Пилип Коновал: «Я вбив п’ятдесят двох таких. Цей буде п’ятдесят третій»

Версия для печати

Король Великої Британії нагородив героя-українця найвищою відзнакою.

«Так набридло стояти по груди у воді, що я сказав собі: до чортів це все і кинувся на німців», — розповідає в інтерв’ю ветеран Першої світової війни Пилип Коновал канадському журналісту 1957 року.

Як капрал армії Канади брав участь у звільненні Франції від німців. Його частині поставили завдання — захопити місто Ланс на півночі країни. Для цього потрібно було взяти «висоту 70» — крейдяний пагорб, який солдати називали «Прищ».

Капрала канадської армії Пилипа Коновала нагородили 1917 року Хрестом Вікторії — найвищою нагородою Великої Британії. Він замінив пораненого командира і повів солдатів в атаку. Знищив 16 противників. Був поранений в обличчя і мав шрам. На портретах його сильно ретушували, щоб спотворення не було помітне

За три роки окупації німці перетворили її на всіяну кулеметними гніздами й оточену мінами фортецю. 15 серпня 1917-го канадці раптовою атакою беруть «висоту 70». Але втримати її важко, бо противник одразу розпочинає контрнаступ. Бій триває майже 10 днів. За цей час німці 21 раз ідуть на штурм.

«Мертві тіла лежали наполовину поховані під обваленим парапетом. Поранені вили від болю. Вони валялися сірою масою. Кров’ю було забризкане усе навколо», — записав у щоденнику сигнальний 22-го канадського батальйону Артур Лапойнт.

На світанку 21 серпня німецька артилерія накриває противника вогнем. Більшість солдатів та офіцерів на передових позиціях гинуть. Пилип бере на себе обов’язки пораненого командира і наводить лад у підрозділі.

Один з очевидців битви пише, що канадці під керівництвом Коновала «пішли вперед без вагань, продавлюючи німецькі барикади. Рухалися немов на параді». Пізніше українця та бійців із його частини в наповненому водою окопі блокують кулеметники. Після кількох годин у водяній пастці Пилип вирішує самотужки йти на ворога. Капітан бачить це і вважає, що капрал дезертирує. Стріляє йому в спину. Не влучає. Товаришу по бою здається, що побратим втратив розум.

Пилип Коновал забігає у зруйнований будинок. Спускається в підвал. Там сидять троє німців, які починають стріляти. Він ухиляється від куль і вбиває ворогів. Виходить із будинку й рухається до позицій ворога. Натрапляє на кулеметне гніздо. В ньому — семеро німецьких солдатів. Навколо лежать тіла канадських вояків. Коновал закидає гранату і розстрілює позицію. Гинуть троє противників. Підбирається до окопів і ще чотирьох заколює багнетом. Бере кулемет на плече і повертається до своїх.

«Як тільки вибралися нагору, страх покидав нас і лишався жах, — пише наступного дня у щоденнику солдат Річард Тобін. — Ніс забивався випарами крові і смерті. Відчувалося тільки пересохле піднебіння. Ставали немов мисливцями в джунглях. Зникало розуміння, що ти — представник цивілізації».

Вночі Пилип Коновал повторює вилазку. Біля німецьких позицій наштовхується на розвідувальний патруль і потрапляє в полон. Його ведуть до окопів, але українець вихоплює зброю у солдатів і розстрілює їх. Підбирається до кулеметного гнізда. Закидає в нього два пакети вибухівки, заскакує туди і протикає ворогів багнетом. На німецьких позиціях зчиняється переполох. Пилип відступає.

Наступного дня капрал в окопі розмовляє з новоприбулим офіцером. Раптом снайперська куля проходить через обличчя Коновала. Непритомного вояка доправляють у госпіталь до міста Етапль. За кілька днів звідти евакуюють в Англію. Місяць лікується у Брістолі.

«За надзвичайну мужність і здатність вести за собою в атаку» командування рекомендує Пилипа Коновала до найвищої військової нагороди Британської імперії — Хреста Вікторії.

