1 січня — День народження Степана Бандери: Провідник, якого не зламали концтабори

Версия для печати

 Сьогодні виповнюється чергова річниця від дня народження Степана Бандери — людини, чиє прізвище стало символом боротьби за українську незалежність. Постать Провідника ОУН (революційної) навіть через десятиліття викликає трепет у ворогів, а нацистські архіви відкривають нам образ воїна, який не йшов на компроміси з жодним тоталітарним режимом.

Три дні народження за ґратами

Мало хто знає, що свої дні народження у 1942, 1943 та 1944 роках Степан Бандера відзначав не на волі, а в нацистському ув'язненні. Гестапо заарештувало його 5 липня 1941 року — за відмову відкликати Акт відновлення Української Держави від 30 червня.

З берлінської в'язниці Провідника перевели до спецблоку «Целленбау» концтабору Заксенхаузен. Нацисти тримали його в ізоляції, сподіваючись зламати волю лідера націоналістів, але він залишався непохитним у головному питанні — суб'єктності України.

«Спритний, впертий, фанатичний слов'янин»

Найцікавішу характеристику Бандері дали самі нацисти. У звіті обер-групенфюрера СС Готтлоба Бергера для Генріха Гіммлера від 6 жовтня 1944 року Провідника описують так:

«Загальне враження: це спритний, впертий, фанатичний слов'янин. До останнього вірний своїй ідеї. Зараз для нас неймовірно цінний, пізніше — небезпечний. Ненавидить як великоросів, так і німців».

Відмова від співпраці з Власовим

Коли наприкінці 1944 року нацисти почали програвати війну, вони спробували залучити Бандеру до співпраці, щоб використати українців як антикомуністичну силу. Гітлерівці хотіли об'єднати всі сили під началом колишнього радянського генерала Андрія Власова.

Степан Бандера відмовився навідріз. Його аргументи були чіткими:

• Власов має «великоросійську свідомість», що є неприйнятним для українців.
• Українці не підуть за тими, хто прагне зберегти імперію, навіть без Сталіна.
• Співпраця з Власовим призвела б до втрати підтримки всередині самої України.

Факти, що вражають:

Навіть після звільнення Бандера змушений був переховуватися. У посвідченні члена Ліги українських політичних в'язнів він зазначений як Стефан Попель, а замість Заксенхаузена вказано концтабір Маутхаузен.

Під час допитів у 1944 році нацистів дивувало, що Бандера був абсолютно впевнений у поразці Німеччини та перемозі союзників, хоча вже тоді прораховував боротьбу проти сталінського режиму після завершення війни.

Степан Бандера залишався небезпечним для Рейху навіть тоді, коли вони намагалися з ним «домовитися». Він чітко розумів: Україна не є пішаком у грі диктаторів, а самостійною силою.

Пам'ятаємо історію. Тримаємо стрій!

«Аргумент»