 1915 року);
-
російські підрозділи зазнали більших за кількістю втрат і залишили опорні пункти.
29 жовтня січові стрільці завершили зачистку позицій, зайняли російські траншеї на вершині та закріпилися на стратегічних висотах довкола Сколе, закривши противнику прохід через хребет.
Організаційний та історичний підсумок
Легіон УСС став першим українським військовим формуванням нового часу, створеним за національним принципом із часів ліквідації козацьких формувань у XVIII столітті.
Досвід гірських боїв 1914 року ліг в основу подальшого розгортання стрілецького полку, а командний склад УСС згодом сформував ядро Армії Української Народної Республіки, Галицької армії (УГА) та організаційних структур українського підпілля 1920–1940-х років.