Канадські солдати в польовому госпіталі під час битви за «висоту 70» біля міста Ланс у Франції. Билися за цю гору з німцями. Фото: thecanadianencyclopedia.ca

«Під його напором ворожий спротив було подолано, — йдеться в листі до штабу. — Супротивник зазнав важких втрат. Цей унтер-офіцер один убив не менш як 16 ворогів і протягом двох днів боровся без упину, доки не отримав важку контузію».

Канадські підрозділи закріплюються на «висоті 70». Німці відступають. У боях за «Прищ» вони втратили майже 20 тис. бійців. Канадці — 9,2 тис., із них 1,1 тис. — отруєні під час атаки гірчичним газом.

Після одужання Пилип Коновал їде до Лондона. Король Георг V вручає йому Хрест Вікторії.

— Ваш вчинок — один із найсміливіших і найбільш героїчних в історії британської армії. Моя подяка вам за це, — каже монарх.

Коновал разом з іншими військовими бере участь в урочистостях у Букінгемському палаці. Відтоді отримує щомісячну виплату кавалера Хреста Вікторії — 50 фунтів стерлінгів.

1918-го їде добровольцем-перекладачем із канадськими вояками до російського Владивостока. За домовленістю з білогвардійцями, охороняють там залізниці від більшовиків. За рік повертається в Англію. Має частковий параліч лівої частини обличчя, тахікардію — прискорене серцебиття — та невідновлену після поранення ліву руку. Їде в Канаду й залишає службу.

На цю тему: «Украинцы в мире: динамика численности и расселения...»

«Парад, що протягнувся від Лорієр Авеню до площі Картьє, очолював сержант Коновал. Він одягнув свій бронзовий хрест і гордо ніс канадський прапор. Було видно, що український капрал цим пишається», — пише в серпні 1919-го газета Ottawa Citizen про парад ветеранів в Оттаві.

Наступного дня життя Пилипа Коновала різко змінюється. Ввечері у селищі Галл поблизу Квебеку він зустрічається з Леонтієм Дідеком, із яким служив у Сибіру. Вечеряють у ресторані українця Михайла Романюка. Доки Пилип замовляє їжу, Леонтій заходить до сусіднього магазину з велосипедами. Його власник — емігрант із Галичини Вільям-Василь Артич — глумиться з канадського прапора. Коли Леонтій робить зауваження — кілька разів вдаряє його каменем. Дідек непритомніє. Коновал кидається на допомогу товаришеві. Артич б’є його в голову і протикає долоню ножем. Пилип вириває ніж і заколює ним нападника. Свідки бійки пояснюють поліції, що це була самооборона. Але Пилип викрикує: «На війні я вбив 52 таких! Цей буде 53-й!»

Після звинувачення Коновала в убивстві у пресі з’являються заклики забрати в нього найвищу британську нагороду. Але Георг V відповідає: «Якщо кавалера Хреста Вікторії засудять до повішання за вбивство, йому слід дозволити носити орден навіть на ешафоті».

Пилипа Коновала визнають невинним через психічне захворювання, що розвинулося від бойових травм. Відправляють у госпіталь для душевнохворих злочинців.

Пам’ятник Пилипу Коновалу в його рідному селі Кутківці Чемеровецького району на Хмельниччині встановили 2000 року

3750 канадських доларів заплатив військовий музей в Оттаві 1969 року невідомому колекціонерові за Хрест Вікторії, що належав Пилипові Коновалу. У 1970-х нагорода зникла. Її нібито вийняли з вітрини, щоб сфотографувати й не повернули. 2004-го той Хрест Вікторії виставили на лондонському аукціоні з початковою ставкою 120 тис. канадських доларів. Українсько-канадська Асоціація громадянських свобод викупила його й повернула в музей

Зібрали гроші на костюм, пальто й капелюх

«Багато хто сказав би, що немає вищої відзнаки. Інші — що немає нижчої роботи. Але ніколи не сказали б це йому в обличчя», — пише в статті про українця Пилипа Коновала канадський журналіст Рой Макгрегор. Під відзнакою має на увазі Хрест Вікторії, робота — прибирання Залу слави канадського парламенту.

1936-го ветерани Хреста Вікторії збираються відвідати місця боїв у Франції. Коновал відмовляється, бо не має коштів на дорогу. Про це дізнається Мільтон Фаулер Ґреґґ, який працює в Палаті громад канадського парламенту. Пропонує Пилипу роботу прибиральника — має підтримувати чистоту в парламентському Залі слави. Той погоджується.

Прем’єр-міністр Маккензі Кінг звертає увагу на колишнього військового і призначає його посильним і «спеціальним охоронцем» свого кабінету.

Відтоді Пилип Коновал бере участь в урочистостях, які англійська королівська родина проводить для кавалерів Хреста Вікторії — чайні церемонії в Букінгемському палаці й обіди на честь возз’єднання ветеранів ордена.

1956-го відзначають 100-річчя заснування нагороди. Пилипа Коновала запрошують до Лондона. Канадський уряд береться покрити витрати на дорогу. $5 тис. збирає Асоціація українсько-канадських ветеранів. Капрал купує на ці гроші костюм, пальто й капелюх.

«Будь ласка, висловіть мою вдячність кожному члену асоціації, хто допоміг зібрати для мене таку велику суму», — пише Пилип Коновал.

Бере участь в урочистій месі у Вестмінстерському абатстві в Лондоні, параді ветеранів і зустрічі з королевою Єлизаветою ІІ і принцом Філіпом. Відвідує поховання побратимів на кількох цвинтарях.

На цю тему: «Калифорния наша». Украинцы в США. Эпизод 1

Дружина померла під час Голодомору

1888, 15 вересня в родині фермера й каменотеса Мирона Коновала в селі Кутківці — зараз Чемеровецький район Хмельницької області — народився син Пилип. Працював підмайстром у батька. У 20 років одружується з односельчанкою Ганною Станко. 1910-го в них народжується донька Марія. Йде в армію. Дослужується до інструктора з рукопашного та багнетного бою.

1913 — звільняється з війська й рекрутується на роботу в Канаду. Через два роки записується до війська. Підготовку проходить у Великій Британії. 1916-го отримує молодший офіцерський чин — капрал. У складі канадської групи військ висаджується у Франції. Там ідуть бої з німцями. Під бельгійським містом Іпр шрапнель розриває Пилипові сухожилля на лівій руці.

1917 — під час битви за «висоту 70» біля французького міста Ланс отримує поранення, від якого деформується ліва половина обличчя. Король Георг V нагороджує його Хрестом Вікторії. Стає старшим сержантом і помічником офіцера зв’язку в російському посольстві у Лондоні. З військовою експедицією на рік їде в Росію. Розшукує свою родину, але марно.

1926 — завершує семирічне лікування в закладі для душевнохворих.

1933 — дізнається, що дружина Ганна померла під час Голодомору. Донька Марія зникла безвісти.

1934 — У Квебеку одружується з на 14 років молодшою вдовою Жюльєтт Ледюк-­Аугер. На свою пенсію утримує її синів Роланда й Альберта, брата-інваліда. Спільних дітей не мають.

1936 — починає працювати прибиральником у Залі слави канадського парламенту та в офісі прем’єр-міністра. Відвідує зустрічі кавалерів Хреста Вікторії за участю британського короля Георга VI й міністрів.

1953 — Торонтський відділ Королівського Канадського легіону вибирає Пилипа Коновала своїм патроном і призначає стипендію його імені. Він також стає почесним головою Спілки українсько-канадських ветеранів.

1959, 3 червня — помирає в Оттаві від хвороби, що розвинулася від ран. Відспівують у греко-католицькій церкві Івана Хрестителя. Ховають на цвинтарі Нотр-Дам-де-Лурд. У 2000-х на батьківщині в Кутківцях відкрили меморіальну стелу Пилипові Коновалу.

–

Ірина Пустиннікова, опубліковано в журналі КРАЇНА

На цю тему:

• Перші українці у Канаді
• Євгенія Петрів (Головацька): Бог і Україна понад усе
• Українці Боснії: досі чужі на своїй землі
• Село українське в Чикаго: як живуть українські емігранти в США
• ЗАРАБОТАТЬ миллион: истории успеха украинцев в США